Протягом 2017-2018 років на Житомирщині сталося 7 фізичних атак на журналістів. Зокрема, мова йде про побиття редакторів газети «Бердичів діловий» Валерія Шелепи і газети «Патріот» Андрія Лактіонова, кореспондента інформа-ційного порталу «20 хвилин» Руслана Мороза, кореспондентки обласної газети «Ехо» Світлани Михальової
Як проходять розслідування цих та інших справ та чи діють закони, спрямовані на захист працівників ЗМІ, обговорювали під час регіональної дискусії щодо безпеки журналістів, яка відбулася 14 грудня в Житомирі.
У заході взяли участь голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, голова Житомирської обласної організації НСЖУ Віктор Бойко, житомирські журналісти, які постраждали під час виконання професійних обов’язків, представники Національної поліції (слідче управління та прес-служба).
Присутня на регіональній дискусіїначальниця відділу комунікації ГУ Національної поліції в Житомирській області Алла Влащенко наголосила, що нині на розгляді в поліції Житомирщини перебуває 3 справи, які кваліфікуються по «журналістським» статтям – 171 та 345-1.
– Власне, остання, 345-1 «Погрози та насильство щодо журналіста», в українському законодавстві з’явилася відносно нещодавно. І якраз ця стаття передбачає більш високий ступінь відповідальності за злочини проти журналістів, ніж 171, де нападники часто відбувалися штрафом, – розповідає Алла Влащенко. – Тож говорити, що взагалі нічого не робиться для того, аби захистити журналістів та їхню професійну діяльність і право на об’єктивну думку про ті чи інші події – не варто.
Разом із тим пані Алла визнає, що працівники поліції не завжди поводять себе виважено й доречно в спілкуванні з журналістами.
– Не так давно правоохоронці могли собі дозволити закривати руками камеру, відвертатися від запитань журналістів. Але ми почали працювати зі своїми колегами, аби донести основну думку – людина в погонах – публічна особа, і якщо вона виконує свою роботу добросовісно, то їй немає чого боятися камери. Тож до працівників медіа треба ставитися з повагою і розумінням, що в них така робота – зібрати інформацію, аби донести широкому загалу, – розповідає Алла Влащенко. – Але таке ставлення до працівників ЗМІ треба виховувати не лише з боку правоохоронних органів, а суспільства загалом. Зокрема, напередодні виборів треба бути готовим до різних провокацій та непередбачуваних ситуацій. Тому закликаю до виваженості та толерантності.
Журналіст газети «Патріот» Андрій Лактіонов, якого госпіталізували після сутички з представниками організації С14 в залі суду,наголосив, що хоча є чимало свідків тієї події, слідство просувається мляво. І це попри те, що напад трапився ще наприкінці вересня.
Світлана Михальова, кореспондентка обласної газети «Ехо», на яку ще в липні 2017 року напала очільниця Радомишльського психоневрологічного інтернату разом зі своїм чоловіком, говорить, що її кривдницю і досі не притягли до відповідальності. Даються взнаки колишні зв’язки – свого часу директорка працювала в міліції, тож тепер колишні колеги всіляко намагаються прикрити агресорку.
– На жаль, серед працівників міліції панує більша солідарність, ніж серед журналістів. Тож адвокат чітко пояснив мені, що доказів бракує і швидше за все чиновниця відбудеться штрафом. Та попри малу перспективу покарати нападницю я налаштована іти до кінця. Адже бити людей, кидатися з кулаками на журналістів – неприпустимо, – каже Світлана Михальова. – Але попри все хочу подякувати НСЖУ за чудову юридичну допомогу, без якої навряд би вдалося так далеко просунутися в цій справі.
Нині, за словами Алли Влащенко, щоб уникнути можливості впливу на хід розслідування, використовуючи колишні зв’язки, справа переданадо поліції в Коростишівський район.
Голова НСЖУ Сергій Томіленко відзначив, що в цій ситуації Спілка намагається надати якнайбільшого розголосу, зокрема, і на всеукраїнському рівні. Відтак, велику публікацію про напад на Світлану Міхальову підготувало видання «Факти».
