Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Цікаво

Пес Патрон на службі ДСНС

Пес Патрон із початком повномасштабної війни Росії проти України став одним з найбільш відомих собак нашої країни. Він має державну нагороду, власну сторінку в соцмережах та вишиванку. Йому пишуть листи з проханням про зустріч, надсилають подарунки. УНІАН побачився з Патроном та його господарем, дізнався, чому Патрон — не службовий пес, як розраджує «колег» та які смаколики полюбляє.

Пес Патрон породи джек-рассел-тер’єр служить в ДСНС разом зі своїм господарем Михайлом Ільєвим — начальником групи піротехнічних робіт та підводного розмінування ГУ ДСНС у Чернігівській області.

Чоловік — уродженець Хмельниччини, навчався у Кам’янець-Подільському військово-інженерному інституті. Свою кар’єру розпочав на Харківщині, однак там не було можливості працювати за фахом. Тому перевівся до Чернігова, де з 2011 року проходить службу в підрозділі, який займається розмінуванням територій. Про свою роботу Ільєв говорить, що вона дуже цікава, хоч і небезпечна: «Про саперів говорять, що вони помиляються один раз, коли обирають свою професію. Однак я хотів бути сапером».

А ось Патрону пророкували зовсім іншу славу. Песик — подарунок для сина Михайла. В родині довго розглядали різні варіанти й зупинилися на саме цій породі — надзвичайно енергійних та непосидючих собак. Патрон має породистих батьків, а тому йому прогнозували славу та перемоги на виставках. Проте він здобув всеукраїнську славу собаки-сапера.

Михайло Ільєв наголошує, що Патрон — не службовий пес, а особистий. Для собак, які займаються розмінуванням, існують вимоги та певні стандарти для дресури. А як він тренує Патрона — секрет. З початком війни песик постійно перебував із господарем — 24/7 — тому почав ще активніше шукати міни.

Пошук та знешкодження боєприпасів вимагає розв’язання постійних надскладних задач, бо є пастки, є мінні поля, є зачистка території після бойових дій. Та головне — ця діяльність дуже потрібна людям, які вимушено стали дотичними до бойових дій. Йдеться про безпеку місцевих жителів, особливо дітей, які зараз повертаються на Чернігівщину.

До речі, багато з них хочуть зустрітися з Патроном. Однак Михайло Ільєв підкреслює, що зараз надто багато роботи й катастрофічно не вистачає часу. Образити нікого не хочуть, тому зосереджені на виконанні професійних завдань. Адже на Чернігівщині інші собаки, окрім Патрона, в структурі ДСНС для розмінування не використовуються.

Пес енергійний та непосидючий, але під час зустрічі був трохи втомлений після переїзду й чи не першого по-весняному теплого дня. Та, напившись води, за десять хвилин вже почав гратися.

Ільєв говорить, що собака — це моральна підтримка для всієї команди.

«Під кінець дня хлопці втомлені, а тут Патрон палку несе. Кидають, він щодуху біжить, та вже посмішки на обличчях співробітників», — зазначає він.

Пес своєї активності не втрачає й під час виконання завдань — щось шукає, риє. А подрімати може, коли відбуваються переїзди. Годують собаку здебільшого сухим кормом, а для заохочення дають твердий сир, який Патрон надзвичайно полюбляє.

В управлінні ДСНС в області зауважують, що Патрон став своєрідним символом та привертає увагу до замінованих територій після нападу Росії не лише на Чернігівщині, а по всій Україні. Адже наша країна на сьогодні, за оцінками міжнародних організацій, є однією з найбільш замінованих країн Європи.

Місяць війни — рік розмінування

Михайло Ільєв зазначає, що сапери — це своєрідне братство: майже всі фахівці знають один одного, спілкуються у різних ситуаціях, під час підвищення кваліфікації. Всіх об’єднує ризик.

Наразі до розмінування Чернігівської області після її деокупації залучені представники інших областей України. Зокрема, саперам з Чернігівщини допомагають колеги з Вінниччини, Полтавщини, Кіровоградщини, Волині, Луганщини та Хмельниччини. Працюють 45 спеціалістів особового складу.

За добу групи піротехнічних робіт і підводного розмінування ДСНС 35–40 разів залучаються до знешкодження вибухонебезпечних знахідок. За цей час виявляють та вилучають від 200 до 700 вибухонебезпечних предметів (всього з початку воєнних дій вилучено майже 24 тис. боєприпасів). У перший місяць війни були дні, коли доводилось знешкоджувати до тисячі вибухонебезпечних предметів на добу.

