- Чому ESG — новий вимір зростання бізнесу і чому безпека праці та екологічна безпека — фундамент залучення інвестицій?
- Чому мультифаховість — шлях до професійного зростання і пігулка від епідемії безробіття?
- Як захистити себе та бізнес під час війни?
- Що гальмує в Україні перехід до сталого розвитку?
Про це і не тільки в інтерв’ю Людмили Циганок, директора Національного центру, стійкого розвитку, Президента української асоціації професіоналів довкілля ПАЕУ для виробничо-практичного журналу «Охорона праці і пожежна безпека» (далі — ОППБ).
ОППБ: Чому ESG — новий вимір зростання бізнесу і чому безпека праці та екологічна безпека — фундамент залучення інвестицій
Людмила Циганок: Загарбницька війна, розпочата росією проти України, спричиняє величезні людські страждання та величезні матеріальні збитки. Ми також можемо зіткнутися з величезною екологічною кризою (втрата біорізноманіття, відходи руйнації, забруднені та засмічені ґрунти тощо) та енергетичною кризою і у нас, і в Європі, якщо ціни на енергоносії піднімуться до безпрецедентного рівня або відбудуться серйозні перебої з енергопостачанням. Під час нафтової кризи 1973 року різним країнам допомогли економія енергії та використання вітчизняної нафти або перехід на альтернативне паливо. Після цунамі 2011 року на атомній електростанції Фукусіма, що в Японії, країні вдалося заповнити близько половини втраченої електроенергії за допомогою заходів з енергозбереження та підвищення ефективності.
Ці приклади показують, що в короткостроковій перспективі країни можуть значно та швидко скоротити споживання енергії. Їм також треба інвестувати у власне виробництво чистої енергії та впровадження нових технологій.
Єдиного і готового рішення для військового і поствоєнного відновлення економіки сьогодні немає ні в кого. Однак кожна компанія, прагнучи залучити жаданий міжнародний капітал і інвестиції, усвідомлює, що саме ставлення до відповідальності — нова спільна матриця, що визначає майбутнє. Попри війну рішення ESG встановлюють нові еталони в галузях.
Екологічні, соціальні та управлінські показники (ESG) є трьома центральними темами для вимірювання стійкості та позитивного впливу інвестицій.
Ці критерії допомагають краще визначити майбутню ефективність компаній, а яка відбудова без цього?
Попит на краще інформовані зміни зростає
Тиск з боку інвесторів, співробітників і клієнтів означає, що рейтинги ESG стали критичними показниками успіху. Розвиток у сфері регулювання, здатність знижувати ризик і отримувати високі доходи вимагають новаторського підходу для обслуговування потреб перспективних фондів прямих інвестицій.
Як ми можемо бути піонерами у світі, де викиди мають скорочуватися безпрецедентними темпами? І як у контексті нашої національної зруйнованої економіки найбільш ефективно зменшити викиди, як того потребує Європейська зелена угода, щоб водночас створювався новий бізнес із високою доданою вартістю?
Постачання ключових ресурсів — від енергії до металів, зерна та інших товарів, що сьогодні стрімко дорожчають, зазнали нового потрясіння, яке непропорційно вплинуло на тих, у кого мало запасів. Ми не були підготовлені до війни. Ми не є стійкими і до змін клімату —вплив посилюється залежною від викопних копалин, марнотратною та несправедливою лінійною економічною системою. Ми давно створили таку систему. Ми також можемо її сьогодні трансформувати.
Існує нагальна потреба пом’якшити кліматичні зміни та скоротити викиди в Україні не за рахунок знищення потужностей (як це спостерігається під час війни та ковіду в недалекому минулому), але нам бракує відчуття невідкладності у вирішенні екологічної та кліматичної кризи, тим паче коли всі сили та ресурси спрямовані на оборону.
Більше того, повсякденна політика, що стрімко розвивається, часто не підготовлена для вирішення таких незрозумілих багатьом проблем, як зміна клімату.
Нам вкрай необхідна краща обізнаність про поточну кризу і ми повинні застосовувати перевірені рішення швидше та в більшому масштабі.
ОППБ: Що гальмує в Україні перехід до сталого розвитку?
Людмила Циганок: Це насамперед культура жадібності та надмірного споживання, поляризація, пов’язана з природою, наслідки локальної та глобальної нерівності та відсутність розуміння на системному рівні, бачення та засобів впливу.
