Врегулювання проблеми заборгованості з виплати заробітної плати: міжнародний досвід

9:17 11.08.2023

Заборгованість із виплати заробітної плати в країнах ЄС відрізняється від заборгованості в Україні тим, що вона здебільшого стосується підприємств-банкрутів, підприємств, де змінено власника, або є наслідком дискримінації окремих категорій працівників за ознаками походження, ґендеру, віку тощо.

В ЄС проблема недотримання та ігнорування законодавства є значно менш актуальною ніж в Україні – згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заробітна плата та пенсійне забезпечення є правами приватної власності.

Накопиченню значних обсягів заборгованості з заробітної плати запобігає високий рівень розвиненості економічних систем країн Європи, де розв’язанню проблеми сприяють доступність кредитів, низький рівень корупції, ефективне державне регулювання тощо.

Досвід європейських країн свідчить, що головною умовою мінімізації заборгованості є соціальний діалог, чітка дисципліна дотримання законодавства, прозорість та гласність обговорення цих проблем, широке використання працівниками механізмів активної боротьби за власні трудові права.

Раніше писали: Відповідальність керівника за порушення трудового законодавства

Субсидіювання заробітної плати

Одним із механізмів захисту заробітної плати, який було поширено в багатьох країнах задля протидії впливу кризи на економіку та ринок праці, зокрема у період пандемії захворювання COVID-19, стало впровадження тимчасового субсидіювання заробітної плати.

Тимчасове субсидіювання заробітної плати впровадили під різними назвами в Австрії, Аргентині, Бельгії, Канаді, Нідерландах, Німеччині, Франції, Великій Британії, США тощо.

Субсидіювання заробітної плати характеризується тим, що воно чітко націлене на те, щоб підтримати та продовжити трудові відносини. Це допомагає підприємствам якнайшвидше відновити свої виробничі потужності, а також запобігає втраті працівниками роботи та пов’язаних із нею пільг, включаючи накопичення за вислугу років, що в багатьох країнах, які розвиваються, є одним із небагатьох способів для працівників збільшити зарплату.

Соціальний діалог постає основою для розробки адекватних схем тимчасового субсидіювання заробітної плати з метою врахування особливостей країн.

Субсидіювання заробітної плати зазвичай забезпечується у вигляді дотацій. У деяких країнах інтервенції з підтримки заробітної плати здійснюються у вигляді кредитів і позик. Наприклад, США впровадили кредит на збереження зайнятості, що стимулює роботодавців утримувати працівників.

Багато схем субсидіювання зарплати охоплюють широке коло працівників, але не включають незареєстрованих працівників або працівників, які не працюють в країні легально. Наприклад, у Великій Британії всі працівники мають право на субсидії (зокрема які працюють неповний робочий день) за умови, що вони зареєстровані в системі соціального забезпечення та мають банківський рахунок у Великій Британії.

Раніше писали: Як установити осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці?

Схеми тимчасового субсидіювання заробітної плати зазвичай фінансуються шляхом загального оподаткування або за рахунок соціальних внесків, що сплачуються роботодавцями та працівниками. Зокрема, у Франції дві третини фінансуються з загального оподаткування, а третина – зі страхування на випадок безробіття. У деяких випадках субсидії на заробітну плату можуть співфінансуватися або фінансуватися міжнародними донорами.

Те, в якому обсязі підприємства доплачують додаткову до субсидії допомогу працівникам, визначається регуляторними нормами або в межах соціального діалогу. Наприклад, у Бразилії від компаній, що мають дохід понад певний поріг, вимагають сплачувати 30 % заробітної плати працівників, тоді як субсидії покривають 70 %. У Камбоджі працівникам швейних підприємств держава платить 40 доларів США, а роботодавці зобов’язані платити 30 доларів США.

Законодавче регулювання захисту заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця

Захист заробітної плати у разі неплатоспроможності роботодавця у межах міжнародного стандарту праці регулюється низкою актів, зокрема:

Конвенцією МОП про захист заробітної плати № 95;
Конвенцією МОП про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця № 173;
Рекомендацією МОП № 180 про захист вимог працівників у випадках неплатоспроможності роботодавця;
Європейською соціальною хартією (переглянутою).

Читайте також: Відповідальність роботодавців під час війни: які санкції передбачає законодавство за трудові порушення?

Наприклад, Конвенції МОП № 95 та № 173, Європейська соціальна хартія (переглянута) передбачають два способи захисту вимог працівників щодо виплати боргів із заробітної плати у разі неплатоспроможності підприємства:

1 — за допомогою привілею, коли працівники користуються першочерговим правом на отримання заборгованої зарплати під час провадження у справі про банкрутство;

2 — шляхом забезпечення вимог працівників за допомогою гарантійних установ, які компенсують втрати зарплати у випадку неплатоспроможності роботодавця.

