Що треба знати про бореліоз, або хворобу Лайма

Мою колегу вкусив кліщ. Не в розпал травня або червня, коли всюди буйно розпускаються трава та листя, у яких на нас очікують крихітні небезпечні паразити. Сталось це наприкінці березня, коли ще тільки подекуди бовваніла несмілива зелень. Помітивши «незваного гостя», жінка одразу звернулася до відділення швидкої допомоги, де кліща видалили, а ще на місяць оголосили карантин. Протягом цього часу треба було спостерігати, чи не з’являться прояви захворювання, яке переносять паразити, і, у разі чого, вживати відповідні заходи. На щастя, все обійшлося. Проте попередження лікарів не були зайвими. Якби кліщ був носієм бактерії, довелося б вдатися до серйозного лікування

Кліщі переносять такі небезпечні хвороби, як кліщовий енцефаліт і бореліоз (хвороба Лайма). І якщо кліщовий енцефаліт в нашій країні не зустрічається вже кілька років поспіль, то бореліоз в останні роки все частіше зустрічається на території України. Збудником захворювання є бактерія сімейства спірохет. І якщо вірусом кліщового енцефаліту можна заразитися через слину кліщів, то розмноження борелій у кліщів відбувається переважно в кишківнику при подальшому їх виділенні через фекалії. Через цю особливість зараження може відбутись не лише через укус кліща, але також тоді, коли ви розчавили його пальцями. Пік зараження бореліями припадає на весняно-літній період. Дуже небезпечними стають в цьому випадку укуси іксодових кліщів — у цього різновиду паразитів саме настає період активності. Тривалість інкубаційного періоду може становити близько тридцяти діб, проте найчастіше він визначається в 5–11 діб.

Небезпека укусу кліща та подальшого захворювання існує для всіх «працівників відкритого повітря», чия робота пов’язана з перебуванням на природі.

Клінічні спостереження дозволили визначити ранній та пізній періоди цього захворювання. Під час раннього періоду (першої стадії) з’являються перші симптоми — як на шкірі, так і загальноінфекційні.

Друга стадія характерна поширенням інфекції з первинного вогнища організмом в цілому. Йдеться про другий – четвертий тиждень з моменту зараження.

Що ж до пізнього періоду, то його розвиток відзначається через двамісяці з початку захворювання, а в деяких випадках навіть через кілька років з цього ж моменту. Тоді йдеться вже про хронічну форму бореліозу, при якій з’являються всі властиві йому симптоми.

Попри те, що в класичному варіанті перебігу бореліозу виділяють три стадії захворювання, це не є обов’яз ковим. У деяких випадках може бути відсутньою перша стадія, а в інших — дві наступні.

В середньому триває протягом тижня. Типові для неї прояви нагадують симптоми інфекційних захворювань, при цьому додатково спостерігається також ураження шкіри. Для гострого синдрому інтоксикації характерні головний біль, нудота й лихоманка, викликана підвищеною температурою (близько 40 °C). Крім цього, виникають болі в суглобах та в м’язах.

Відзначаються також виражена слабкість, сонливість, швидка стомлюваність. Часто спостерігається збільшення наближених до місця укусу лімфатичних вузлів, м’язи потилиці набувають стійкої скутості та напруженості. Почервоніння, яке виникає в місці укусу кліща, є головним клінічним проявом бореліозу. Поступово почервоніння поширюється, його розміри можуть коливатися від 1 до 10 см, інколи досягаючи 60 і більше см. Одночасно з цим формується синюшний набряк.

Як правило, червона пляма болюча та гаряча на дотик, хворий відчуває свербіння. Форма червоної плями переважно округла або овальна, у більш рідкісних випадках вона має довільну неправильну форму. Зовнішні краї враженої шкіри в основному не підносяться над рівнем шкіри здорової, при цьому вона має більш яскравий відтінок, хвилястий край. Досить часто пляма набуває характерної кільцеподібної форми. Зберігатися вона може досить довго, інколи місяць або й кілька місяців, а часом може зникати без необхідності лікування за кілька днів.

