Офіційно про неофіційне, або Особливості неформального навчання

13:57 09.01.2020

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 р. № 4312-VI (далі — Закон № 4312):

професійне навчання — це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види професійної діяльності. Таке навчання включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва;
формальне професійне навчання — набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок у навчальному закладі або безпосередньо у роботодавця відповідно до вимог державних стандартів освіти, за результатами якого видається документ про освіту встановленого зразка;
неформальне професійне навчання працівників — набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання.

Загальні вимоги щодо організації професійного навчання на виробництві визначаються:

Положенням про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 р. № 127/151 (далі — Наказ № 127);
Положенням про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 30 грудня 1994 р. № 130 (далі — НПАОП 0.00-4.24-03);
Положенням про організацію навчально-виробничого процесу на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 27 грудня 2006 р. № 500/861;
Типовим положенням про навчально-курсовий комбінат професійного навчання робітників, затвердженим наказом Міністерства освіти України, Міністерства праці України від 20 травня 1993 р. № 148/32.

Діяльність організацій з професійного навчання, яка передбачає видачу свідоцтв державного зразка, підлягає ліцензуванню. Воно здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1187 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 347, далі — Постанова № 347).

Відповідно до п. 8 Постанови № 347, не підлягає ліцензуванню проведення освітньої діяльності закладами вищої освіти відповідно до програм академічної мобільності, що не передбачають видачу окремих документів про освіту державного зразка.

Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Наказу № 127, роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

Професійне навчання

Питання щодо організації професійного навчання працівників вирішується роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства.

Для організації професійного навчання роботодавець може створити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.

Формальне професійне навчання

Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям:

включає:
- первинну професійну підготовку;
- перепідготовку;
- підвищення кваліфікації робітників;
може здійснюватися безпосередньо у роботодавця;
може бути організоване на договірних умовах, зокрема, у професійно-технічних навчальних закладах, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців — у вищих навчальних закладах (перепідготовка, стажування, спеціалізація та підвищення кваліфікації). За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка.

Неформальне професійне навчання

Неформальне професійне навчання працівників проводиться за їхньою згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів та з урахуванням потреб його господарської діяльності.

Для підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників у складі державної служби зайнятості створюються спеціальні центри, які залучають навчальні заклади державної служби зайнятості, професійно-технічні навчальні заклади та інші організації, що мають ліцензії на право здійснення освітньої діяльності за визначеними професіями. Результати навчання підтверджуються документом встановленого зразка про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації (відповідно до ст. 14 Закону № 4312).

Перелік робітничих професій, за якими проводиться підтвердження результатів неформального професійного навчання, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 23 грудня 2013 р. № 886, та містить 6 найменувань (таблиця).

Робітничі професії, за якими проводиться підтвердження результатів неформального професійного навчання

№ з/п	Назва професії	Діапазон розрядів	Код професії за Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»
1	Кухар	3–6	5122
2	Зварник	6–8 (І–ІІІ рівні кваліфікації)	7219
3	Охоронник	1–2	5169
4	Електрозварник ручного зварювання	2–6	7212
5	Продавець непродовольчих товарів	3–5	5220
6	Слюсар-ремонтник	2–6	7233

Механізм підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями визначає Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 340 (далі — Постанова № 340).

Фінансування підтвердження кваліфікації здійснюється за рахунок коштів особи або роботодавця (у разі направлення особи ним) (п. 16 Постанови № 340).

Існують Методичні рекомендації щодо процесу оцінювання та підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями, схвалені на засіданні Міжвідомчої робочої групи з розробки нормативно-правових актів з питань підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (протокол від 9 грудня 2016 р. № 1).

Підтвердження кваліфікації

Підтвердження кваліфікації здійснюється суб’єктами підтвердження, які повинні відповідати Вимогам до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2013 р. № 875/1776. Зокрема суб’єкти підтвердження мають відповідати таким вимогам:

мати:
- ліцензію на надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти за відповідною професією;
- власні або надані в користування іншими підприємствами, установами, організаціями відповідно до укладених договорів приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт;
приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам, вимогам нормативно-правових актів з охорони праці;
робочі місця для проведення кваліфікаційних пробних робіт мають бути у встановленому порядку атестовані за умовами праці, обладнані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують виконання робіт, передбачених кваліфікаційними характеристиками, професійними стандартами професії (рівня кваліфікації), за якою здійснюється підтвердження кваліфікації. У разі, якщо специфіка професійної діяльності не дає змоги проводити кваліфікаційну пробну роботу безпосередньо на виробництві або у сфері послуг, суб’єкт підтвердження має створити умови для проведення кваліфікаційної пробної роботи шляхом імітаційної діяльності;
для проведення оцінки результатів неформального професійного навчання кандидата затверджені у встановленому законодавством порядку: анкета самооцінювання, перелік засобів вимірювання, критерії оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією, за якою здійснюватиметься підтвердження кваліфікації;
створити у встановленому порядку одну або декілька комісій, утворених відповідно до вимог Порядку створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2013 р. № 875/1776.

