Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Пожежна безпека

Пожежна безпека у закладах охорони здоров’я

Сучасний заклад охорони здоров’я зазвичай нагадує досить складний та великий за площею комплекс приміщень (будівель, споруд), де всередині перебувають зовсім різні за можливістю адекватно діяти в умовах надзвичайної ситуації групи людей, включаючи й нетранспортабельних.

У процесі забезпечення пожежної безпеки необхідно враховувати як характеристики самих будівель, приміщень, обладнання, речовин і матеріалів, що застосовуються, так і вищезгадані особливості людей, що там перебувають, кількість і підготовленість персоналу.

Основні вимоги пожежної безпеки для закладів охорони здоров’я містяться у Правилах пожежної безпеки в Україні, ДБН В.2.2-10-2001 «Заклади охорони здоров’я», ДБН В.1.1.7:2016 «Пожежна безпека об’єктів будівництва», ДБН В.2.2-9:2018 «Громадські будинки та споруди», ДБН В.2.5-56-2014 «Системи протипожежного захисту».

Небезпека пожеж у закладах охорони здоров’я

Під час пожеж у закладах охорони здоров’я можливі:

  • наявність категорії людей (хворих) з непередбачуваною поведінкою;
  • виникнення паніки;
  • наявність людей з обмеженими фізичними можливостями;
  • наявність людей, у яких стресова ситуація може викликати погіршення здоров’я;
  • наявність безперервних процесів (операцій, реанімаційних процесів тощо) та нетранспортабельних хворих;
  • особливий (складний) план приміщень;
  • велика завантаженість горючими матеріалами;
  • розвинута система вентиляції й кондиціювання повітря;
  • наявність великої кількості медпрепаратів на основі ЛЗР та ГР, горючої рентгенівської плівки, хімічних реактивів, балонів з газами тощо;
  • наявність цінної та унікальної медичної апаратури;
  • наявність обладнання з радіоактивними елементами;
  • наявність бактеріологічних препаратів.

Небезпечні речовини

Однією з найнебезпечніших речовин, яка застосовується у медичних закладах, є кисень, що використовується як для безпосередньої допомоги хворим, так і в процесі проведення зварювальних робіт під час ремонтів, реконструкції, усунення аварійних ситуацій.

Нагадаємо, що 18 січня 2010 року у 7-й багатопрофільній лікарні м. Луганськ стався вибух балона з киснем, від якого здетонував ще один, у результаті чого загинули 16 осіб — працівники медицини, пацієнти та відвідувачі хворих родичів. Зруйновані будівельні конструкції з 5-го по 2-й поверх. Евакуйовані 248 пацієнтів та 50 осіб медперсоналу. Врятовані з-під завалів 4 жінки та 2 чоловіки, які з великою кількістю травм були госпіталізовані у Луганську обласну клінічну лікарню.

Кисень зазвичай зберігається і транспортується у газоподібному вигляді у сталевих балонах під тиском 150 атмосфер. З метою запобігання небезпечним помилкам під час наповнення та користування балонами, вони для різних газів фарбуються у різноманітні спеціальні кольори. Кисневі балони зовні фарбують у блакитний колір та роблять напис чорними літерами «КИСЕНЬ».

Подання кисню хворим має здійснюватися централізовано з установленням балонів (не більш ніж 10) за межами будинку закладу охорони здоров’я у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни зовні будинку закладу охорони здоров’я у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будинку, що стоїть окремо, на відстані не менш ніж 25 м від будинку з постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання киснем порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувально-профілактичного закладу.

В аптеках допускається зберігати не більше двох 40-літрових балонів з киснем, які повинні бути розміщені у вертикальному положенні у спеціальних пристроях та надійно закріплені.

У закладах охорони здоров’я забороняється:

  1. Здійснювати подавання кисню у лікарняні палати за допомогою гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, котрі мають нещільні місця у з’єднаннях.
  2. Прокладати киснепроводи у підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівлями й спорудами.
  3. Зберігати в одному приміщенні кисневі балони та балони з горючими газами, а також карбід кальцію, фарби, мастила та жири.
  4. Переносити балони на плечах та руках.
  5. Під час перекочування балонів з киснем вручну братися за вентилі.
  6. Зберігати й транспортувати балони без нагвинчених на їхні горловини запобіжних ковпаків.
  7. Зберігати балони з пошкодженим корпусом (вм’ятинами, тріщинами, корозією тощо), а також з простроченим терміном періодичного огляду.
  8. Зберігати балони з киснем у приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів.
  9. Допускати удари балонів один об одний під час навантаження, розвантаження і зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу.
  10. Перевищувати встановлені норми заповнення балонів.

В аптеках допускається зберігати не більше двох 40-літрових балонів з киснем, які повинні бути розміщені у вертикальному положенні у спеціальних пристроях та надійно закріплені.

Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати за асортиментом, при цьому не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами.

В аптеках, які розміщуються у будинках іншого призначення (у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів не повинна перевищувати 100 кілограмів.

Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг мають розміщуватися в окремо розташованих будинках. Якщо плівки менш ніж 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будинків лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями 1-го типу.

Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їхня кількість у приміщенні не перевищує чотирьох кілограмів. У цьому випадку плівки та рентгенограми необхідно зберігати у металевій шафі (ящику) не ближче ніж 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів.

У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів та старших медсестер допускається зберігання не більше ніж 3 кг загальної кількості медикаментів і реактивів, що належать до ЛЗР та ГР, при цьому лише у шафах, що замикаються. Під час зберігання має враховуватись їхня сумісність.

Відстань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід — не менш ніж 1,2 м завширшки.

Забезпечення безпеки та евакуації людей

Лікарні та інші заклади охорони здоров’я з постійним перебуванням хворих, не здатних самостійно пересуватися, повинні забезпечуватися ношами з розрахунку: одні ноші на 5 хворих та засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі з розрахунку на максимальну кількість хворих (стаціонар) та окремо для обслугового персоналу.

Відстань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід — не менш ніж 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи й проходи.

Адміністрація закладу охорони здоров’я зобов’язана щодня після закінчення виписки хворих повідомляти найближчий підрозділ Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту про кількість хворих, котрі перебувають у кожному будинку закладу охорони здоров’я.

Спільним наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.07.2012 р. № 1061/468/587/865, затверджений Порядок спільних дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж в організаціях, установах і закладах з цілодобовим перебуванням людей.

Спільні дії підрозділів ДСНС України і закладів забезпечуються у режимі повсякденної діяльності, а також у разі виникнення у закладах надзвичайної ситуації або пожежі.

З метою постійного моніторингу та своєчасного надання допомоги під час виникнення надзвичайної ситуації або пожежі заклади повинні надавати підрозділу ДСНС України, у районі виїзду якого вони розташовані, щодня до 22:00 уточнену інформацію щодо кількості осіб (пацієнтів) та обслугового персоналу, що перебуває у закладі.

Керівники закладів щороку до 1 січня зобов’язані надати до підрозділу ДСНС України, у районі виїзду якого розташовані заклади, таку інформацію:

  • уточнені списки обслугового персоналу;
  • номери телефонів чергового персоналу та охорони закладів, якщо така інформація є;
  • зміни у цільовому або функціональному призначенні будівель, споруд і приміщень у них, якщо такі відбулися.

Інформація про закриття закладів або їхніх частин (у тому числі окремих приміщень), введення в експлуатацію нових закладів або їхніх частин (у тому числі окремих приміщень), призначених для цілодобового перебування людей, до підрозділу ДСНС України, у районі виїзду якого розташовані заклади, має подаватися невідкладно.

У разі виникнення надзвичайної ситуації або пожежі у закладі черговий персонал:

  • негайно повідомляє про це підрозділ ДСНС України, вказавши при цьому місце розташування закладу, місце виникнення надзвичайної ситуації або пожежі та кількість людей, які перебувають у закладі;
  • організовує евакуювання осіб (пацієнтів), що перебувають у закладі, насамперед осіб з ураженнями опорно-рухового апарату, інвалідів з вадами зору та осіб із психічними захворюваннями й розумовою відсталістю із забезпеченням їх у разі потреби супроводом;
  • визначає можливість відключення електроенергії й уживає заходів щодо її відімкнення за наявності такої можливості;
  • за можливості розпочинає гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння та підручними засобами;
  • вживає заходів щодо інформування осіб (пацієнтів) про виникнення надзвичайної ситуації або пожежі та попередження паніки (інформація подається спокійним тоном і в доступному форматі спілкування);
  • організовує зустріч підрозділів ДСНС України та забезпечує їх безперешкодний доступ на територію закладу.

З прибуттям підрозділу ДСНС України до закладу під час виникнення надзвичайної ситуації або пожежі черговий персонал:

  • надає старшому начальнику, який прибув на чолі підрозділу ДСНС України, інформацію про:
  • місце вибуху, пожежі, завалу, обрушення конструкцій тощо;
  • вжиті заходи з евакуювання осіб (пацієнтів), які перебувають на об’єктах, та відімкнення електроенергії;
  • наявність приміщень, де відімкнення електроенергії неможливе (операційні, реанімаційні, дитячі інкубатори тощо);
  • місця розміщення осіб (пацієнтів), які потребують евакуювання, їх кількість і транспортабельність;
  • місця розташування (складування) небезпечних матеріалів (хімічних реактивів, балонів з газами, горючих рентгенівських плівок, медпрепаратів на основі легкозаймистих і горючих рідин тощо);
  • наявність обладнання з радіоактивними елементами;
  • місце зберігання бактеріологічних препаратів;
  • бере участь в евакуюванні людей та майна, а у разі необхідності надає першу медичну (лікарську) допомогу постраждалим від надзвичайної ситуації або пожежі;
  • забезпечує перевірку та санітарну обробку особового складу підрозділу ДСНС України, який виконував роботи у приміщеннях з бактеріологічними препаратами або в інфекційних відділеннях.

Після проведення заходів з евакуації осіб (пацієнтів), які знаходяться на цілодобовому перебуванні у закладі, черговий персонал проводить обов’язкову перевірку наявності таких осіб (пацієнтів), про результати якої невідкладно повідомляє підрозділ ДСНС України.

Джерело: Надзвичайна Ситуація+



Розсилка новин