Ільєв зауважує, що раніше чернігівським саперам доводилося працювати з боєприпасами Другої світової війни. Проте з 2014 року вони залучалися до робіт в зоні АТО/ООС (Ільєв з групою колег, зокрема, працювали в Сєвєродонецьку та Лисичанську одразу після їхнього звільнення) і стикалися з сучасним озброєнням.

За словами рятувальників, зараз доводиться мати справу з протитанковими та протипіхотними мінами, авіаційними бомбами, боєприпасами ракетних комплексів, ручними гранатами тощо. Якщо нерозірвані снаряди несуть меншу загрозу, то їх вивозять для подальшого знищення. А ручні гранати, мінометні міни, касетні елементи установок «Ураган» знищують на місці.

Також сапери розповідають, що Росія використовує і такі види боєприпасів, які заборонені міжнародним законодавством, насамперед Женевською конвенцією (зокрема касетні боєприпаси, протипіхотні міни, що використовуються проти мирних жителів). Найбільша знахідка саперів Чернігівщини — не розірвана бомба (ФАБ-500) на зруйнованому стадіоні імені Гагаріна в середмісті Чернігова.

Скільки триватиме розмінування області спеціалісти не беруться прогнозувати. Але розповідають про приблизне правило: місяць ведення війни передбачає проведення робіт із розмінування упродовж року. Проте варто зауважити, що вибухонебезпечні знахідки Другої світової війни нагадують про себе і зараз — через майже через 80 (!) років після її завершення.

Більше терпіння від громадян та співпраці з громадами

Розмінування області проводиться у визначеному порядку. Адже російська армія залишила на території Чернігівщини чимало «згадок» про себе.

Як розповів фахівець Головного управління ДСНС в області Анатолій Васильченко, першочергово співробітники управління розміновують населені пункти, дороги, об’єкти критичної інфраструктури, що стосуються постачання води, електроенергії, а також школи, дитсадки та лікарні. Наразі піротехніки не працюють на луках чи в лісах, тому обласна військова адміністрація заборонила жителям Чернігівщини їх відвідувати.

На сьогодні роботи з розмінування проводяться на території Чернігівського, Ніжинського та Прилуцького районів. Під час роботи в населених пунктах піротехніки обов’язково здійснюють і подворовий обхід. Але якщо власників подвір’я немає вдома, то на обійстя ніхто не заходитиме.

Доки чекали на Патрона, до управління звернулися двоє жінок, які залишили заявки щодо необхідності розмінування будинків. І місцевих мешканок виникла підозра, що російські окупанти могли залишити там «сюрпризи». Однак в ДСНС розповідають, що для виклику саперів не обов’язково особисто відвідувати управління.

«Достатньо просто зателефонувати на лінію «101» та залишити свої прізвище, ім’я, точну адресу, описати, що за предмети видно і в жодному разі їх не чіпати», — розповідає Васильченко.

Крім цього, заявку на розмінування можна подати онлайн через сайт ДСНС (ідентифікація особи йде через «Дію»). Причому — прикріпити фото підозрілих предметів.

Васильченко звертає увагу жителів області, що одночасно розмінувати все просто неможливо, тому рятувальники розраховують на терпіння і витримку людей. Адже трапляються ситуації, коли чернігівці слізно просять подивитися терміново, бо потрібно поїхати на дачу — посадити цибулю…

В ДСНС переконані, що ефективною в цьому сенсі може бути співпраця з головою громади чи старостами населених пунктів. Саме вони можуть зібрати всі проблемні питання та передати їх рятувальникам. Проте в ДСНС підкреслюють: якщо вороги перебували в обійсті, то краще звернутися до рятувальників. І до їхнього приїзду нічого не чіпати. Не смикати дверну ручку, не перевертати відра, коробки чи сміття. Небезпека може чатувати будь-де — від вхідних дверей із розтяжками, до замінованих шаф, холодильників…

На жаль, порушення простих правил — не наближатися до невідомого предмета, не пересувати його і не брати до рук, не кидати та не бити по ньому, не розпалювати поряд багаття, не кидати до нього предмет — може коштувати здоров’я, а іноді й життя. В області вже зафіксовано непоодинокі випадки загибелі й травмування місцевих жителів.

Ірина Синельник
Джерело: УНІАН



Розсилка новин