Головна мета кваліфікаційної атестації — встановити готовність осіб самостійно виконувати комплекс робіт чи певну роботу з обраної професії, спеціальності та спеціалізації відповідного розряду (класу, категорії), що може бути підставою для збільшення заробітної плати.
Незважаючи на те що до атестації частіше причетні підприємства державної форми власності, суб’єктам великого та середнього підприємництва (згідно з класифікацією, зазначеною в ст. 55
Господарського кодексу України) також доцільно її проводити. Особливо вона знадобиться у випадках, коли виробнича діяльність підприємства є незадовільною, бо за її результатами можна знайти «слабку ланку», а отже, наприклад, варто запропонувати працівникам підвищити кваліфікацію, що дасть можливість покращити фаховий рівень підприємства.
Законодавством України не конкретизовано категорії працівників, які підлягають обов’язковій атес тації, — їх визначає положення про проведення атестації. Роботодавець затверджує положення про проведення атестації та графік її проведення, а також склад атестаційної комісії. За результатами атестації приймається рішення про відповідність або невідповідність працівника зай маній посаді або виконуваній роботі.
У разі прийняття рішення про відповідність комісія може рекомендувати роботодавцеві, наприклад, присвоїти чергову категорію, встановити надбавку до заробітної плати або збільшити її розмір, при цьому повин ні братися до уваги передбачені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників наявність освіти та стаж роботи за професією (посадою).
У статті «Кваліфікаційна атестація: інструмент для роботодавця» читайте докладніше:
1.Чи потрібна вашій компанії кваліфікаційна атестація?
2.Організація й проведення кваліфікаційної атестації: загальні вимоги
3.Покроковий порядок проведення атестації
Кваліфікація. Атестація працівників
Кваліфікаційні вимоги
Кваліфікація — здатність виконувати завдання та обов’язки відповідної роботи.
У дипломі чи іншому документі про професійну підготовку (посвідченні, сертифікаті тощо) кваліфікація визначається через назву професії (інженер-радіолог, економіст, токар, секретар-стенографіст тощо).
Робітників класифікують на висококваліфікованих, кваліфікованих, малокваліфікованих і некваліфікованих (рис. 1). Кваліфікований робітник — це освітньо-кваліфікаційний рівень робітника, який на основі повної або базової загальної середньої освіти здобув спеціальні уміння та знання, має відповідний досвід їх застосування для вирішення професійних завдань у певній галузі народного господарства (п. 14 Положення про освітньокваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65).
Кваліфікація робітників оцінюється присвоєнням їм тарифних розрядів відповідно до тарифно-кваліфікаційних довідників.
Термінологія
Атестація працівників — процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов’язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 р. № 4312-VI).
Найменування професій робітничих професій в Україні визначає Класифікатор професій ДК 003:2010, затверджений Держспоживстандартом України від 28 липня 2010 р. № 327.
Автор — Микола Федоренко, головний державний інспектор Головного управління Держпраці України в Київській області.
Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!