На місці укусу паразита може залишитися щільна шкірочка або рубець.

У ряду хворих можуть спостерігатись плями не тільки в ділянці укусу кліща, але й на інших ділянках шкіри (менших за розміром), що пояснюється поширенням вірусу через кров. Крім того, в них немає слідів від укусу кліща та характерного ущільнення в центрі.

Важливо зазначити, що почервоніння може не супроводжуватися ознаками інтоксикації та лихоманки, тому подеколи воно є єдиним проявом захворювання.

Примітно, що первинна алергічна реакція шкіри на укус не має нічого спільного з кліщовим бореліозом і зникає через кілька днів з моменту видалення паразита. Водночас перебіг захворювання можливий і без появи почервоніння, але з проявами інтоксикації та лихоманки, що, відповідно, значно ускладнює правильну діагностику. Для підтвердження діагнозу проводяться лабораторні дослідження.

Цей період характерний виникненням кардіо- та неврологічних ускладнень, які починають турбувати хворого з другого – четвертого тижня захворювання. Прояви слабкої симптоматики можуть виникнути досить рано. Виражена ж неврологічна симптоматика в більшості випадків спостерігається через кілька тижнів з початку захворювання, тобто, з того моменту, коли вже зникло почервоніння. Розвивається серозний менінгіт з головним болем різного ступеня інтенсивності, зі світлобоязню, нудотою та блюванням, больовими відчуттями в очних яблуках, напруженістю м’язів потилиці.

У третини хворих в цей період спостерігається помірна симптоматика енцефаліту, що проявляється в порушеннях сну, зниженні уваги, в розладах пам’яті, в емоційних розладах тощо. Більш як половина хворих відчувають симптоматику невритів черепних нервів, часто це може супроводжуватися парезом м’язів обличчя, а також поколюванням і онімінням ураженої частини обличчя. Можуть також з’являтися болі в ділянці нижньої щелепи або вуха.

Одним з типових розладів неврологічного характеру стає менінгіт разом з ураженням корінців спинальних нервів переважно в ділянці шийно-грудного відділу. Неврологічні порушення, як правило, минають через місяць, проте часом мають місце їх рецидиви з наступним переходом у хронічну форму.

Важливо відзначити, що саме ураження нервової системи дозволяє визначити кліщовий бореліоз у тому випадку, коли відсутні характерні для нього почервоніння та загальноінфекційний синдром.
Примітно, що в цей період (близько п’яти тижнів) окремі хворі починають відчувати порушення серцевої діяльності — з появою болів у ділянці серця, аритмією. Можливий розвиток міокардиту чи перикардиту. Прояви серцевої симптоматики можуть тривати від кількох днів до місяця-півтора. Важливо також те, що протягом другої стадії зберігаються слабкість, болі в суглобах, м’язах і кістках.

Для третьої стадії характерне враження суглобів, яке починається через два місяці з початку захворювання та пізніше. Як правило, враження зазнають великі суглоби (особливо колінні), часто їх локалізація має односторонній характер. У багатьох випадках спостерігається розвиток симетричного поліартриту. Рецидивують артрити, в основному, протягом декількох років, при цьому їх протікання нагадує хронічний характер. Пізній період захворювання з постійним перебуванням в організмі його збудника призводить до переходу захворювання в хронічну форму.

Спостерігається чергування ремісій з рецидивами. У деяких випадках захворювання набуває характеру рецидивів в безперервному їх прояві. Для хронічного бореліозу характерна наявність артриту, окрім цього розвиваються і типові зміни, характерні для хронічного запалення, з витонченням хряща та його втратою. Досить частим симптомом стає ураження шкіри, що виявляється у формі доброякісної лімфоцитоми. Їй властива легка болючість, що визначається при натисканні пальцями. Її наявність в цих ділянках може коливатися від кількох місяців до кількох років.