– Проте змушені констатувати, що на сьогодні журналістській спільноті бракує єдності, солідарності – біда одного журналіста не сприймається проблемою для всієї професії, – розповідає Сергій Томіленко. – Але хочу наголосити, що в НСЖУ є партнери – медіа-юристи, які готові на безкоштовній основі надавати консультації та юридичний супровід. Тож робимо все можливе, аби колеги не лишалися зі своїми проблемами сам на сам.
Ще один постраждалий, журналіст видання «20 хвилин» Руслан Мороз, так само як і його колега Світлана Міхальова, вже більше року не може захистити свої права та притягти до відповідальності нападників. Чоловіка жорстоко побили кілька молодиків, після чого він більш як на місяць потрапив до лікарні з важкими травмами. Злочинці не лише побили журналіста, а й пограбували, відібравши дороговартісне обладнання. Нині справа перебуває в суді, проте кваліфікується як «розбій», а не напад на журналіста.
Читайте також:
Охорона праці медіапрацівників. Частина 1
Охорона праці медіапрацівників. Частина 2. Пільги та компенсації
– Суд затягується, слухання постійно переносяться. Немає сил усе це переживати, не вірю, що мені, бодай, повернуть техніку чи компенсують витрати на лікування, – каже Руслан Мороз. – Дивує і позиція прокуратури, яка заявляє в суді, що частина справи десь зникла. Проте, як таке могло трапитися – пояснити ніхто не може. І таких «дивних» моментів вистачає. Не вірю, що мені вдасться відстояти свою правду.
Доцент кафедри видавничої справи, редагування, основ журналістики та філології Житомирського державного університету ім. І.Франка Андрій Близнюк наголошує, що з агресією зустрічаються і студенти журналістського факультету вже під час практики.
– І це вражає, адже нагрубити, відштовхнути камеру, висловити погрозу може будь-хто: і звичайний пересічний, і чиновник високого рангу, і політики, – розповідає пан Андрій. – І це не дивно, адже житомирські реалії такі, що сьогодні вартість побиття журналістів нижча, ніж квитки в кіно. Ми говоримо про закон, який захищає журналістів, проте на ділі виходить, що нападники просто платять мізерні штрафи і далі роблять, що хочуть.
Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко говорить, що на сьогодні однією із ключових вимог НСЖУ є проведення парламентських слухань щодо фізичної безпеки журналістів.
– Проте наші закликитак і лишаються без відповіді: диктаторські закони про блокування сайтів реєструються сходу, а постанова про парламентські слухання ігнорується ось вже два роки, – наголошує Сергій Томіленко. -Напередодні президентських виборів Спілка висунула ще одну ініціативу – вимогу від кандидатів на вищий пост у країні підписувати Декларацію на захист свободи слова.Також у наступному році плануємо проведення навчальних семінарів, зокрема, і з ГО «Платформа прав людини», в регіонах.
Регіональну дискусію з фізичної безпеки журналістів у Житомирі проведено Національною спілкою журналістів України в рамках інформаційної кампанії з боротьби із безкарністю за злочини проти журналістів, підтриманої офісом Freedom House в Україні. У центрі кампанії – історії п’яти журналістів, проти яких було скоєно фізичні напади, пов’язані з професійною діяльністю. Усіх об’єднує одна спільна риса – попри жорстокість і очевидність злочинів, надані відеодокази та покази свідків, ефективних розслідувань не проведено, а кривдників журналістів так і не було покарано. Одна з історій – побиття житомирського журналіста Руслана Мороза. Постери кампанії поширюються в соціальних мережах та розміщуються на інформаційних ресурсах НСЖУ та партнерів. Листівки поширюватимуться в регіонах під час проведення акцій на підтримку потерпілих журналістів та громадських активістів. Матеріали кампанії буде надіслано до Генеральної прокуратури та Національної поліції.
Джерело: портал Національної спілки журналістів України
