Уже тиждень у Кропивницькому не стихають обговорення доцільності встановлення систем відеоспостереження у школах та садочках міста. Палкі дискусії тривають у місцевих групах у фейсбуці, у приватних блогах. Регіональна філія Суспільного присвятила цій темі кілька ефірів, зокрема і у форматі дебатів. Формальним приводом для актуалізації питання, стала новина про виділення коштів з міського бюджету Олександрії на встановлення відеоспостереження у трьох міських школах.
Ключовим у цій новині, що збурила інтерес є саме те, що встановлення камер відбуватиметься коштом міського бюджету Олександрії, адже саме по собі відеоспостереження для навчальних закладів Кропивницького не така вже й новинка. Його уже кілька років застосовують у кількох провідних школах міста, зокрема в гімназії ім. Т. Шевченка та Науковому ліцеї, а також окремих садочках.
Більшість голосів тих, хто висловлювався з цього приводу, виступають за встановлення камер у навчальних закладах для здійснення відеоспостереження у тому чи іншому вигляді з метою посилення безпеки, контролю, дисципліни як серед дітей, так і вчителів.
Варіантів того як, де, чиїм коштом це здійснюватиметься, як і думок з цього приводу, безліч.
«Без купюр» зібрав експертні коментарі, щоб з’ясувати законність, етичність і взагалі доцільність тотального застосування такої практики у навчальних закладах нашого міста.
Євгенія Захарченко, юристка, – заступниця голови ГО «Батьківська рада Кропивницького»:
Я беззастережно підтримую встановлення системи відеоспостереження у навчальних закладах. В тому числі і в класах. Тому що це насамперед безпека і контроль для дітей. Батьки не завжди розуміють наскільки відповідає дійсності те, що діти розповідають про свою поведінку, наскільки вона адекватна обставинам. Давайте не забувати, що діти проходять різні етапи у своєму житті і різні кризи. У 12-13 років у них починаються гормональні перепади і вони неадекватно сприймають об’єктивну реальність, це провокує конфлікти.
Я вважаю, що таких ситуацій як були у 29-й школі, коли був ніж, коли були побиття серйозні і черепно-мозкові травми, цього просто не було б, якби в школі і в класах були відеокамери.
Так само, відеокамери дисциплінували б учителів. Тому що є частина учителів, їх не багато, але вони є, які не зовсім сумлінно ставляться до своїх обов’язків. Ми знаємо навіть про прикрий випадок, коли вчителька прийшла на урок у нетверезому стані. Якби було відеоспостереження, батьки й адміністрація школи це побачили б і відповідним чином відреагували.
Їдальня і харчоблок — там обов’язково має бути відеоспостереження, адже це третя витратна стаття в освітньому бюджеті, після заробітних плат і комунальних послуг. Це колосальні суми. І коли ми бачимо, що їжа, якою годують наших дітей за ці гроші просто неїстівна, що її виносять ще в якості продуктів кухарі, у величезних об’ємах вивозять помиї, то нам напевно мало би бути шкода цих грошей, які ми витрачаємо з бюджету.
Євген Гурницький, правозахисник ГО «Територія успіху»:
Попри те, що встановлення відеоспостереження у навчальних закладах уже є досить розповсюдженою практикою, сьогодні в українському законодавстві це питання до кінця не врегульоване.
Якщо скажімо, встановлення камер на входах-виходах, у коридорах, спортзалах, їдальнях не потребує якихось додаткових погоджень з батьками, учнями, вчителями, окрім відповідного рішення адміністрації школи, адже ці локації можна вважати громадськими, публічними місцями і згідно зі ст. 307 цивільного кодексу, сам факт перебування у таких місцях можна розцінювати як презумпцію згоди на те, щоб бути знятим.
У такому форматі, відповідно до європейських стандартів, зони в яких відбувається відеоспостереження мають бути обов’язково означені як такі, у яких відбувається зйомка.
Коли ж мова йде про відеоспостереження у класах, де діти проводять кілька годин майже щоденно, є більше застережень, адже це може щільно граничити з правом особи на приватність і захистом персональних даних. В такому випадку обов’язковою є згода всіх вчителів і батьків усіх дітей, що навчаються в класі на зйомку. І навіть якщо хтось один таку згоду не надасть здійснювати зйомку можна заборонити у судовому порядку.
Окремим питанням є захист і зберігання зібраних даних. Мають бути на державному рівні визначені відповідальні контролюючі органи, адже мова йде про безпеку. Невідомо хто і з якою метою може забажати отримати доступ до гігабайтів відео життя класу чи конкретного учня. У будь-якому випадку школа чи садок має підготувати «Правила відеоспостереження у навчальному закладі», де будуть визначені питання використання зібраної інформації, місця розташування відеокамер та інше.
Учителі мають надати письмову згоду працювати в таких умовах, відповідно до вимог статті 29 Кодексу законів про працю України, роботодавець має проінформувати працівника під розписку про умови праці. Відсутність письмової згоди на відеозйомку на робочому місці — це підстави вважати запис незаконним.
Інга Кузнєцова, дитячий психолог, керівниця Психологічної майстерні “Інсайт”:
У багатьох антиутопіях піднімається ця тема, коли Великий брат на тебе дивиться, коли дитина стає об’єктом спостереження, або взагалі людина стає об’єктом постійного спостереження. Я думаю це не добре. Адже у кожної дитини як і у кожної людини має бути якась таємниця від нас батьків. Ми йдемо все ж до того, що у будь-якому віці ми все більше відділяємось від своїх батьків і наші діти відділяються від нас. Вони вчаться самі себе контролювати, самі розв’язувати свої проблеми. Так, у них бувають конфлікти з чужими людьми, буває, що чужі люди їх ображають, але вони вчаться самі собі допомагати у цій ситуації.
Вчаться просити у нас про допомогу, якщо стався якийсь конфлікт. І зовсім недобре, коли вони перебувають весь час під спостереженням. Інша справа, коли під спостереженням перебувають входи-виходи, щоб дитину не викрали, чи не винесли якесь майно.
Не добре також контролювати весь час роботу учителя. Хоч учителі й висловлюються про те, що вони не проти. Але з іншого боку, у вчителів з дітьми також вибудовується якийсь свій світ, свій контекст, який не завжди може бути зрозумілий батькам.
Крім того, є дуже багато тривожних батьків. І загалом у нас зараз такий дітоцентризм і батьки дуже прив’язані до дітей. Якщо вони ще будуть мати можливість спостерігати за своєю дитиною у режимі реального часу і весь час дивитись як він там, з одного боку, можливо, їх тривожність і упаде, з іншого – вони так і залишаться надто прив’язані і надто залучені у життя дитини. І це недобре ні для дитини, ні для них.
Віктор Громовий, директор центру тестових технологій і моніторингу якості освіти
Те, що камери потрібні для гарантування безпеки, – так, вони потрібні. Але я дуже сумніваюся, що вони потрібні саме у класах .
І я, скажімо, не знаю такої практики світової. Але знаю, що це спричинить море проблем. Що через них будуть комплекси у багатьох педагогів, що це змінить не на кращий бік і стиль проведення уроків, адже працювати на камеру — це коли ти знаєш, що ти працюєш на публіку, а не на конкретну дитину.
Джерело: «Без купюр»
