Кожен громадянин має право на працю та гарантії реалізації цих прав, що закріплено Конституцією України. Саме колективний договір є дієвим інструментом соціального захисту найманих працівників та стимулом дотримання роботодавцями вимог чинного законодавства про працю та інших питань соціальної політики.
На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.
Відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 1993 року № 3356-XII “Про колективні договори і угоди” та статті 11 Кодексу законів про працю України колективний договір укладають на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Метою укладення колективного договору є сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.
Необхідність укладення колективного договору підтверджують деякі нормативно-правові акти, які зобов’язують регулювати трудові відносини локальним нормативно-правовим договором, зокрема щодо умов праці, заробітної плати тощо.
Згідно зі статтею 15 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР “Про оплату праці”, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Розроблення документів з охорони праці
Для довідок: 0 (800) 21 99 77
У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.
Відповідно до статті 20 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII “Про охорону праці” передбачено регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді, а саме:
- забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки;
- комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам;
- визначення обсягів та джерел фінансування зазначених заходів.
Певні вимоги щодо конкретної тривалості додаткових відпусток за роботу зі шкідливими й важкими умовами та особливим характером праці, які необхідно визначити в колективному договорі, передбачено у статтях 7 та 8 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки”, а саме: тривалість, порядок надання відпусток, їх види.
Письмова консультація — замовте послугу від експертів журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
Для довідок: 0 (800) 21 99 77
Джерело: ПФУ
