В різних галузях народного господарства у нашій країні близько половини (в деяких і більше) працюючих складають жінки. Жіночий організм у порівнянні з чоловічим більш чутливий до сприймання багатьох виробничих факторів. Жінка менш пристосована до регулярного підняття і переміщенню тяжких грузів, до роботи в умовах високих і низьких температур, шума і вібрації. Жіночому організму притаманна більша, ніж у чоловіків, реактивність, збудливість нервової системи, що пов’язано з особливостями гормональної регуляції. Все це приводить до зниження фізичної і психічної працездатності, а в ряді окремих випадків до підвищення травматизму.
Вагітність є фізіологічним станом, однак її нормальний розвиток пред’являє підвищені вимоги до функції багатьох органів і систем, що викликає в них певне напруження. Додаткові навантаження, вплив несприятливих факторів виробничого середовища може негативно позначитися на стані гомеостаза в системі мати — плацента — плод.
Велику загрозу для здоров’я жінки, плода і новонародженого має вплив хімічних речовин: пестицидів, мінеральних добрив, свинцю, ртуті, миш’яку, трінітротолуола, марганцю; фізичних факторів: вібрації, іонізуючої радіації, високої та низької температури; фізичного напруження (підйом і перенесення вантажів, вимушене положення тіла). Хімічні і фізичні фактори виробничого середовища навіть при низьких рівнях впливу можуть сприяти розвитку патологічних процесів, які проявляються не тільки під час контакту з ними і відразу ж після нього, а і у віддалений термін від початку роботи, через декілька місяців і років. Розвиток цих процесів може проявитись і в наступних поколіннях. До них відносяться ембріотоксичний, тератогенний, канцерогенний і мутагенний ефекти. Патологічні зміни в репродуктивній системі можуть бути наслідком прямої дії фактора на полові органи або опосередкованого, через інші органи і системи (гіпоталамус, гіпофіз, щитовидна залоза, печінка, надниркові залози тощо), які приймають участь в регуляції функції полових залоз. Такий же характер ушкодження можливий і у відношенні організма вагітної і плода. Пряма дія фактора, що ушкоджує, через гематоплацентарний бар’єр на плод приводить до ембріотоксичного або тератогенного ефекту; опосередкована — шляхом порушення імунних і метаболічних процесів, що проявляються токсикозом вагітних, порушенням функції плаценти і амніона, кровотечею при пологах, гіпоксичним станом плода тощо.
Несприятливий вплив токсичних речовин на дітородну функцію може проявлятись по різному. Так, при інтоксикації свинцем, ртуттю, миш’яком, у працюючих в контакті із бензолом, хлорованими вуглеводнями можливий розвиток безпліддя. У електрозварювальниць, робітниць виробництва капролактама і капронового волокна, синтетичного каучуку можливий патологічний перебіг вагітності і пологів (токсикози вагітності, загрозливі викидні, передчасні і стрімкі пологи, передчасне відходження вод і навпаки — слібість родової діяльності, атонія матки тощо).
Токсичні речовини можуть надавати несприятлиої дії також і на плод, завдяки проникненню через плацентарний бар’єр (інтоксикація свинцем, ртуттю, бензолом, тринітротолуолом, окисем вуглецю, пестицидами). Внаслідок цього можливе підвищення частоти мертвонароджуваності, народження нежиттєздатних дітей. Деякі токсичні речовини (свинець, ртуть, миш’як, ртуть- і хлорорганічні пестициди) можуть проникати у молоко матері, що несприятливо відображається на функції лактації (скорочення її сроків, зменшення кількості молока, зміна його якості і смаку, що викликає відказ дитини від кормління), а також на стані здоров’я дитини.
Експериментально доведена можливість порушення ембріогенезу на фоні впливу навіть невеликих доз токсичних речовин, які може навіть і не шкідливі для матері (марганець, пестициди).
Основні принципи охорони репродуктивного здоров’я працюючих жінок є:
- раціональне використання праці жінок;
- наявність на підприємствах стаціонарних робочих місць, які б враховували антропометричні і психофізіологічні особливості жіночого організму;
- створення для вагітних і жінок, що знаходяться в стадії реабілітації після тяжких загальних і гінекологічних захворювань, спеціальних цехів і участків із оптимальними умовами праці;
- дотримування вимоги про заборону прийому жінок дітородного віку, а також тим, що планують мати дитину, на роботу із шкідливими умовами праці;
- проведення комплексу медичних заходів, спрямованих на охорону здоров’я матері і дитини, у тому числі попередні і періодичні медичні огляди.
Джерело: Управління Держпраці
