У сучасних умовах виробничі отрути зустрічаються практично в усіх галузях промисловості і сільськогосподарського виробництва, тому знання про їх небезпеку актуальні для багатьох працівників.
Виробничі отрути — це речовини, які зустрічаються у процесі трудової діяльності людини як вихідні, проміжні, побічні або кінцеві продукти у вигляді газу, пари або рідини, а також пилу, диму або туману. У разі порушення правил техніки безпеки та гігієни праці виробничі отрути потрапляють в організм працюючих у кількості, яка не відповідає його спадковим і набутим властивостям і шкідливо впливає на організм.
За сучасних умов виробничі отрути зустрічаються практично в усіх галузях промисловості і сільськогосподарського виробництва. Так, одержання і переробка багатьох поліконденсаційних і полімеризаційних пластичних мас супроводжуються надходженням у повітряне середовище складних парогазових і пароаерозольних комплексів, які містять вихідні мономери, добавки, продукти неповної полімеризації і термоокислювальної деструкції, пилові частки порошкових полімерів і готових виробів під час механічної обробки.
Гостра інтоксикація. До гострих відносяться такі професійні інтоксикації, які розвиваються внаслідок відносно короткочасної (протягом однієї робочої зміни), але достатньо інтенсивної (концентрація перевищує ГДК у сотні і тисячі разів) дії токсичних агентів.
Причинами гострих профінтоксикацій можуть бути аварійні ситуації, значне порушення технологічних регламентів (особливо температурного режиму), правил техніки безпеки і промислової санітарії.
У деяких випадках гострі професійні інтоксикації можуть розвиватись рефлекторно і надзвичайно швидко, практично миттєво. Це насамперед стосується тих виробничих отрут, які швидко насичують кров. Так, під час чистки цистерн високі концентрації бензину можуть призвести до блискавичного отруєння із смертельним кінцем внаслідок паралічу дихального центру. До гострих професійних отруєнь, які швидко розвиваються, призводить вдихання високих концентрацій оксиду вуглецю (II), ціанідів і сірководню — отрут, які спричиняють аноксемію і аноксію.
Деякі токсичні речовини викликають важку інтоксикацію з можливим смертельним кінцем, яка розвивається після закінчення певного латентного періоду. Зокрема, клінічні прояви гострого отруєння метилбромідом (епілептиформні судоми, втрата свідомості, смерть) розвиваються через 6–8 год. після вдихання отрути; набряк легенів, зумовлений дією оксидів азоту, розвивається через кілька днів і навіть тижнів.
Подразнюючі гази і пари, як правило, не призводять до важкої гострої інтоксикації, оскільки через неприємні суб’єктивні відчуття робітники покидають забруднене приміщення. Крім того, ексудативні прояви з боку слизової оболонки дихальних шляхів перешкоджають подальшому проникненню подразнюючих агентів у кров.
Результат перенесеної гострої професійної інтоксикації може бути різним. Якщо інтоксикація не призвела до смерті, вона може викликати тривалу втрату працездатності. Нерізко виражені гострі інтоксикації, як правило, не викликають тривалої втрати працездатності і закінчуються повним одужанням, однак їх повторення може зумовити перехід гострої інтоксикації у хронічну.
Вірогідність розвитку гострої професійної інтоксикації, швидкість її виникнення і тяжкість перебігу можна прогнозувати на підставі показників небезпечності виробничих отрут, які розраховуються за відповідними параметрами токсикометрії і фізико-хімічних констант.
Хронічна інтоксикація. До хронічних належать професійні інтоксикації, що виникають внаслідок дії на організм невеликої кількості отрути протягом тривалого часу або в результаті кількох гострих інтоксикацій. Розвиток хронічної профінтоксикації пов’язаний з кумулятивною дією виробничих отрут.
Існує багато виробничих отрут, які з тих чи інших причин можуть зумовити лише гостру або лише хронічну інтоксикацію. Так, пари синильної кислоти справляють переважно гостру дію (вдихання навіть мізерних концентрацій цієї отрути призводить до аноксії). Тому хронічне отруєння цією речовиною можливе лише як результат кількох гострих отруєнь. Свинець, марганець, тринітротолуол, пари ртуті можуть викликати тільки хронічне отруєння, через те що високі концентрації цих речовин, які здатні викликати гостре отруєння, за реальних виробничих умов не створюються взагалі.
Деякі виробничі отрути (бензин, бензол, оксид вуглецю (IV) тощо) можуть викликати і гострі, і хронічні професійні отруєння. Окремі речовини, які швидко розщеплюються або виводяться з організму, не викликають профінтоксикації. До таких відносять солі двовалентного заліза, які під час експерименту викликають паралітичну дію.
Віддалені наслідки впливу хімічних факторів виробничого середовища на організм
У гігієні праці під віддаленими наслідками (ефектами) впливу факторів виробничого середовища розуміють професійно зумовлені патологічні стани, які виникають в окремі періоди життя працюючих (місяці, роки і десятиріччя після припинення дії), а також у їхніх поколінь.
В основі віддалених ефектів лежать зміни найбільш тонких структур організму і процесів обміну на клітинному, субклітинному і молекулярному рівнях. Віддалені ефекти виявляються порушеннями генетичного апарату, процесів регенерації, відтворюваності потомства, особливим станом імунітету. До віддалених відносять канцерогенний (бластомогенний), мутагенний, тератогенний і ембріотоксичний ефекти. Деякі автори вважають, що до віддалених наслідків потрібно відносити більш широке коло патологічних станів, зокрема таких, як пневмоконіоз, раннє склерозування органів і тканин, кардіо- і нейротоксичну дію, передчасне старіння, скорочення тривалості життя.
Джерело: Управління Держпраці