У законодавстві ЄС, крім іншого, прийнято Директиву 2008/94/ЄС про захист працівників у разі банкрутства працедавця, яка, зокрема:

вимагає від Держав-членів створити установу для гарантування виплат. Установи-гаранти повинні забезпечити оплату непогашених вимог працівників протягом періоду, визначеного Державами-членами;
встановлює мінімальний гарантійний період для ЄС, який охоплює винагороду за останні три місяці (протягом референтного періоду тривалістю не менше шести місяців) або за вісім тижнів (протягом референтного періоду не менше вісімнадцяти місяців);
вимагає від Держав-членів ухвалення необхідних заходів для захисту професійних додаткових пенсій.

Застосування законодавства ЄС на практиці

Існує порівняно широке розмаїття підходів до виплати заробітної плати та пов’язаних із цим вимог щодо компенсації у разі неплатоспроможності підприємства.

Деякі країни запровадили систему пріоритетності чи надання преференцій вимогам щодо виплати заробітної плати та інших компенсацій без використання гарантійного фонду, системи страхування чи іншої системи соціального захисту, спрямованих на пряму компенсацію працівникам заробітної плати та інших збитків у разі неплатоспроможності підприємства.

Інші країни запровадили схеми фондів гарантування заробітної плати чи компенсації або системи страхування на випадок неплатоспроможності для виплати заробітної плати працівникам на їхню вимогу. Найбільшою перевагою таких фондів є те, що вони пропонують негайну фінансову виплату працівникам у разі неплатоспроможності роботодавця, коли частина вимог виплачується безпосередньо, а потім проводиться робота, щоб стягнути інші заборговані працівникам кошти з компанії-боржника після ліквідації її активів.

Деякі країни з метою зменшення збитків для працівників у разі виникнення проблем у роботодавця застосували гібридний підхід, прийнявши систему пріоритетних вимог працівника у разі неплатоспроможності та створивши фонд гарантування заробітної плати.

Фонди гарантування заробітної плати – це, загалом, схеми страхування, якими управляють органи влади (або виконавчі органи) і які гарантують задоволення більшості або всіх вимог працівників щодо виплати заробітної плати у випадку неплатоспроможності/банкрутства підприємства.

Фонд гарантування заробітної плати найчастіше фінансується за рахунок обов’язкових внесків, які найчастіше сплачуються лише роботодавцями, але також може передбачатися фінансування за рахунок держави.

Читайте також: Порушення законодавства у воєнний час: яка відповідальність роботодавця?

Досвід країн щодо погашення заборгованості із заробітної плати, зокрема за допомогою гарантійної установи

У Данії існує Фонд захисту заробітної плати для задоволення вимог працівників щодо заробітної плати в випадках неплатоспроможності, який фінансується роботодавцем/промисловістю. Фонд надає данським компаніям кошти, які будуть використані для виплати працівникам непогашеної заробітної плати та пов’язаних із нею вимог.

Таким чином, Фонд надає допомогу працівникам і водночас допомагає компанії уникнути проблем, які можуть поставити під загрозу її реструктуризацію, а також запобігає втраті робочих місць.

Німеччина має фонд захисту заробітної плати для покриття вимог щодо виплати заробітної плати в межах процедур неплатоспроможності, який виплачує чисту заробітну плату за останні три місяці перед відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність.

Федеральне агентство зайнятості здійснює управління фондом гарантування. Фонд фінансується за рахунок щомісячних внесків приватних роботодавців (0,06 % фонду заробітної плати у 2018 році), які сплачуються разом із внесками на соціальне страхування.

Сплативши вимоги щодо заробітної плати, що виникають унаслідок неплатоспроможності, Федеральне агентство праці стає кредитором за вимогами працівників, але без привілею.

У разі затримки зарплати понад 2 місяці працівник після попередження роботодавця може не виконувати трудові обов’язки та вимагати за цей період нарахування заробітної плати у повному обсязі.

Якщо роботодавець затримує зарплату, можна вимагати виплату пені у розмірі 5 % від ставки та відшкодування матеріальних збитків, які зазнає працівник.

У Польщі у разі неплатоспроможності роботодавця всі вимоги працівників гарантуються Фондом гарантованих виплат працівникам. Фонд покриває всі вимоги, що випливають із трудових відносин, до яких належать дохід від роботи, компенсація за години, невідпрацьовані не з вини працівника, оплата лікарняного та відпускні, вихідні виплати, пенсійні виплати, призначені за три місяці до початку процедури неплатоспроможності або припинення трудових відносин.

Розмір загальної щомісячної виплати з фонду не може перевищувати рівня середньої заробітної плати працівника за попередній квартал.

Фонд в основному фінансується за рахунок внесків роботодавців (0,1 % щомісячної заробітної плати працівника), а також за рахунок стягнення заборгованості з банкрута та з інших джерел, пожертв, добровільних виплат роботодавців або субсидій.

Забезпечення трудових прав неповнолітніх працівників. Обов’язкові вимоги до роботодавців — читайте в журналі «Охорона праці і пожежна безпека»

У Румунії створено Гарантійний фонд на випадок неплатоспроможності чи банкрутства. Фонд надає фінансову підтримку компаніям і працівникам, які постраждали від неплатоспроможності чи банкрутства. Протягом процедури банкрутства працівники можуть отримувати одну середню заробітну плату, яка визначається на рівні компанії.

