Питання надання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість регулюється ст. 7 Закону України «Про відпустки».
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці надається працівникам , зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Список виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затверджено постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679) (Додатки 1, 2) (далі – Список №1290).
Відповідно до розділу XXXIII. «Загальні професії в усіх галузях господарства» підрозділу «Загальні професії за іншими видами робіт» позиція 87 Списку №1290 (Додаток 1), правом на таку відпустку користується машиніст (кочегар) котельні, зайнятий обслуговуванням парових та водогрійних котлів, що працюють на твердому мінеральному та торфовому паливі, під час їх завантаження: ручним способом – тривалістю до 7 календарних днів; механізованим способом – до 4 календарних днів.
Відповідно до розділу XXXIII. «Загальні професії в усіх галузях господарства» підрозділу «Загальні професії за іншими видами робіт» позиція 114 Списку №1290 (Додаток 1), правом на таку відпустку користується опалювач, зайнятий опаленням печей дров’яним паливом – тривалістю до 4 календарних днів.
Також згідно розділу XXX. «Житлово – комунальне господарство» підрозділу «Житлове господарство» позиція 1 Списку №1290 (Додаток 1), правом на таку відпустку тривалістю до 4 календарних днів користується машиніст (кочегар) котельної та опалювач, зайняті на роботах у житлових та адміністративних будинках з центральним опаленням, яке працює на вугіллі та інших видах твердого палива.
Конкретна тривалість відпусток за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (ст.7 Закону України «Про відпустки»).
Згідно з Порядком застосування названого Списку, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. №16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98 р. за №57/2497,додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах у шкідливих і важких умовах праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, професій, посад.
Роз’яснення надала Головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Гаркава Н.В.
Джерело: Новини Полтавщини