Дискусія навколо екологізації часто може бути досить гострою.
Частково це є результатом того, що природа справді важлива для людей, компаній чи громад, але часто в кожного свій погляд без бажання почути один одного. Діалог потрібен, але самого по собі його недостатньо.
Діалог має заохочувати до дій, співпраці та нових інновацій, проте криза довіри — ключовий фактор сьогодення.
Чому мультифаховість — шлях до професійного зростання і пігулка від епідемії безробіття
Повернемось до ESG і професійних трансформацій.
Можливості, які створює виклик подолання безпекових криз і нова парадигма створення матриці зростання потребує неабияких змін у фаховій підготовці.
Європейські експерти наполегливо закликають навчатись і здобувати нові професійні скіли. Вже сьогодні найбільш затребуваними в контексті ESG є фахівці «зеленого зростання», які поєднують юридичні знання, досвід екологічного менеджменту, управління персоналом та охороною праці. Здається фантастичним, проте лише мультифаховість дозволяє вирішувати кроссекторальні задачі, спрямовані на розвиток нового досвіду та конкурентоспроможності. Розвиток у сфері регулювання, здатність знижувати ризик і отримувати високі доходи вимагають новаторського підходу для обслуговування потреб перспективних фондів прямих інвестицій.
Розуміючи ці тренди сфери ринку праці і зеленого переходу три роки тому було створено об’єднання для консолідації зусиль понад 7000 реформаторів економіки, щоб масштабувати найважливіший інструмент для сталого відновлення: економіку кругового циклу — Професійну асоціацію екологів України. Тут професіонали довкілля, юристи, менеджери охорони праці, інспектори формують інструменти екотрансформації бізнесу та професійного зростання і перекваліфікації фахівців.
ОППБ: До 2050 року Європу планували перетворити на кліматично нейтральний континент, запровадивши європейського зелений курс (ЄЗК). На Ваш погляд, чи треба сьогодні вносити зміни в ЄЗК, зважаючи на війну в Україні?
Людмила Циганок: Зелений порядок денний — це не просто ключова задача мирного континенту. Під час війни в Україні необхідність адаптуватись до змін клімату, продовжувати низьковуглецеву політику, забезпечувати продовольчу безпеку стає ще більш нагальним завданням.
Ризики, пов’язані з кліматичними змінами найближчих 5–10 років мають загрозливий характер.
Одначе, звісно, певні перспективні обмеження можуть бути пом’якшені у зв’язку із загостренням загрози голоду, розірваних логістичних ланцюжків, втрати металургійних українських потужностей тощо.
Водночас для підготовки до майбутньої зими Україна невідкладно має пришвидшити впровадження енергоефективних заходів, перехід на використання ВДЕ, що є на сьогодні не стільки слідування вимогам зеленої угоди, скільки конче необхідними кроками для забезпечення енергетичної безпеки держави.
ОППБ: Бойові дії на території України продовжуються. Окрім того, що гинуть люди, завдається значний удар екології. Чи не могли б Ви озвучити: які наслідки від бойових дій, в довгостроковій перспективі, загрожують людям, які проживають на території України?
Людмила Циганок: До початку нападу росії на Україну безліч проблем було пов’язано з відсутністю очисних споруд, сміттєвим колапсом, загрозою техногенних катастроф через застарілі споруди з небезпечними та промисловими відходами, знищенням лісів в Карпатах, деградацією ґрунтів тощо.
Якщо в довоєнний період мова йшла про відкладену шкоду здоров’я людини, то нині йдеться про дуже короткостроковий і ще більш небезпечний вплив!
- Забруднення водних ресурсів, в т. ч. трупним ядом на півдні, що може викликати епідемії, через зруйновані очисні споруди тощо
- Руйнація, засмічення і забруднення ґрунтів, як вибухами та зброєю (навіть забороненою міжнародними угодами), важкою технікою, окопами, так і масовими похованнями поза будь-якими правилами та вимогами
- Ядерна загроза залишається суттєвою
- Купа нових відходів — відходи руйнування, згоріла й знищена військова техніка
- Вибухи на нафтобазах, викиди аміаку та важких металів через вибухи на промислових об’єктах та ін.
ОППБ: Що може зробити пересічний українець, щоб мінімізувати негативні наслідки для довкілля від війни?
Людмила Циганок: Війна безумовно навчить кожного українця кардинальними мірами бути більш дружніми до довкілля!
