Кажуть, тому, хто зустріне сажотруса на вулиці – неймовірно пощастить. Утім, історія професії асоціюється не тільки з прикметами, що приносять удачу. У давні часи вона була пов’язана з торгівлею дітьми. Ще в 17 столітті як сажотрусів використовували маленьких хлопчиків, що могли піднятися й видертися в труби. Їх завданням було чистити всередині димових труб ручними щітками та металевими шкребками у важкодоступних місцях. Хлопчики були учнями майстрів-сажотрусів, їх «купували» у батьків з семи років, або вони були сиротами. Майстер виділяв гроші, щоб одягати і вчити дитину ремеслу.
Умови життя цих хлопчиків були суворими й часто жорстокими. У Лондоні, наприклад, в правилах Союзу сажотрусів було записано, що хлопчики не повинні працювати по неділях для того, щоб відвідувати недільну школу і читати Біблію. Діти спали у підвалах на мішках сажі і рідко милися. Їхня робота була небезпечною, зареєстровані випадки, коли маленькі сажотруси задихалися від пилу під час очищення димоходів, застрягали у вузьких трубах або падали з прогнилих сходів. Дітям доводилося просити милостиню на харчування та одяг у своїх клієнтів, оскільки всі гроші, які вони заробили, забирав майстер. Навіть сажа, яку вони збирали, продавалася фермерам для добрив.
Англійський поет Вільям Блейк зображував сажотруса, як дитину, що страждає та сподівається на краще життя. У творах Чарльза Діккенса згадується сажотрус, який хоче взяти Олівера Твіста в якості учня, але в останній момент суддя відмовляє йому внаслідок того, що сажотрус Гамфілд вже вбив кількох хлопчиків, які працювали на нього.
Знадобилося багато років, щоб парламенти різних країн заборонили використання дитячої праці у цій професії. 7 серпня 1840 у Великій Британії заборонили використовувати дітей як сажотрусів.
З 1974 року на півдні Ютландії в місті Тендер існує школа сажотрусів. Студенти навчаються чотири роки і вивчають ряд наук, які необхідні для роботи сажотруса.
З 1939 року Польща ввела професію сажотрусів до переліку ліцензованих.
Джерело: соціальні мережі.
