Відповідно до ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень», санітарні норми поширюються на умови мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень підприємств, закладів, установ тощо, незалежно від їх форми власності та підпорядкування.
Виробниче приміщення — це замкнутий простір у спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.
Постійне робоче місце — місце, на якому працюючий знаходиться понад 50% робочого часу або більше 2-х годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем.
Мікроклімат виробничих приміщень — умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.
Санітарні норми виробничого мікроклімату встановлюють оптимальні та допустимі параметри для робочої зони виробничих приміщень з урахуванням важкості роботи та пори року. Оптимальні параметри метеорологічних умов поширюються на всю робочу зону виробничих приміщень без розмежування на робочі місця. Допустимі нормативи мікроклімату встановлюються тоді, коли з технологічних чи техніко-економічних причин забезпечити оптимальні умови неможливо.
Унаслідок переохолодження та зниження загальної опірності організму можуть розвиватися, насамперед, судинні порушення, що характеризуються ознобом, ураженням відкритих ділянок шкіри (припухлістю із синюшним відтінком) зі зменшенням її чутливості. Тривала дія холоду часто спричиняє ураження периферичної нервової системи (проявляються невралгією, невритами, радикулітами), захворювання на суглобову і м’язову форми ревматизму, міалгію, міозит, ендартеріїт, асептичне та інфекційне запалення слизової оболонки дихальних шляхів, ангіну.
3 метою забезпечення оптимального виробничого мікроклімату регламентується температура внутрішніх поверхонь виробничих приміщень, які огороджують робочу зону, конструкцій (стін, підлоги, стелі) або пристроїв (екранів), а також зовнішніх поверхонь технологічного обладнання та його огороджувальних пристроїв. Вона не повинна виходити більше ніж на 2 °С за межі оптимальної температури повітря, встановленої для певних категорій робіт згідно з ДСН 3.3.6.042-99. Якщо температура внутрішніх поверхонь огороджувальних конструкцій вища або нижча за оптимальну температуру повітря, робочі місця мають бути віддалені від них на відстань не менше 1 м.
Для попередження можливого переохолодження працюючих в холодний період у приміщеннях, де на робочих місцях мікрокліматичні умови нижче допустимих величин, влаштовують повітряні або повітряно-теплові завіси біля воріт, технологічних та інших отворів у зовнішніх стінах, а також тамбури-шлюзи:
виділяють спеціальні місця для обігріву, встановлюють засоби для швидкого та ефективного обігрівання верхніх і нижніх кінцівок (локальний променево-контактний обігрів і т. ін.);
встановлюють внутрішньозмінний режим праці та відпочинку, що передбачає можливість перерв для обігріву;
забезпечують працюючих засобами індивідуального захисту (одяг, взуття, рукавиці).
Джерело: Управління Держпраці
