Міністерство охорони здоров’я ініціює скасування кримінальної відповідальності за надання першої медичної допомоги, яка може завдати шкоди пацієнту.
У недалекому майбутньому простих українців можуть звільнити від відповідальності за неналежне надання першої медичної допомоги людям, які її потребують, наприклад, у результаті автомобільної аварії. Зараз багато українців, які не володіють навичками надання такої допомоги, бояться допомагати постраждалим, аби не нашкодити ще більше й потім нести за це кримінальну відповідальність. У результаті багато пацієнтів помирають ще до приїзду швидкої допомоги.
Для того, щоб істотно скоротити кількість подібних випадків, МОЗ запропонувавало прийняти в Україні так званий закон доброго самаритянина. Цей занок звільнить людей без медосвіти від відповідальності за надання першої медичної допомоги.
Міністерство охорони здоров’я оприлюднило для громадського обговорення законопроект, який вносить до медичного законодавства новий термін “імунітет від відповідальності”. Це означає наступне: якщо потерпілому в критичному стані надає першу допомогу людина, яка не має медичної освіти, ця людина не буде нести відповідальність за свої дії. Від відповідальності пропонується звільнити того, хто надає першу допомогу, навіть у разі, якщо його дії призведуть до погіршення стану потерпілого. Але відповідальність виникає, якщо при наданні допомоги каліцтва були нанесені навмисно.
Спікер МОЗ Олександр Ябчанка пояснив РБК-Україна, що зараз пацієнт, який потребує екстреної медичної допомоги, отримує її, як правило, тільки після приїзду бригади лікарів швидкої допомоги. “Звичайні люди, які можуть бути біля пацієнта до її приїзду, а в багатьох країнах світу їх прийнято називати “перші на місці події”, нерідко просто не знають, що необхідно робити для того, щоб надати допомогу людині, – каже він. – Але, навіть якщо вони й знають, що необхідно робити, то бояться надавати першу медичну допомогу”. За словами Ябчанки, причин для таких побоювань у людей кілька. “Згідно з українським законодавством, людину, яка намагалася надати першу допомогу, якщо постраждалий помер чи отримав проблеми через цю допомогу, може бути притягнуто до відповідальності згідно зі статтею 119 Кримінального кодексу “Вбивство з необережності”. Тому, як правило, людина, навіть якщо і хотіла би допомогти потерпілому, через невпевненысть у собі воліє цього не робити. “Але, з іншого боку, якщо людина не надасть першу допомогу, її може бути притягнуто за статтею 135 Кримінального кодексу – залишення в небезпеці”, – уточнив спікер міністерства.
Читайте також: 10 типових помилок при наданні домедичної допомоги
Щоб уникнути подібних проблем у майбутньому, МОЗ пропонує два варіанти їх вирішення. “Нещодавно в Україні стартувала програма з навчання навичкам надання першої медичної допомоги осіб, які відповідно до своїх службових повноважень мають її надавати, – розповів Ябчанка. – Це – поліцейські, рятувальники, пожежники, провідники в поїздах і бортпровідники в літаках і так далі. Крім того, ми пропонуємо прийняти в Україні закон, подібний до тих, які існують в інших країнах світу, про так званого доброго самаритянина. Що це означає? Якщо ви намагалися надати медичну допомогу першим, але при цьому пацієнту стало гірше аж до смерті, то ви будете звільнені від відповідальності за статтею “Вбивство з необережності”. Тобто на вас не буде поширюватися санкція цієї статті (Кримінального кодексу, – ред.)”.
В медичному співтоваристві ініціативу МОЗ оцінюють позитивно. Так, заступник директора з медичної роботи комунального закладу “Одеський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Дмитро Самофалов уточнив, що зарубіжна практика широко користується законом доброго самаритянина. “Прийняття такого закону, а також його широка реклама могли б поліпшити ситуацію з наданням невідкладної домедичної допомоги свідками тих чи інших подій, – упевнений він. – Але його прийняття навряд чи щось кардинально змінить у законодавчій базі. Закон “Про екстрену меддопомогу” вже чітко вказує, що у разі виявлення людини у невідкладному стані, яка не може особисто звернутися за наданням екстреної медичної допомоги, та за відсутності медичних працівників на місці події, будь-який інший чоловік зобов’язаний негайно викликати екстрену медичну допомогу і по можливості надати потерпілому необхідну допомогу”.
За словами Самофалова, є кілька наказів МОЗ, які регулюють питання надання невідкладної допомоги постраждалим людьми без медосвіти, а також правила навчання медичній допомзі таких людей. Президент “Всеукраїнського союзу парамедиків” Ярослав Вус каже, що вже зараз, згідно з українським законодавством, люди без медосвіти повинні викликати швидку допомогу, залишатися з потерпілим до її приїзду і по можливості надати першу медичну допомогу. “Але карати їх за неправильне надання медичної допомоги не можна, – каже він. – Введення нового поняття “імунітет від відповідальності” необхідно для того, щоб люди не боялися надавати першу допомогу. Не більше того. Я не знаю випадків, коли люди без відповідної освіти потрапили у в’язницю за надану медичну допомогу, через яку потерпілий помер”.