Фонд створюється шляхом відрахування 10 % податку на випадок безробіття, який сплачує кожен роботодавець.

Виплати здійснюються Інспекцією праці.

У Чехії у разі неплатоспроможності роботодавця вимоги працівників (включаючи працівників, які працюють неповний робочий день, за строковим договором, домашніх працівників, але за винятком деяких державних службовців) мають пріоритет у процесі ліквідації.

Передбачено задоволення таких вимог:

заробітна плата;
виплати при звільненні;
оплата часу на відвідування лікаря тощо.

Вимоги щодо виплати заробітної плати задовольняються максимум на період у три місяці в обсязі, що становить півтори середніх ставки заробітної плати в Чехії, визначеної законодавством.

Огляд міжнародних стандартів з управління ризиками. Група кількісних методів — читайте в журналі «Охорона праці і пожежна безпека»

Гарантія фінансується державою, внески роботодавців не передбачені.

Крім того, працівник має можливість негайно припинити трудову діяльність, якщо зарплата не виплачується протягом 15 днів.

Працівники в Швеції в ситуаціях неплатоспроможності захищаються державною гарантією заробітної плати. Гарантія заробітної плати може виплачуватися як у зв’язку з банкрутством компанії, так і з її реорганізацією. Рішення щодо права на гарантійну виплату заробітної плати в процедурі про банкрутство визначає адміністратор у справі про банкрутство, а в зв’язку з реорганізацією – адміністратор у справі про реорганізацію.

Усі працівники мають право на виплату гарантованої заробітної плати.

У 2019 році максимальний загальний розмір, який покривався гарантією заробітної плати, становив майже 17035 євро на одного працівника. Фінансування виплат здійснюється за рахунок роботодавців, Національного уряду та регіональних/місцевих органів влади.

ФПУ про роботу під час воєнного стану та спрощений режим регулювання трудових відносин — читайте в журналі «Охорона праці і пожежна безпека»

Законодавством Франції передбачено, що заробітна плата захищена привілеєм, найбільшим за будь-яку іншу заборгованість. Вимоги щодо заробітної плати стосуються останніх 60 днів фактичної роботи до винесення рішення про визнання роботодавця неплатоспроможним. Усім працівникам надається загальний пріоритет щодо особистої власності та нерухомих активів їхнього роботодавця, щоб забезпечити покриття таких вимог.

На доповнення до системи пріоритетів Франція має гарантоване страхування вимог щодо виплати заробітної плати, що фінансується за рахунок внесків роботодавців.

Максимальний розмір виплат працівникам залежить від стажу роботи на початок процедури про неплатоспроможність, зокрема у 2017 році такі виплати при стажі до 6 місяців становили 52 304 євро, від 6 місяців до 2 років – 65 380 євро, понад 2 роки – 78 456 євро.

В Україні, на жаль, працівники збанкрутілих і ліквідованих підприємств є найбільш незахищеними, незважаючи на те, що законодавством передбачено захист прав працівників підприємств-банкрутів. Ратифікувавши частину ІІ Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, держава гарантувала працівникам захист за допомогою привілею. Проте, практичний досвід використання цього інструменту засвідчив його недосконалість у разі недостатності ліквідаційного майна банкрута, оскільки у цьому випадку заявлені до банкрута вимоги, зокрема щодо заборгованості із заробітної плати, визнаються погашеними без фактичної їх виплати (відповідно до частини 7 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тому особливого значення набуває вирішення на законодавчому рівні питання щодо створення гарантійної установи задля задоволення грошових вимог найманих працівників у разі неплатоспроможності роботодавця, як це передбачено статтею 25 Європейської соціальної хартії (переглянутої), частиною ІІІ Конвенції МОП № 173 про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця та Директивою 2008/94/ЄC про захист працівників у разі банкрутства працедавця.

Раніше писали: Про посилення відповідальності роботодавців за затримку заробітної плати

Зазначену проблему має врегулювати зареєстрований 19 липня 2023 року у Верховній Раді України за № 9510 проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту вимог працівників щодо виплати заборгованості із заробітної плати, в тому числі у випадку неплатоспроможності роботодавця», до якого увійшли профспілкові пропозиції, а також раніше узгоджені з соціальними партнерами компромісні правки до законів.

Прийняття цього законопроєкту зробить економічно невигідним для роботодавця затримувати зарплату, створить умови для скорочення обсягів наявної заборгованості з її виплати, підвищить рівень економічного захисту працівника у випадку невчасної оплати праці, а також забезпечить створення механізму компенсації заробітної плати у випадку неплатоспроможності роботодавця.

Крім того, реалізація запропонованих норм сприятиме наближенню законодавства України до європейських трудових стандартів та виконанню завдань, визначених Європейською Комісією у Аналітичному звіті про рівень наближення законодавства України до актуального права ЄС (Розділ 19. Соціальна політика), оприлюдненому у лютому цього року.