У 2023 році в Україні вже налічувався один мільйон ветеранів. Скільки їх буде після нашої перемоги – питання відкрите, бо війна триває. Досвід світовий і досвід, який накопичився з 2014 року, свідчать про те, що повернення ветеранів не буде простим ані для них, ані для суспільства. Люди, які пішли до війська боронити наш спільний дім від ворога, гідні найвищої поваги. Зробити процес повернення додому якомога безболісним і конструктивним – один зі способів висловити їм свою подяку та шану на ділі. Уже зараз започатковано програми, що передбачають надання грантів ветеранам на відкриття власного бізнесу від 100 тис. грн і більше.
Проте підтримка потрібна й тим, хто планує продовжувати працювати як найманий працівник. Що для цього потрібно, який досвід іноземних країн у цьому питанні варто взяти до уваги Україні, розповіла віцепрезидентка «ІТ-Інтегратор», засновниця БФ «Фонд освітніх ініціатив» Надія Омельченко.
Вшанування ветеранів — це не про пільги, а про повагу
В Україні на найвищому рівні є розуміння проблематики й важливості допомоги ветеранам та їхньої реадаптації. Міністерство у справах ветеранів розробляє нову стратегію переходу від військової кар’єри до цивільного життя.
Працює програма Олени Зеленської «Ти як», один із розділів якої присвячений спілкуванню з військовослужбовцями.
Раптова смерть працівника підприємства
Формат: запис вебінару • 0 (800) 219-977
IREX реалізує в Україні Програму підтримки ветеранів. У Києві на початку травня запустили офіційний Портал Захисників та Захисниць, де зібрана вся необхідна інформація для киян, які боронять Україну або демобілізувалися.
Є безліч окремих ініціатив, різного рівня заглибленості в тему та різної тематики, започатковані громадськими організаціями, відповідальним бізнесом, спрямовані на відновлення здоров’я ветеранів. Ось лише кілька з них:
- RecoWARy – проєкт волонтерів – бойових медиків та психотерапевтів, який допоможе вам зрозуміти механізм і прояви контузії та максимально подолати її наслідки;
- Veteran Hub – мережа всебічної підтримки для воїнів та їхніх близьких;
- DoLadu Mental Health Lab надає професійну психологічну підтримку військовим, ветеранам та їхнім родинам;
- Спілка поранених військових України «Міцні 300»;
- волонтерський проєкт «Як ти, брате» про спілкування під час війни.
В Україні навіть офіційно з’явилася нова професія «Фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб».
З якими проблемами можуть стикатися працівники, що повернулися з війни
Дослідження та опитування фіксують, що досі ветерани після повернення стикаються з такими проблемами, як:
- труднощі у спілкуванні з цивільними та офіційними інстанціями;
- проблеми зі здоров’ям. Загострення станів, які були наявні до війни, та наявність неочевидних травм;
- занепокоєння, що мета не досягнута, адже війна триває і на фронті лишилися побратими;
- недостатньо інформації про можливості відновлення та програми, які існують;
- упередження в суспільстві. Частіше за все щодо ПТСР та «неадекватності».
Раніше писали: Про створення інформаційної платформи громадського здоров’я
Закордонний досвід та український прецедент
Якщо ми розглянемо іноземні приклади (США, Ізраїль), там давно діють програми допомоги та реінтеграції. У США Департамент у справах ветеранів опікується повним спектром сервісів для ветеранів: від медичних послуг, допомоги членам сімей, до страхування життя та перекваліфікації і навчання.
В Ізраїлі працює система центрів реабілітації за підтримки уряду й міжнародних донорів, які надають ветеранам і членам їхніх родин послуги фізіотерапії, гідротерапії та реабілітації. Підтримка військових тут безпрецедентна, а військовослужбовці мають низку преференцій, якщо порівняти з іншими громадянами, наприклад першочерговість при працевлаштуванні.
Україна зараз має вивчити та синтезувати цей досвід, щоб створити свою, ефективну, політику реабілітації, реадаптації та підтримки ветеранів та їхніх родин на державному рівні. І така робота провадиться: 16 травня відбулася зустріч вищого керівництва Міністерства у справах ветеранів України та Департаменту в справах ветеранів США щодо відновлення співпраці.
