Пневмоконіоз — хронічне захворювання легенів, яке виникає внаслідок тривалого вдихання та відкладання в легенях пилу та характеризується розвитком дифузного фіброзу. Сьогодні використовується більш уточнене формулювання даної хвороби. У відповідності до неї, пневмоконіоз — це хронічний дифузний пневмоніт, внаслідок вдихання виробничого пилу, з розвитком фіброзу легенів.
На основі сучасних клінічних, рентгенологічних і патологоанатомічних даних пилову хворобу розглядають у більш широкому аспекті, що знайшло своє відображення і в її класифікації. Клінічними формами пилової хвороби є процеси в легенях — пневмоконіози, грануломатози, екзогенний алергічний альвеоліт, які виникають під впливом відповідних видів пилу, пиловий бронхіт, бронхіальна астма.
Після введення в клінічну практику рентгенологічного методу дослідження легенів з’явилась можливість більш диференційованого підходу до визначення наявності і характеру пневмоконіозів. Тому основну увагу стали приділяти розробці класифікації пневмоконіозів як форми пилової хвороби легенів, що найважче діагностується.
Пневмоконіози діляться за етіологічною ознакою та клініко-рентгенологічною характеристикою:
- Силікоз — пневмоконіоз, зумовлений впливом пилу, який містить вільний діоксид кремнію.
- Силікатози — пневмоконіози (каоліноз, азбестоз, талькоз, олівіноз, цементний, слюдяний пневмоконіози та ін.), які виникають внаслідок дії пилу мінералів, що утримують діоксид кремнію в зв’язаному стані з різними елементами: алюмінієм, магнієм, залізом, кальцієм та інш.
- Металоконіози — пневмоконіози, зумовлені дією пилу металів: заліза, алюмінію, олова, марганцю та інш. (сидероз, алюміноз, станоз, манганоконіоз та інш.).
- Карбоконіози — пневмоконіози, які виникають внаслідок дії вуглеводневого пилу: кам’яного вугілля, коксу, графіту, сажі (антракоз, графітоз, сажовий пневмоконіоз та інш.).
- Пневмоконіози від змішаного пилу.
- Пневмоконіози від дії органічного пилу: бісиноз (від пилу бавовни та льону), багасоз (від пилу цукрової тростини) та інші.
Клініко-рентгенологічна характеристика пневмоконіозів дуже різнобічна і залежить не тільки від виду пилу, що викликав розвиток пневмоконіозу. Отже, при встановленні діагнозу пневмоконіозів недостатньо лише вказати етіологічний фактор — вид пилу. Велике значення для лікування і розв’язання питань працездатності хворих пневмоконіозом має вираженість, форма і швидкість прогресування фіброзного процесу в легенях, наявність дихальної і серцевої недостатності, а також ускладнень і захворювань, які супроводжують основне захворювання.
Профілактика пневмоконіозів передбачає проведення наступних заходів:
- комплексної механізації виробничих процесів;
- герметизації апаратури;
- організації ефективної промислової вентиляції;
- обліку і розслідування окремих випадків професійних захворювань;
- біологічних методів профілактики: а) загальнооздоровчих (раціональна організація праці і відпочинку, масові заняття фізичною культурою і спортом, раціональне харчування); б) спеціальних (дихальна гімнастика, інгаляції аерозолів, раціональне харчування із включенням вітамінів);
- застосування індивідуальних засобів захисту: респіраторів, протигазів;
- проведення попередніх та періодичних медичних оглядів осіб, які працюють в шкідливих умовах.
Джерело: Управління Держпраці
