Як підтримати “обпалених” війною людей у мирному житті? Війною сьогодні травмовані всі українці – і військові, й цивільні, просто різною мірою. Особливо важко психологічно тим, хто боронить нас на фронті. Про таких, хто пройшов пекло війни, кажуть “обпалені душі”. Але кожна така душа колись повертається додому. І тоді у рідних військового постає питання: як правильно поводитися з тими, хто повернувся з фронту? Це питання, як зараз модно казати, дуже “на часі”. А ще, як правильно говорити з військовими про війну, щоб не образити їхні почуття.
Порадами з цього приводу поділилася психолог Юлія Зорій, ведуча “Ранку у Великому місті” на ICTV2, яка пройшла навчання з лікування ПТСР в Ізраїлі.
Профілактика психосоціальних ризиків на робочому місці — ключ до успіху будь-якої організації — читайте в журналі «Охорона праці і пожежна безпека»
Прийміть той факт, що близька вам людина змінилася
– Війна змінює людей, це нормальна реакція на ненормальні події, які довелося чи доводиться переживати, – пояснює Юлія Зорій. – У кожного ці зміни будуть різними, залежно від багатьох чинників. Саме тому важливо усвідомити та прийняти, що близька вам людина може змінитися. Це важливо, щоб уникнути можливих конфліктів і допомогти тим, хто повернувся з фронту, швидше адаптуватися до життя в тилу.
Ваша турбота не повинна бути нав’язливою
– Для початку пам’ятайте, що для кожного військового важливим є забезпечення базових потреб, – пояснює психолог. – Якщо це рідний чи знайомий, який зупинився у вас, потурбуйтеся, щоб він зміг поїсти, помитися й добре виспатися. Боріться з бажанням огорнути людину гіперувагою. Нав’язлива турбота може викликати роздратування та опір. Кращий варіант – дати особистий простір, а за потреби – усамітнення. У цій ситуації треба не змушувати, а прислухатися до потреб людини. Це сприятиме швидшій адаптації.
Спілкуйтесь делікатно і не лізьте в душу
– Забезпечте умови без гучних звуків і голосних розмов, що можуть створювати дискомфорт. Для спілкування краще обрати тихе місце, говорити спокійним тоном, поводитися невимушено, щиро. Використовуйте короткі й чіткі фрази, уникайте довгих складних речень. Не лізьте в душу, якщо людина не хоче її розкривати.
Спілкуватися з тими, хто повернувся з фронту, варто спокійно і зважено. Не надокучуйте порадами та пропозиціями, про які вас не просили. Якщо ж такі прохання є, то пошукайте варіанти, як допомогти. Все, що ви можете в цій ситуації, це запитати чи запропонувати. Делікатно та обережно поцікавтеся, наприклад, чи хотіла б людина пройти профілактичний огляд у лікаря чи звернутися до професійного психолога чи психотерапевта, які мають досвід роботи і з цивільним населенням, і з військовими. Сьогодні часто таку допомогу вони надають безкоштовно.
Хоч якими б щирими були ваші наміри допомогти, не розпитуйте, не влаштовуйте “допит”. Якщо людина, яка повернулась із зони бойових дій, захоче поділитися своїми переживаннями, вона це зробить сама, тож просто вислухайте її. “Промовляння” уголос того, що вона пережила, вже матиме терапевтичний ефект. Вона випустить назовні те, що їй болить. Слухайте й підтримуйте розмову зважено, не тисніть і не перебивайте.
Водночас не ображайтеся і не засмучуйтеся, якщо військовий не захоче ділитися з вами емоціями чи обговорювати пережиті події. Причини можуть бути різні: або він не відчуває в цьому потреби, або не хоче лякати вас, або йому легше ділитися переживаннями з кимось іншим, як-то з побратимами, або просто він ще не готовий згадувати болісні моменти тощо. В будь-якому разі дайте час і поставтеся з розумінням. Іноді для підтримки буде достатньо фраз: “Я поруч”, “Ми разом”, “Ти не сам (сама)”.