Але, як «країна волонтерів», суспільство та відповідальний бізнес діють уже сьогодні. У великих компаніях, де багато працівників стали до лав ЗСУ, вже реалізуються програми реадаптації ветеранів («Укрзалізниця», ВіЯр, ДТЕК, МХП).
Читайте також: Ментальне здоров’я: послуги соціального супроводу військовим та їхнім родинам
Працевлаштування ветеранів — головний фактор реадаптації
Торішнє дослідження Ветеранського фонду свідчить про те, що 31,7% респондентів однозначно стикалися з перешкодами при працевлаштуванні після військової служби та 26,7% відповіли, що радше стикалися.
З іншого боку, 96% респондентів Двадцять четвертого загальнонаціонального опитування «Україна в умовах війни», проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» 5–7 вересня 2023 року, заявили, що готові працювати з ветеранами в одному колективі.
Це дуже обнадійлива цифра, бо в Україні зараз уже відчутний кадровий голод, який буде лише посилюватись. І готовність працівників взаємодіяти з ветеранами – перший позитивний чинник.
У цьому ж дослідженні 49% опитаних зазначили, що серед їхніх близьких і рідних є ті, хто брав участь у воєнних діях на території України з 2014 до 2021 року. 65% мають серед близьких тих, хто воював чи воює на фронті, починаючи з 24 лютого 2022 року.
У нашій компанії немає жодної людини, якої не торкнулася війна: члени команди та партнери, які зараз безпосередньо служать у ЗСУ, у багатьох воюють рідні та друзі. Працівники самі ініціювали запит на тему, як спілкуватися з ветеранами, які повертаються на свої робочі місця, а керівники організували цикл освітніх заходів і консультації з професійними психологами з цього питання.
Дайте опору ветерану, і він стане вашою підтримкою
Люди, далекі від ветеранів, багато говорять про ПТСР, а насправді потрібно говорити про загострення звичайних медичних проблем і постравматичне зростання. Ветеран – це не пасивний «споживач турботи», він так само може додати вашій компанії, колективу свою нову експертизу, набуту під час служби, свій досвід взаємодії з побратимами, інстинктивно може дбати про своїх колег як побратимів.
Про це зазначила Тетяна Боцьва, засновниця волонтерського проєкту «RecoWARy у бесіді з Оленою Задорожною, PR-директоркою Бізнес-школи МІМ під час ефіру МІМ-TV. Щодо ПТСР, яким лякають, і намагаються все пояснити – це не більше 7–12% (за статистикою АТО).
Насправді до нас повертаються люди з «букетом» медичних проблем, які вже були до війни й загострилися або з’явилися під час служби. Ветеранам потрібно буде не лише дати час перед працевлаштуванням закрити бюрократичні питання, а й допомогти організувати реабілітацію і план лікування. Допомогти організаційно, бо вони можуть буди деякий час розфокусовані та дезорієнтовані.
Організація плану лікування – це начебто не завдання роботодавця, але сьогодні ми маємо взяти це на себе. Як зазначила Тетяна Боцьва: уявіть, що крім нас більше немає нікого, ніхто не в змозі допомогти. Сім’я виснажена очікуванням і постійною підтримкою, волонтери теж вичерпались, як фізично, так і морально.
Читайте також: Ментальне здоров’я: VR-терапія — це вже реалії
Для роботодавця працівник, який повертається до своєї компанії після демобілізації, є неймовірно цінним кадровим резервом. У нього є професійні знання та досвід, він знайомий з компанією, а навички, набуті під час служби, можуть бути використані для подальшого зростання у структурі організації.
Так, йому потрібен час на реадаптацію та розв’язання проблем зі здоров’ям, але ринок праці такий, що ми маємо берегти своїх людей, сприяти їхньому відновленню. Це і наш обов’язок, і діловий розрахунок із прицілом на завтра, щоб виплекати згуртований, дружний та професійний колектив, на який можна покластися в будь-якій ситуації.
А ось підготувати операційно свою команду й компанію до зустрічі та ефективної роботи з нашими захисниками, що повертаються, – це вже завдання саме топменеджера. І тут ми маємо ще багато чого навчитися, але й багато чого вже можемо навчити наших колег з усього світу.
Джерело: MIND.UA