Іншим типовим ураженням для хронічної форми захворювання є атрофічний хронічний акродерматит. Це синьо-червоні цятки, що утворюються в ділянці розгинальних поверхонь кінцівок, при цьому їм властива тенденція до периферичного збільшення в розмірах, а також до злиття і систематичного запалення. Розвиток такого процесу може тривати протягом кількох місяців, а іноді й років. Слід зауважити, що кліщовий бореліоз, симптоми якого тривалий час протікають в хронічній формі, в деяких випадках стає причиною часткової або повної втрати працездатності.

Наведений поділ на стадії в цілому умовний, причому клінічні прояви по кожному з періодів можуть відрізнятися. Ранню діагностику захворювання проводять на основі отриманих клініко-епідеміологічних показників. Наявність у хворого типового для бореліозу прояву у вигляді еритеми забезпечує реєстрацію захворювання без необхідності уточнення у вигляді лабораторного підтвердження та необхідності специфічних даних стосовно укусу кліща. Лабораторна діагностика проводиться на підставі дослідження крові.

Хворі із середньотяжким перебігом бореліозу обов’язково підлягають лікуванню в інфекційному стаціонарі. Медикаментозна терапія в його умовах необхідна протягом усіх періодів захворювання. Легкий перебіг бореліозу (з відсутністю інтоксикації і лихоманки, при наявності еритеми) допускає можливість амбулаторного лікування. Основними препаратами в лікуванні хвороби Лайма є антибіотики. Їх вибір, дозування та тривалість застосування визначають відповідно до конкретної стадії захворювання та наявного синдрому з властивою йому формою і ступенем тяжкості. У разі появи характерних для кліщового бореліозу симптомів слід негайно звернутись до інфекціоніста.

В ідеалі потрібно поспішити до пункту швидкої допомоги (травмпункту), де паразита дістануть з тіла швидко та кваліфіковано. Крім того, кліща можуть направити в лабораторію, щоб виявити, чи заражений він спірохетою. З огляду на це лікар обере тактику наступних дій.

Якщо ж допомоги чекати нізвідки, спробуйте дістати паразита самостійно. Якщо кліщ ще не глибоко занурився в шкіру, візьміть його пінцетом (чи голкою) за голову або за тулуб якомога ближче до неї і, викручуючи проти годинникової стрілки, обережно витягніть назовні, стараючись не робити різких рухів, щоб не залишити його частинку в тілі. Якщо є можливість, помістіть паразита в баночку, щоб його потім можна було здати на аналіз. Якщо ні, покладіть на папірець і підпаліть. Кліщ може вибратись назовні сам, якщо змастити його краплею будь-якої олії. У будь-якому випадку зверніться за консультацією до фахівця.

Вирушаючи на природу — на роботу чи на відпочинок — обробіть одяг і тіло спеціальними захисними засобами, які можна придбати в аптеці. Завжди про всяк випадок тримайте при собі пляшечку з лавандовою, гвоздичною, розмариновою чи іншою ефірною олією з різким ароматом, який відлякує паразитів. Її наносять на відкриту шкіру. Одяг має бути закритим (сорочка з рукавами, довгі штани) та світлим (на ньому ви одразу помітите кліща). Надягніть головний убір.

Досить часто кліщ нападає на працівника під час відпочинку або обідньої перерви на невпорядкованій ділянці, в траві, в кущах тощо. Тому на польових станах, будівельних майданчиках, бойових позиціях, в польових таборах необхідно обладнати спеціальні майданчики для відпочинку та прийому їжі, на яких атака кліщів буде неможливою.

Після робочої зміни на природі слід уважно оглянути себе та колег, щоб вчасно виявити кліщів на тілі.

Навіть після встановлення нешкідливості кліща буває, що людину мучать сумніви. В такому разі здайте кров на аналіз. Проте не відразу, оскільки інфекційний агент виявляється тільки через 1–2 тижні. Не впевнені, що обійшлося? Повторіть аналіз через 1–2 тижні. Якщо через 2 місяці після укусу не виявилося жодних проблем зі здоров’ям, можна повністю розслабитись.

Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека» №5, 2017.

Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!