Масове споживання, яке виходить далеко за межі потреб для існування (виживання) людини, є однією з рис сучасності. Україна поряд з викликами війни отримала гігантський шанс перетворити головні виклики у можливості!
Війна за 3 місяці змінила життя кожного українця, цінності змінились. Стало зрозумілим те, що роками транслювали фахівці стійкого розвитку: не так багато нам потрібно, щоб жити та задовольняти потреби.
Чи є шанс перетворитись із суспільства споживання (consumer society) в суспільство свідомого споживання (society of conscious consumption)?
Безперечно! Обмеженість всіх природних ресурсів підштовхує кожного з нас ставати економним та екологічнішим!
- Ще ніколи так масово очільники громад і міст одностайно не закликали громадян не продукувати зайвого сміття! Ми вчимось використовувати обмаль пакування та відходів, щоб не створити сміттєвий колапс там, де є проблема з вивозом побутових відходів!
Варто бути чесними — ключове пояснення сьогодні, мотив для прискореної екологізації — брак пального. Однак це може стати вагомим кроком для майбутнього.
- Ще ніколи раніше українці так не відчували гостроти страху залишитись без питної води. Кожен, хто перебував в областях активних бойових дій навчився всім способам збереження кожної краплі.
- Ще ніколи раніше, як майбутнього опалювального сезону, ми пізнаємо цінність енергозбереження, енергомодернізації, заходів енергоефективності.
- Ще ніколи раніш у страху голоду кожен з нас так не цінував землю і родючість грунту (список довгий).
Саме під час війни кожен українець може і повинен навчитись раціональному використанню природних ресурсів, запобіганню утворенню зайвого, економному використанню енергії та води тощо.
ОППБ: Чи напрацьовано сьогодні план щодо того, як бути з відходами воєнного часу?
Людмила Циганок: Сьогодні всі плани відновлення, в тому числі відходами руйнування, напрацьовуються, але вже зараз в ПАЕУ ми вважаємо за необхідне:
1) Провести доказову відеофіксацію та попередню оцінку руйнувань, що стались внаслідок військової агресії РФ, з використанням супутникових знімків, дронів та (за можливості виїзду на місце) інженерних бригад та слідчих органів;
Необхідно долучити міжнародних аналітиків для свідчення та оцінки руйнувань.
2) Для звільнених від окупації територій розробити оцінку технологічних потреб, відповідно від наявної та зруйнованої інфраструктури. Зокрема:
- створити карту руйнувань,
- оцінити наявність та укомплектованість сортувальних станцій,
- стан та ступінь заповнення полігонів,
- проблеми логістики відходів у регіоні (наявність автопарку, наявність/безпечність доріг та відстані/затрати на транспортування),
- розрахувати кількість та потужність обладнання для подрібнення та сортування будівельного брухту, яке потребує даний регіон,
- проаналізувати потенційних покупців будівельного брухту в регіоні,
- оцінити кількісний та якісний склад відходів, в тому числі ТПВ, які не можуть бути перероблені та можливість встановлення заводу з утилізації залишкових відходів із відновленням енергії.
Відповідно до світового досвіду (Алеппо, Бейрут) понад 70% будівельного брухту може бути перероблено на вторинні матеріали для будівництва, однак для вторинних матеріалів заздалегідь мають бути розроблені ДСТУ та здійснюватись лабораторний контроль складу.
3) Щодо військових відходів необхідно створити класифікатор техніки та боєприпасів, з індикацією сплавів металів, хімічних сполук (клас небезпеки?), акумуляторів тощо… та оцінити перспективи перероблення й повторного використання цінних матеріалів, або утилізації небезпечних сполук.
Припускаємо, що після закінчення бойових дій Україна потребуватиме будівництва заводу з перероблення залишкових небезпечних відходів на своїй території.
4) Пропонується також розглянути можливість будівництва мобільних крематоріїв з метою безпечного для довкілля захоронення попелу від тіл загиблих, що потребує розробки окремих судово-кримінальних положень та (як максимум!) створення бази ДНК-загиблих, для подальшого пошуку даних про обстави та місце загибелі родичами.
У мирний час, ці спалювальні камери будуть приймати медичні відходи та органічні рештки, які не можуть бути захоронені тощо.
Звісно, питання прийняття нового закону «Про відходи» залишається надактуальним і в воєнний час набуває особливої гостроти.
Підготовано редакцією