Разом із тим дискусія навколо ініціативи МОЗ знову актуалізувала проблему дефіциту медичних знань серед українців. “Громадяни найчастіше взагалі не володіють такими навичками. По суті, один із тисячі може надати грамотну першу медичну допомогу, – оцінює Ярослав Вус. – Для того, щоб в Україні було більше людей із необхідними навичками, необхідно перейняти західну практику”. Експерт наводить приклад США, де, якщо людина має намір отримати диплом про вищу освіту, то вона повинна пройти тижневий тренінг із надання першої медичної допомоги. “Або зробити, як в ЄС: якщо людина хоче отримати водійські права, вона має кілька днів учитися надавати першу медичну допомогу. Крім того, необхідно зобов’язати кілька співробітників у компаніях з великими колективами щороку проходити подібні курси. Правда, бізнес уже починає сам розуміти необхідність впровадження подібної практики. Зокрема, у деяких приватних дитсадках Києва директори вимагають від співробітників наявності сертифікатів про проходження курсів першої медичної допомоги”, – каже Вус.
Читайте також: Оцінка стану постраждалого при наданні домедичної допомоги на виробництві
Наприклад, у Великобританії в будь-якій школі, спортивній секції або компанії має бути людина, яка відповідає за надання першої допомоги. Для цього вона проходить відповідні курси й отримує сертифікат – базовий (Basic Life Support). Також є більш складні рівні ILS (Intermediate Life Support) і ALS (Advanced Life Support), але їх необхідно отримувати парамедикам і лікарям. У тих же школах достатньо наявності співробітника з базовим сертифікатом. Пройти навчання та отримати сертифікат – добровільне рішення.
Але у роботодавців не виникає проблем із пошуком таких співробітників. Якщо в школі відбудеться якийсь інцидент, де потрібна людина, що може надавати першу допомогу, але її там не виявилося, то школа буде нести відповідальність за подібний недогляд.
У Великобританії стандарти і правила надання першої допомоги встановлюють департаменти охорони здоров’я та Управління охорони праці та здоров’я. Вони ж розробляють вимоги для дефібриляторів та аптечок першої допомоги в аеропортах, на будівництвах і так далі. За дотриманням цих вимог стежить місцева влада та МОЗ.
“До речі, британці не люблять цей департамент через його жорсткі вимоги до питань безпеки. Приміром, вони скаржаться, що в школах дітям уже навіть по деревах не можна лазити”, – розповів РБК-Україна Олександр, який живе у Великобританії.
В Україні потроху створюється інфраструктура для навчання людей без медосвіти навичкам надання першої медичної допомоги. За словами Дмитра Самофалова, в деяких містах України вже є центри, де навчають надавати першу допомогу. “В Одесі є тренінговий центр SAR, у Києві кілька інших. Крім того, лікарів швидкої допомоги навчають наданню першої домедичної допомоги. Для цього в Центрах екстреної медичної допомоги та медицини катастроф є необхідний функціонал”, – говорить він. “Судячи з моєї практики, якщо б люди без медосвіти почали надавати першу медичну допомогу потерпілим, то шанси на виживання постраждалих різко зросли б, – оцінює Ярослав Вус. – Якби хоча б кожен п’ятий умів надавати першу медичну допомогу, то фактично смертей від втрати крові в ДТП не було б, оскільки досить просто надати допомогу при втраті крові, перев’язавши джгутом необхідне місце”.
Читайте також: У який термін роботодавець повинен повідомити робочий орган Фонду соцстрахування про нещасний випадок?
Завідувач відділом підготовки інструкторів державної установи “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України” Віталій Крилюк знає, як можна збільшити кількість українців, які володіють навичками надання першої допомоги. За його словами, крім співробітників у великих колективах і людей певних професій, наданню першої допомоги потрібно навчати ще й учнів автошкіл і школярів у рамках шкільних програм “Захист Вітчизни”. “В результаті більше 20% населення отримають реальні навички про те, як надавати першу допомогу потерпілим. Зараз цей показник становить приблизно 6-10%, – пояснив Крилюк. – Але, якщо в Україні буде прийнято лише закон про доброго самаритянина, але без усіх вищезгаданих кроків, то ми не зможемо системно змінити ситуацію”. За його словами, щороку в нашій країні “до лікарні не встигають доїхати приблизно 150 тисяч постраждалих”. З них приблизно 60 тисяч – це люди, які померли від раптових серцево-судинних захворювань, і 90 тисяч – від травм, уточнив Віталій Крилюк. “У деяких західних країнах до реформи першої допомоги від травм гинуло приблизно 50-60% постраждалих. Після того, як там почали більш серйозно підходити до навчання простих людей навичкам першої допомоги, цей відсоток знизився до 6%. Якщо в Україні пройде реформа першої допомоги, то щороку Україна зможе рятувати кілька десятків тисяч людей”.
Читайте також: Про надання першої долікарської допомоги потерпілому працівникові
“Україні вигідно рятувати постраждалих від травм навіть з точки зору економіки. Як правило, раптова смертність притаманна для працездатного населення. За підрахунками європейських фахівців, вартість життя такої людини становить 400 тисяч євро”, – вважає Віталій Крилюк.
У МОЗ розраховують, що цей законопроект Кабмін передасть у Верховну Раду приблизно через чотири місяці. “Цей час нам потрібен для громадського обговорення ініціативи та погодження її з відповідними держорганами”, – говорить Олександр Ябчанка.
Джерело: daily.rbc.ua
