У сучасних умовах неабиякого значення набула атестація робочих місць. Коли роботодавець чує фразу «атестація робочих місць за умовами праці», то першою думкою є гора нудної та незрозумілої документації та виникає бажання не займатись цим питанням чи перекласти його на потім. Тому часто виникають питання: кому потрібна атестація? В яких випадках? Що ж це насправді: «бюрократизм» правових норм чи виробнича необхідність? Навіщо потрібно проводити таку атестацію?
По-перше: у кожного працівника повинно бути своє робоче місце.
По-друге: на робочому місці необхідно створити нешкідливі та безпечні умови праці. Саме про це і повинен потурбуватися роботодавець.
Але не все залежить від керівника. Сама специфіка виробництва може бути пов’язана з факторами підвищеної небезпеки, шкідливості і т. д. У таких випадках роботодавець повинен компенсувати працівникові «шкідливість» його роботи виходячи з норм чинного законодавства, наприклад: надати йому додаткову відпустку; встановити підвищену оплату праці; забезпечити видачу спецодягу і засобів індивідуального захисту; видавати молоко та лікувально-профілактичне харчування. Працівник може отримати право на пенсію за віком на пільгових умовах, якщо це буде підтверджено результатами атестації.
Як же виявити шкідливі і небезпечні фактори виробничого середовища що дозволяють працівникам претендувати на пільги та компенсації? Відповідь очевидна: провести атестацію робочих місць за умовами праці!
Як на практиці визначити, чи потрібно підприємству проводити атестацію?
Роботодавець повинен організувати та провести на своєму підприємстві атестацію робочих місць, якщо його виробництво (техпроцеси, обладнання, сировина, продукція) є потенційним джерелом шкідливих і небезпечних факторів, які можуть несприятливо впливати на здоров’я працівників зараз чи в майбутньому.
Для того щоб з’ясувати, чи потрібно проводити атестацію, підприємство вивчає норми охорони та гігієни праці щодо свого виробництва, а також: Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списки виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці та Списки виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня.
Знайшовши в цих документах роботи, фактори, професії, які є на робочих місцях його підприємства, роботодавець проводить атестацію таких місць. Причому атестація повинна проводитися незалежно від того, є роботодавець юридичною особою чи приватним підприємцем.
Як проводиться атестація робочих місць за умовами праці?
Основними діючими нормативними документами, що регулюють процес проведення атестації на підприємстві продовжують залишатися постанова КМУ від 01.08.1992 р. № 442 та Методичні рекомендації від 01.09.1992 р. № 41. Враховуючи постанови КМУ від 10.09.2014 р. № 442, від 11.02.2015 р. № 100 та від 11.02.2015 р. № 96 якими створено та надано повноваження Державні службі України з питань праці, у т. ч. щодо здійснення державного контролю за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесенням їх до категорії з шкідливими умовами праці, а також участі в організації проведення державної експертизи умов праці із залученням Держсанепідслужби.
Атестація робочих місць проводиться не рідше одного разу на 5 років. Позачергова атестація може бути проведена в тому випадку, якщо умови праці на підприємстві істотно змінилися.
Якщо атестацію не проводити, які можуть бути наслідки?
По-перше, якщо атестація не проводилася, але підприємство несе затрати на виплату компенсацій і надання гарантій працівникам (додаткові відпустки, підвищена оплата праці, спецодяг і т. д.), при перевірці можуть виникнути питання з приводу правомірності таких виплат (якщо роботодавець перебуває на бюджетному фінансуванні), а також проблеми з оподаткуванням таких виплат.
По-друге, якщо підприємство не проведе атестацію і не надаватиме працівникам належні гарантії та компенсації, то кожний «шкідливий» працівник може звернутися до суду і вимагати відшкодування матеріального і морального збитку. У такому разі, непроведення атестації не тільки не врятує роботодавця від відповідальності, але, навпаки, стане доказом його провини.
По-третє, непроведення атестації робочих місць є порушенням законодавства про охорону праці, зокрема вищевказаної постанови КМУ від 10.09.2014 р. і№ 442. Порушник — керівник підприємства, може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу згідно ч. 1 ст. 41 КУпАП щодо порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення.
Також не проведення атестації призведе до порушення прав працівників — фактично, виконуючи шкідливі або важкі роботи, наймана особа не одержить передбачених законодавством компенсацій і соціальні гарантії. Це дає підставу працівнику розривати трудовий договір за власним бажанням без відпрацювання двотижневого строку (ч. 3 ст. 38 КЗпП), а також звернутися до суду (ст. 221 КЗпП України).
Кому потрібна атестація робочих місць?
Керівнику, оскільки відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації робочих місць покладається саме на керівника підприємства.
Працівнику, тому що атестація робочих місць є правовою підставою надання на підприємстві компенсацій та гарантій для працівників із шкідливими і небезпечними умовами праці (доплат до заробітної плати, додаткових оплачуваних відпусток, спеціального харчування та ін.).
Отже, атестація має важливе соціально-гігієнічне значення, тому що дозволяє своєчасно виявити шкідливі і небезпечні фактори виробничого середовища і трудового процесу, визначити пріоритетні напрями модернізації обладнання та технологічних процесів, розробити і впровадити цілеспрямовані санітарно-гігієнічні та медико-профілактичні заходи, виходячи із специфіки умов праці на конкретних підприємствах.
Таким чином, враховуючи глибокий соціальний зміст проведення атестації робочих місць за умовами праці для забезпечення захищеності працівників, зайнятих на роботах в несприятливих умовах праці, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання і фізичні особи (підприємці), які використовують найману працю, зобов’язані вжити необхідних заходів для її проведення, а на тих підприємствах, де термін її закінчився — провести чергову атестацію, забезпечити належне зберігання її матеріалів.
Адже лише в такий спосіб можна уникнути практики безпідставного позбавлення відповідних прав працівників або ж навпаки — незаконного визначення пільг та компенсацій.
Джерело: Управління Держпраці
