Керівник підприємства, який зберігає та використовує пальне, повинен отримати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки тана експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпекивідповідно до вимог Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки. Даний Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року N 1107 (використання, зберігання, транспортування, застосування вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки).
Для отримання дозволу суб’єкт господарювання, у власності або у користуванні якого є об’єкти, де можуть використовуватися або зберігаються небезпечні речовини (далі – потенційно небезпечні об’єкти), або який має намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об’єктів, організовує проведення його ідентифікації відповідно до статей 9, 10 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та Порядку проведення ідентифікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 956 “Про ідентифікацію та декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки” (далі – Постанова № 956).
Тому наявність потенційно небезпечних речовин у суб’єкта господарювання відповідно до Переліку небезпечних речовин, визначених у п.1 Нормативів порогових мас небезпечних речовин, для ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки, затверджених постановою № 956, є підставою вважати цей об’єкт потенційно небезпечним (у т.ч. горючі рідини – підпункт 2 пункт 1).
Ідентифікація та визначення потенційно небезпечного об’єкта, як об’єкта підвищеної небезпеки, або навпаки, як такого, що не відноситься до об’єктів підвищеної небезпеки, здійснюється з урахуванням:
- об’єму наявних сумарних мас небезпечних речовин до встановлених норм порогових мас небезпечних речовин за категоріями (додаток 2 до Нормативів Постанови №956 – порогова маса горючих рідин від 5000 тонн (2 клас) до 50 000 тонн (1 клас ) та відноситься до 2 групи за видами аварій, що можуть статися, виходячи з властивостей небезпечних речовин, та за впливом уражальних факторів цих аварій),
- відстані від елементів потенційно небезпечного об’єкта до елементів селитебної території (ділянки житлових будинків, громадських установ, будівель та споруд, зокрема, навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв, внутрішньоселитебна, вулично-дорожня і транспортна мережа, площі, парки, сади, сквери, бульвари, інші об’єкти зеленого будівництва і місця загального користування) або промислових об’єктів.
Суб’єкт господарювання складає повідомлення про результати ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки за формою ОПН-1 і надсилає його у двотижневий термін відповідним територіальним органам Держпраці, іншим встановленим територіальним органам та місцевим органам виконавчої влади (державні адміністрації). Результати ідентифікації та розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб’єктом господарювання протягом 25 років. Державний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки веде Держпраці.
У разі надання суб’єктом господарської діяльності неповної інформації про результати ідентифікації, що передбачена повідомленням форми ОПН-1, Держпраці письмово повідомляє про це суб’єкт господарської діяльності.
Суб’єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об’єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об’єкта підвищеної небезпеки (далі – декларація безпеки).
Декларація безпеки складається за встановленою формою на основі дослідження суб’єктом господарювання ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій, що пов’язані з експлуатацією цих об’єктів в Порядку, затвердженому постановою КМУ № 956.
Суб’єкт господарювання проводить відповідно до вимог Законів України “Про екологічну експертизу», “Про наукову та науково-технічну експертизу” і Порядку затвердженому постановою КМУ № 956, експертизу повноти дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику, а також обґрунтованості та достатності прийнятих щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків аварій рішень (далі – експертиза).
До декларації безпеки додаються:
- нотаріально завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарської діяльності передбачених законодавством дозволів та ліцензій;
- договір цивільної відповідальності суб’єктів господарської діяльності за шкоду, яку може бути заподіяно аваріями на об’єкті (об’єктах) підвищеної небезпеки (у разі його укладання);
- нотаріально завірені копії планів локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій.
Експертизу декларації безпеки можуть проводити суб’єкти господарювання всіх форм власності, що займаються науковою і науково-технічною діяльністю у сфері безпеки промислових об’єктів, у тому числі акредитовані спеціалізовані експертні організації.
Експертну організацію для проведення експертизи суб’єкт господарювання обирає самостійно. Декларація безпеки разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним територіальним органам Держпраці, які здійснюють реєстрацію декларацій безпеки з присвоєнням кожній реєстраційного номера, та іншим встановленим територіальним органам та місцевим органам виконавчої влади (державні адміністрації).
Джерело: прес-центр Управління Держпраці у Кіровоградській області