Посібник «Проведення навчання та інструктажів з охорони праці. Актуально під час воєнного стану»
Для довідок: (063) 590-97-54•
E-mail: podpiska@mediapro.com.ua
Не жаліти, а співпереживати
– Варто утримуватися від сліз. Не жаліти, а співпереживати, бо жалість часто пригнічує, – пояснює Юлія Зорій. – Можна співчувати, приєднуватися до почуттів, але не жаліти. Зайвим буде стверджувати, що ви розумієте емоції того, хто пережив жахи війни. Бо вас не було поруч, ви не можете цього знати напевне, і це може викликати непорозуміння. Доречніше поділитися власними емоціями, озвучити їх.
Якщо це близька людина, і фізичний контакт є прийнятним у ваших стосунках, то ви можете торкнутися людини, обійняти її. Якщо такого контакту немає, краще або утриматися, або спитати дозволу. Але тут теж треба діяти за ситуацією.
Розроблення документів з охорони праці
Для довідок: (063) 590-97-54
Якщо радості життя немає, просто вірте, що вона повернеться
– Проявом турботи може бути створення умов для приємних емоцій, як зустрічі з друзями, прогулянки, спорт, спільні справи, – радить психолог. – Але не засмучуйтеся, якщо ваші зусилля не принесуть очікуваної радості людині, бо, переживши жахливі події, вона має право відчувати розпач, агресію, сум, біль, зневіру. Не порівнюйте її емоційний стан з іншими, хто повернувся із зони бойових дій, бо всі ми по-різному переживаємо тривожні стани, і кожному потрібен свій час на відновлення.
Якщо ви відчуваєте, що доречно будувати плани на майбутнє, мріяти, то робіть це. Це додасть сил і мотивації жити далі й повертатися до звичного життя. Але, повторю, за умови, що людина йде на контакт і теж хоче про це говорити й планувати.
Дбайте про себе
– Варто дбати про себе. Пам’ятаєте правило у літаках? “Спочатку надягаємо кисневу маску на себе, потім – на того, хто потребує допомоги”. Військовим, які повертаються з фронту, важливо отримати увагу й підтримку. Їм також треба бачити, що поки вони боронять країну, рідні люди намагаються налагоджувати своє життя, свій звичний комфорт. Бо їхні зусилля там були спрямовані саме на це.
Журнал реєстрації перевірок
Для довідок: (063) 590-97-54
Дозуйте тему війни
– Звісно, дивно було б вдавати, що нічого не відбувається, але бажано дозовано торкатися цієї теми, – радить Юлія. – Інформації про воєнні дії все одно буде багато: і з екранів телевізорів, і з гаджетів, і з розмов у магазинах, кафе, з сусідами… Тож іноді влаштовуйте “детокс-дні” – вимикайте телефони й телевізори, дивіться легкі фільми, читайте книжки, проводьте час разом на прогулянці, з дітьми чи займайтеся звичними хатніми справами.
Підсумовуючи сказане, Юлія Зорій зробила акцент на тому, що головне у підтримці тих, хто повернувся із зони бойових дій – це терпіння, повага, чуйне ставлення, ненасильницьке бажання допомогти і спілкування, враховуючи індивідуальні особливості кожної людини.
АУДИТ ОХОРОНИ ПРАЦІ — незалежна комплексна перевірка підприємства на відповідність законодавству України
Читайте також:
- Ментальне здоров’я: сім пріоритетних проєктів Всеукраїнської програми
- Мінсоцполітики змінює філософію щодо взаємодії держави з людьми, які мають інвалідність
- Уряд вніс зміни до постанов щодо встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я
Джерело: VESTI.UA
- про правове регулювання проведення атестації робочих місць за умовами праці;
- як визначити які робочі місця слід атестувати за умовами праці — з чого почати та як організувати;
- про вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу;
- як складати карти технологічних процесів та обладнання (устаткування), що генерують шкідливі та небезпечні виробничі фактори й виконувати оцінку технічного стану виробничого обладнання.
Консультації та замовлення за телефоном: 0 (800) 219-977
