Директор заводу «Пожтехніка» розповіла яким вогнегасникам варто віддати перевагу

Перший заступник голови Добровільного пожежного товариства України Володимир Завада на Всеукраїнській нараді директорів підвідомчих підприємств, які виконують роботи протипожежного призначення, звернув увагу на необхідність донесення до керівників усіх об’єктів інформації щодо можливості застосування, правильного обслуговування, зберігання та експлуатації вогнегасників відповідно до нормативної бази.

Із усіх видів первинних засобів пожежогасіння вогнегасники є найпоширенішими та найефективнішими. Вони прості в застосуванні, їх можна швидко привести в дію та подавати вогнегасну речовину у місця горіння, до того ж, вони мають порівняно невисоку вартість.

Одним з виробництв, що спеціалізуються на виготовленні первинних засобів пожежогасіння, є Київське спецпідприємство «Пожтехніка». До уваги читачів — інтерв’ю з директором заводу Іриною Возною.

Ірино Імрівно, що допомагає колективу вижити в цій нелегкій економічній ситуації?

Хочу сказати, що ми заздалегідь займалися формуванням портфеля замовлень, проводили рекламу своєї продукції. У цьому нам допомагають і співробітники Добровільного пожежного товариства України. Важливу роль відіграла також згуртованість працівників підприємства. Днями запустили лінію по виробництву шанцевого інструменту (ломи, багри, лопати, сокири тощо), який вкрай необхідний для гасіння пожеж. У свій час підприємство випускало вогнегасники, але через економічну кризу припинило це робити, хоча є всі станки і агрегати для цього. Найближчим часом плануємо поновити випуск усіх видів порошкових вогнегасників. До речі, вся продукція буде виготовлятися з якісного матеріалу вітчизняного виробництва.

Статистика свідчить, що в економічно розвинених країнах до 40% загорянь гасять підручними засобами. В Україні — лише 5%. Як Ви вважаєте, чому так?

Причинами недостатньо ефективного застосування первинних засобів пожежогасіння в Україні є:

• оснащення об’єктів вогнегасниками без урахування їх вогнегасної здатності, гранично захищуваної площі, класу ймовірних пожеж горючих речовин та матеріалів у приміщенні (об’єкті), особливостей конкретного об’єкта (технологічних процесів);
• недостатня оснащеність об’єктів первинними засобами пожежогасіння;
• експлуатація на об’єктах вогнегасників, на які не видані сертифікати відповідності (свідоцтва про визнання) в установленому порядку;
• необізнаність працівників і населення з навичками застосування первинних засобів пожежогасіння, переважно вогнегасників нових зразків, та правилами їх експлуатації.

Необхідно пам’ятати, що вогнегасники здатні гасити пожежі різних класів.

Порошкові вогнегасники застосовуються для гасіння пожеж класів А, В, С, крім того, ними можна гасити електрообладнання, що перебуває під напругою до 1000 В, з відстані не менше 1 м.

Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння пожеж класів Б, В та електрообладнання, що перебуває під напругою до 1000 В.

Багатьох господарників цікавить таке питання: як правильно обслуговувати, зберігати та експлуатувати первинні засоби пожежогасіння?

Особі, відповідальній за пожежну безпеку, необхідно обов’язково провести огляд вогнегасників перед розміщенням їх на

Підприємство з технічного обслуговування вогнегасників (далі — ПТОВ), яке здійснює технічне обслуговування вогнегасників та засвідчує їх справність, обов’язково повинно мати ліцензію з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення відповідно до законодавства та настанови з технічного обслуговування вогнегасників від виробників.

Хочу нагадати, що під час вибору типу і необхідної кількості вогнегасників як елементів протипожежного захисту об’єкта слід також керуватися:

• галузевими правилами пожежної безпеки;
• нормами технологічного проектування;
• іншими нормативно-правовими актами, що регламентують вимоги до оснащення об’єктів вогнегасниками.

Критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасників для захисту об’єкта є:

• категорія виробничого та складського приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою;
• клас можливої пожежі;
• придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації;
• вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу за ДСТУ 3675-98 «Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань» (далі — ДСТУ 3675-98), ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) «Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги» (далі — ДСТУ 3734-98);
• гранична захищувана площа.

Міністерство внутрішніх справ України видало наказ «Про затвердження правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників» від 15 січня 2018 р. № 25 (далі — Наказ № 25), у якому передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, з огляду на спеціальні умови та особливості пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти свої галузеві правила експлуатації та норми належності вогнегасників, що затверджуються в установленому законом порядку після їх погодження з центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки.

На кожному вогнегаснику після надходження його з технічного обслуговування на корпусі повинна бути заповнена спеціальна етикетка ПТОВ.

Сьогодні ринок насичений вогнегасниками різних виробників. Яким все ж слід віддати перевагу?

На мою думку, цілком можна покладатися на порошкові вогнегасники, які гасять майже всі осередки пожежі, за винятком горіння металів. Майже будь-яка пожежа — це клас А (горіння твердих речовин). Вуглекислотний вогнегасник непридатний для гасіння таких пожеж.

Для легкових або вантажних авто, для комплектації протипожежних щитів на різних об’єктах, а також для гасіння обладнання на підприємствах, в офісах або побутових об’єктах наполегливо раджу використовувати порошкові вогнегасники.

Вуглекислотні вогнегасники краще використовувати в хімічних лабораторіях, на електроустановках, що перебувають під напругою, оскільки вуглекислота охолоджує зону горіння і розбавляє горюче повітряне середовище негорючою речовиною до припинення реакції горіння, а також у музеях, архівах і навіть на професійній кухні, через те, що порошки складаються з дрібних мінеральних солей з доданням спеціальних речовин, які запобігають злежуванню, і цей склад досить важко відмити з поверхонь після гасіння.

Особливу увагу хочу звернути на основні вимоги до виготовлення вогнегасників. Їх внутрішня поверхня має бути захищена від впливу вогнегасної речовини (мати захисний шар з фарби, лаку тощо). Також при експлуатації вуглекислотних вогнегасників необхідно звертати увагу на їх технічне обслуговування. При формуванні корпуса цього пристрою використовуються струми високої частоти, метал нагрівається до високої температури, під впливом якої всередині металевого корпуса з’являється окалина, яку виготовлювач повинен прибирати та покрити метал захисним шаром. Якщо він відсутній, а також є окалина, під дією вуглекислоти вона осипається на дно корпуса і при використанні вогнегасника може вивести його з ладу. Тоді він не працює, забивається розтруб, ЗПП.

При перезарядці вогнегасників вуглекислота має бути сертифікована, а завдання центрів сертифікації та ліцензування — довести до відома користувачів пункти техобслуговування, які мають сертифікати на право перезарядки.

Порошкові вогнегасники слід вибирати тільки з відкритим зварним швом. Якщо шов знизу закритий так званою металевою обичайкою, туди потрапляє волога, корпус іржавіє і швидко виходить з ладу. На Заході такі корпуси вогнегасників використовувати заборонено, хоча у китайських вогнегасниках цей недолік має місце.

Ірина Возна,
директор Київського спеціалізованого підприємства «Пожтехніка»

Інтерв’ю записав
Валентин Стоєцький, начальник відділу ППР ДПТ України

Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!