Делегація з Японії у складі професора кафедри радіологічного наукового здоров’я інституту індустріального екологічного наукового університету професійного та екологічного здоров’я Японії (University of Occupational & Environmental Health Japan) — Рюджи Окадзакі, професора та голови правління кафедри радіаційної медицини катастроф Фукусімського медичного університету — Еріфумі Хасегави (Arifumi Hasegawa) та заступника директора центру охорони здоров’я кафедри менеджменту професійної медицини, заступника директора Центру підтримки професійного життя Сейітіро Татеіші (Seichiro Tateishi), прибула в Україну для вивчення досвіду зменшення тривожності на виробництвах з високим рівнем небезпеки.
Причиною цього візиту стало зростання рівня психологічного напруження японських працівників, що пов’язано з вибухом на першому блоці атомної електростанції «Фукусіма-1» 2011 року. Представники делегації відвідали Чорнобильську атомну електростанцію та взяли участь у робочій зустрічі з представниками Держпраці й українськими експертами, що відбулася 30 серпня в головному навчально-методичному центрі Державної служби України з питань праці ДП ГНМЦ. Після зустрічі представники редакції журналу Охорона праці та пожежна безпека” поспілкувалися з Рюджи Окадзакі, що працює в університеті, при якому діє дослідницький центр, створений після аварії на Фукусімі, аби стежити за умовами праці працівників АЕС та вивчати питання щодо зменшення наслідків аварії.
ОППБ: Що саме з досвіду України ви б хотіли застосувати в Японії?
Рюджи Окадзакі: Ми відвідали Чорнобиль. Вразило те, що працівники, які приходять на Чорнобильську АЕС, повинні пройти 40-годинне навчання у спеціальному центрі, який працює в м. Славутичі. В Японії, після аварії на Фукусімі, проводять подібне навчання, але воно занадто спрощене й не таке тривале. І тому складно стверджувати, наскільки працівник усвідомлює, що таке радіація і який вона має вплив на організм людини. А це також є причиною підвищеної тривожності. Є навіть такі працівники, які в безпечних умовах продовжують одягати маски та інші засоби індивідуального захисту (ЗІЗ), при цьому ефективність виконання ними робіт знижується. Проте після аварії були люди, які легковажно ставилися до того, що сталося, та працювали взагалі без ЗІЗ, попри небезпеку. Що, звичайно, неприпустимо.
В Україні ми отримали багато корисної інформації, яку плануємо застосувати в майбутньому у себе вдома. Річ у тім, що системи навчання працівників атомних станцій в Японії та в Україні надзвичайно відрізняються. Система навчання в Україні дещо розвиненіша, ніж у нас.
ОППБ: Тобто ви високо оцінили рівень підготовки персоналу на атомних станціях України?
Рюджи Окадзакі: Звісно, як і охорону праці на Чорнобильській АЕС, так і діяльність відповідного центру в м. Славутичі. Варто зазначити, що у вас дуже високий рівень захисту та контролю безпечних умов праці на небезпечних підприємствах на державному рівні. Приділяється чимало уваги навчанню працівників, а отже, насамперед це знижує тривожність.
ОППБ: Яка ваша думка стосовно головного навчально-методичного центру Державної служби України з питань праці, який ви відвідали? В Японії навчання відбувається так само?
Рюджи Окадзакі: Головна відмінність полягає в тому, що в Японії навчанням працівників і створенням відповідних центрів займається окреме підприємство. В Україні це питання вирішується на державному рівні. Це нас надзвичайно вразило! Хотілося б усе побачене застосувати в Японії, але це надто складний процес.
ОППБ: Наскільки сьогодні серйозна проблема зі стресом в Японії?
Рюджи Окадзакі: Зараз у Японії проблема стресу дуже актуальна серед працівників різних сфер. 60 % працівників перебувають у стресовому стані та продовжують у цьому стані працювати. Після аварії на атомній станції серед працівників атомної енергетики ми помітили, що рівень тривожності почав зростати.
ОППБ: Із чим пов’язаний такий рівень стресу?
Рюджи Окадзакі: Головна причина полягає в розвитку технологій, за рахунок яких зменшилася кількість простоїв роботи. Але при цьому збільшився її об’єм. Наприклад, є якесь завдання, що його раніше доводилося виконувати за годину, а зараз цю роботу виконують за 30 секунд, і далі переходять до виконання інших завдань. Тобто їхня кількість зросла й навантаження на працівника стало більшим.
Що стосується атомної енергетики, то тут ще накладається недостатня обізнаність пересічних працівників з природою та небезпекою атома. А якщо людина чогось не розуміє, вона цього остерігається, а тому виникає стрес.
ОППБ: Чи могли б ви щось порадити Україні, наприклад, застосувати тут японські розробки?
Рюджи Окадзакі: Важко відповісти на це запитання, адже ми не достатньо не вивчили всі умови. Проте, зважаючи на побачене, можемо констатувати, що Україна стоїть на рівень вище, ніж Японія, адже у вас все уніфіковано та стандартизовано.
Ми проводили анкетування працівників Чорнобильської станції, спостерігали, як їх навчають, як вони працюють. Ознайомилися з програмами та організацією контролю, що діють у вашій країні. І були приємно вражені рівнем боротьби зі стресом на робочому місці під час роботи в небезпечних умовах праці.
P.S. Представники японської делегації у спілкуванні з українськими експертами та чиновниками констатували, що саме досвід боротьби з ліквідацією аварії на Чорнобильській станції допоміг їм уникнути більш трагічних наслідків після аварії на Фукусімі. Представники делегації високо оцінили рівень роботи українців у боротьбі зі стресом на робочому місці на атомних станціях. На жаль, такого рівня нам вдалося досягти, зважаючи на наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Сподіваємося, подібна аварія більше ніколи не повториться. Адже дешевше запобігти інцидентові, ніж потім мати такі результати, які має на сьогодні наша держава та населення, коли негативні наслідки аварії впливатимуть на ще не одне покоління українців. І в Японії це добре усвідомлюють.
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека».
Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!
