Продовжуємо знайомити читачів з вимогами пожежної безпеки під час роботи автозаправних станцій (початок статті у ОППБ № 8-2019).
Вимоги правил пожежної безпеки до АГЗС (АГЗП)
На автомобільних газозаправних станціях (далі — АГЗС) та автомобільних газозаправних пунктах (далі — АГЗП) допускається заправка зрідженим вуглеводневим газом тільки балонів, установлених на газобалонних автомобілях.
До введення АГЗС (АГЗП) у експлуатацію складаються:
- виробнича інструкція з експлуатації і ремонту обладнання, порядку заправки автомобілів;
- технологічні схеми та інструкції з пожежної безпеки, які затверджуються наказом керівника підприємства.
Перед заправкою газобалонних автомобілів їх двигуни вимикаються. Вмикати двигун дозволяється тільки після від’єднання гумовотканинних рукавів і встановлення заглушок на відмикаючі пристрої.
Незалежно від наявності у вибухонебезпечних приміщеннях АГЗС (АГЗП) автоматичних приладів сигналізації про небезпечну концентрацію газу в повітрі, не рідше разу за зміну проводиться аналіз повітря у цих приміщеннях на наявність суміші пропан-бутану за допомогою переносних приладів з фіксацією результатів аналізу в журналі.
Сальникові набивки насосів, компресорів і запірної арматури мають бути маслобензостійкими.
Ступінь заповнення резервуарів не повинен перевищувати 85% їх внутрішнього об’єму, якщо різниця температур зрідженого газу під час заповнення та наступного зберігання становить не більше 40 °C. Якщо ця різниця становить більше 40 °C, ступінь заповнення резервуарів зменшується з урахуванням коефіцієнта об’ємного розширення зрідженого газу.
Не дозволяється залишати насосно-компресорне обладнання під час його роботи без нагляду.
Транспортна цистерна встановлюється на відстані не ближче 5 м від стаціонарної (резервуара). Цистерни, гумовотканинні шланги, за допомогою яких проводиться злив або налив, заземлюються. Від’єднувати їх від заземлюючого пристрою дозволяється тільки після закінчення зливо-наливних операцій. На штуцерах вентилів цистерн встановлюються металеві заглушки.
Гумовотканинні шланги маркуються. На них вказуються:
- інвентарний номер;
- робочий тиск;
- дата виготовлення;
- стійкість до вуглеводів;
- строк чергового випробування.
Забороняється!
Наповнювати балони автомобілів:
- якщо тиск газу на заправній колонці перевищує 1,6 МПа;
- шляхом зниження в них тиску за рахунок викиду парової фази в атмосферу.
На території АГЗС (АГЗП):
- ремонтувати демонтоване обладнання, а також виконувати інші роботи, не пов’язані з експлуатацією станції (пункту);
- під час проведення вогневих робіт заповнювати балони газобалонних автомобілів і зливати зріджений газ з автоцистерн;
- в’їзд і заправка транспорту під час зливання зріджених газів до резервуарів.
У випадку виявлення витоків газу з території АГЗС (АГЗП) виводяться сторонні особи, глушаться двигуни всіх автомобілів, які перебувають на території, і вживаються заходи щодо ліквідації аварії.
Злив зріджених газів з автоцистерни здійснюється двома робітниками, один з яких призначається старшим. Злив, як правило, здійснюється у денний час.
Для попередження вибуху газу, а також самозаймання пірофорних відкладень перед початком виконання внутрішнього огляду і ремонту резервуар:
- Повністю звільняється від зрідженого газу.
- Від’єднується від трубопроводів рідкої та парової фази шляхом встановлення заглушок.
- Продувається парою чи інертним газом.
- Заповнюється водою за відкритого верхнього люка та піддається гідравлічному випробуванню.
Забезпечення АЗС первинними засобами пожежогасіння
Усі АЗС мають бути оснащені первинними засобами пожежогасіння. Види та кількість первинних засобів пожежогасіння визначаються відповідно до:
- Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 р. № 25;
- Правил пожежної безпеки для об’єктів зберігання, транспортування та реалізації нафтопродуктів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 24 грудня 2008 р. № 658.
Важливо! Усі первинні засоби пожежогасіння, розташовані у приміщеннях або на території АЗС, постійно утримуються у справному стані та мають бути готові до негайного застосування.
Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння встановлюються вказівні знаки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір». Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасників приймається не більше 30 м.
Вогнегасники встановлюються:
- у легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо);
- у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі.
Під час встановлення вогнегасників забезпечується їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.
Допускається заміна вогнегасників одного типу на інший із забезпеченням рівності сумарної вогнегасної здатності за класом пожежі.
Для комплектування електроустановок та технологічного обладнання застосовуються тільки порошкові або вуглекислотні вогнегасники. Застосування водопінних вогнегасників для гасіння пожеж електроустановок та технологічного обладнання (електродвигунів насосів тощо), що знаходяться під напругою, не дозволяється.
Пожежні щити (стенди), інвентар, інструмент, вогнегасники в місцях встановлення не повинні створювати перешкод під час евакуації. На кожні 5000 м2 території забудови об’єкта встановлюється пожежний щит (але не менше одного) або, за наявності такої можливості, утеплена будівля (пожежний пункт) з температурою повітря узимку не нижче 5 °C та з набором первинних засобів пожежогасіння.
Світлана Трошина,
заступник начальника відділу пожежно-профілактичної роботи ДПТ України
Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека»
Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!