Засоби вимірювання, критерії оцінювання, анкета самооцінювання за конкретною робітничою професією розробляються та затверджуються суб’єктом підтвердження згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик професій, професійних стандартів за погодженням із спільними представницькими органами, Міністерством соціальної політики України та Міністерством освіти і науки України.

Для професій, пов’язаних з роботами з підвищеною небезпекою, використовувані суб’єктом підтвердження засоби вимірювання, критерії оцінювання та анкети самооцінювання погоджуються також з Державною службою України з питань праці.

Порядок дій при неформальному професійному навчанні

1. Організація роботи з підтвердження кваліфікації здійснюється територіальним органом Державної служби зайнятості. Він видає особі, яка виявила бажання підтвердити кваліфікацію (далі — особа), анкету самооцінювання. Суб’єкти підтвердження для організації роботи з підтвердження кваліфікації подають територіальному органу Державної служби зайнятості, крім анкети самооцінювання, також критерії оцінювання та графік підтвердження кваліфікації разом з інформацією про вартість, що визначається у встановленому законодавством порядку.

2. За результатами розгляду заповненої анкети самооцінювання територіальному органові Державної служби зайнятості подається заява про підтвердження кваліфікації. До цієї заяви додаються:

паспорт або тимчасове посвідчення громадянина України; посвідка на постійне проживання (для іммігрантів, іноземців або осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні);
посвідчення біженця (для біженців); посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або особи, якій надано тимчасовий захист в Україні (для таких осіб);
копії документа, що засвідчує факт трудових відносин (за наявності), та документа, що засвідчує наявність стажу роботи за професією відповідного кваліфікаційного рівня (за наявності вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту щодо стажу роботи);
оригінал документа про освіту (за наявності). У разі наявності іноземного документа про освіту особа подає також відповідну довідку про його визнання;
одна фотокартка розміром 3×4 см;
медична довідка (лікарський консультаційний висновок) за формою № 086/о; особова медична книжка (для осіб, які бажають підтвердити кваліфікацію за робітничими професіями у сфері торгівлі, громадського харчування, харчової та переробної промисловості); медична довідка про можливість виконання робіт за професією, пов’язаною з роботами з підвищеною небезпекою, та відповідні довідки, видані наркологом і психіатром (для осіб, які бажають підтвердити кваліфікацію за робітничими професіями, пов’язаними з роботами з підвищеною небезпекою);
лист роботодавця про направлення працівника на підтвердження результатів неформального професійного навчання (за наявності).

3. Територіальний орган Державної служби зайнятості не пізніше, ніж на восьмий робочий день з дня подання зазначених документів видає особі направлення на підтвердження кваліфікації за встановленою Мінсоцполітики формою.

4. Для підтвердження кваліфікації особа подає зазначені вище документи до відповідної комісії суб’єкта підтвердження згідно з договором, укладеним таким суб’єктом з особою або роботодавцем. Форми, методи проведення кваліфікаційної атестації, критерії оцінювання, зокрема й необхідність проведення кваліфікаційної пробної роботи визначаються комісією за результатами оцінки підтверджень професійної компетентності кандидата та відповідно до переліку засобів оцінювання за відповідною професією, затвердженого суб’єктом підтвердження.

5. Комісія приймає рішення про присвоєння кандидату кваліфікації відповідного рівня, що оформлюється відповідним протоколом.

6. Кандидату, який підтвердив кваліфікацію, суб’єктом підтвердження особисто під підпис видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання встановленого зразка (додаток 1 Порядку видачі та форми документів про підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2014 р. № 477, далі — Порядок № 477), а у разі виявлення у кандидата під час проходження процедури підтвердження кваліфікації рівня професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією, на підставі рішення комісії — сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання (додаток 2 Порядку № 477).

7. Суб’єкт підтвердження протягом п’яти робочих днів з дати прийняття рішення про підтвердження кваліфікації надсилає територіальному органові корінець направлення.

8. Кандидату, який не підтвердив кваліфікацію, комісія надає рекомендації щодо продовження навчання.

9. У разі виникнення спірних питань, пов’язаних з підтвердженням кваліфікації, особа має право звернутися із заявою до структурного підрозділу з питань освіти місцевого органу влади.

У разі втрати або пошкодження документа про підтвердження результатів неформального професійного навчання особа звертається з письмовою заявою до суб’єкта підтвердження, який видав первинний документ про підтвердження результатів неформального професійного навчання, для отримання дубліката (п. 15 Порядку № 477).

За результатами неформального навчання видається довідка, в якій зазначаються професія (спеціальність), кваліфікація, за якою здійснювалось навчання, напрям підвищення кваліфікації, строки навчання (п. 2.1 розд. ІІ Наказу № 127).

Юрій Грицай, начальник відділу охорони праці фірми «Т.М.М.»-ТОВ

Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека»

Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!

Придбати журнал Свіжий номер журналу Найближчі заходи