Вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначений відповідним Законом, а саме Законом України «Про охорону праці». Про це йдеться у листі Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва № 12162 від 20 грудня 2013 року.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону праці» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, приймає рішення про відмову у видачі дозволу в разі:
- неподання роботодавцем необхідних документів та (або) їх оформлення з порушенням встановлених вимог;
- подання недостовірних відомостей або висновку за результатами експертизи, який затверджено чи складено більш як за рік до дня подання заяви;
- встановлення згідно з висновком за результатами експертизи невідповідності об’єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці.
Також ст. 10 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» керівники дозвільних органів, посадові особи цих органів, які відповідно до законодавства мають повноваження приймати рішення з питань видачі документів дозвільного характеру, міські голови міст обласного та республіканського АРК значення, голови районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, що забезпечують організаційне та матеріально-технічне забезпечення дозвільних центрів та державного адміністратора, державні адміністратори несуть відповідальність за порушення вимог законодавства про дозвільну систему у сфері господарської діяльності у порядку, встановленому законом.
Крім цього, порушення вимог законодавства з питань видачі документів дозвільного характеру, зокрема відмова дозвільного органу суб’єкту господарювання у видачі документа дозвільного характеру з підстав, не встановлених законом, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від 30 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 166 10 Кодексу про адміністративні правопорушення).
