Хто і на підставі чого має складати Інструкцію з безпечної експлуатації обладнання


Хто і на підставі чого має складати Інструкцію з безпечної експлуатації обладнання

У Державному нормативному акті про охорону праці «Правила охорони праці для об’єктів роздрібної торгівлі», 1999 р., ДНАОП 7.1.00-1.01-96 в розділі 11. Вимоги охорони праці до торгово-технологічного обладнання, в загальних вимогах у п. 11.1.2 мовиться:
«На кожному об’єкті мають бути інструкції щодо безпечної експлуатації обладнання, розроблені і затверджені власником (керівником) і узгодженні з профспілковим комітетом».
Отже, прошу пояснити, на підставі якого документа складається ця інструкція, якого має бути формату і хто на підприємстві зобов’язаний її складати: інженер з експлуатації обладнання, технолог виконання робіт на цьому обладнанні чи інженер з охорони праці?

Микола Іванович,
Київ

 

У системі конструкторської документації під інструкцією розуміють текстовий конструкторський документ, який містить вказівки і правила щодо виготовляння виробу (складання, регулювання, контролювання, приймання тощо; ДСТУ 3321:2003 «Система конструкторської документації. Терміни та визначення основних понять»).

Інструкція з експлуатації відноситься до експлуатаційної документації та не належить до нормативних документів з охорони праці.

Як правило, за організацію експлуатаційної документації відповідає технічний керівник підприємства (наприклад, головний інженер). До розроблення інструкцій з експлуатації мають залучатися фахівці підприємства, які беруть участь в організації експлуатації засобів виробництва:
• головний технолог,
• головний енергетик,
• головний механік,
• головний метролог тощо.

До розроблення інструкцій з експлуатації може залучатися й керівник служби охорони праці.

Через те що експлуатація будь-якого технічного виробу передбачає чотири оперативних стани (робота, резерв, ремонт, консервація), інструкція з експлуатації повинна містити відповідні правила поводження з виробом, що направлені на підтримання його працездатності.

Існують Типові інструкції з експлуатації, як-от:
• СОУ 31.4-21677681-21:2010 «Стаціонарні свинцево-кислотні акумуляторні батареї. Типова інструкція з експлуатації»;
• СОУ-Н ЕЕ 20.502:2007 «Повітряні лінії елект ропередавання напругою 35 кВ і вище. Інструкція з експлуатації»;
• ГКД 34.20.504-94 «Теплові мережі. Інструкція з експлуатації».

Зразок інструкції

Інструкція з безпечної експлуатації обладнання

Об’єкти енергогосподарства

Інструкція з експлуатації — документ, у якому викладено відомості, необхідні для правильної експлуатації (використання, транспортування, зберігання і технічного обслуговування) виробу (установки) та підтримання його (її) в постійній готовності до дії (розділ 3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 р. № 71; далі— Правила № 71).
Вимоги до структури Інструкцій з експлуатації визначають нормативні документи. Наприклад, відповідно до підп. 5.5.5 Правил № 71 для об’єктів енергогосподарства «в експлуатаційних (виробничих) інструкціях має бути наведено»:
— стислий технічний опис устатковання;
— режимні карти межі безпечного стану, нормального та післяаварійного режимів роботи;
— послідовність операцій щодо підготовки до пуску, порядок пуску і зупину устатковання;
— порядок експлуатації устатковання під час нормальної роботи і в разі порушень у роботі;
— порядок допуску до огляду, ремонту і випробування;
— заходи з охорони праці, вибухо- та пожежобезпеки.
За особливих умов можуть розроблятися додаткові інструкції з технічного обслуговування, а також прав, обов’язків, взаємовідносин персоналу.
Інструкції складаються відповідно до вимог цих Правил на основі заводських інструкцій і проектних рішень, НД, досвіду експлуатації і результатів випробувань устатковання, а також з урахуванням місцевих умов».

Машини

Відповідно до пунктів 54–56 Додатка 1 «Загальні основні вимоги щодо безпеки та охорони здоров’я, які повинні бути виконані під час розроблення та вироблення машин» до Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62, маємо такі вимоги до інструкції з експлуатації машини:
1. До кожної машини повинні надаватись інструкції, викладені українською мовою. Інструкції, що супроводжують машини, мають бути оригіналами інструкцій або перекладами оригіналівінструкцій. При цьому переклад повинен супроводжуватися оригіналом інструкції. Як виняток, інструкції з технічного обслуговування, призначені для спеціалізованого персоналу, залученого виробником або його уповноваженим представником, можуть складатися тільки однією з мов, зрозумілою для спеціалізованого персоналу.
2. Інструкції, що супроводжують машини, повинні розроблятися відповідно до таких принципів:
— інструкції з експлуатації мають бути розроблені українською мовою. Слова «оригінал інструкції» повинні зазначатися тільки в мовній версії, яка завірена виробником або його уповноваженим представником;
— якщо не існує оригіналу інструкції, складеної українською мовою, її переклад українською мовою має надати виробник або його уповноважений представник, або постачальник машини в Україну. Переклад інструкції має бути з написом «Переклад інструкції з оригіналу»;
— зміст інструкції повинен охоплювати не лише призначене застосування машини, а й враховувати будь-яке обґрунтовано передбачуване застосування машин не за призначенням;
— якщо передбачено, що машина може використовуватися непрофесійними операторами, формулювання і викладення інструкції з експлуатації має враховувати рівень загальної освіти і практичного досвіду, який можна обґрунтовано припускати стосовно таких користувачів.

3. Інструкція, що супроводжує машину, повинна містити за потреби принаймні таку інформацію:
— повне найменування і місцезнаходження виробника або його уповноваженого представника;
— позначення серії або типу машини таке ж саме, як і нанесене відповідно до п. 53 цих вимог на самій машині, крім серійного номера;
— декларацію про відповідність або документ, в якому викладено її зміст, із зазначенням характеристик машини; наявність серійного номера машини і підпису в цій декларації необов’язкова;
— загальний опис машини;
— креслення, схеми, описи і пояснення, необхідні для експлуатації, обслуговування та ремонту машини і для перевіряння правильності її функціонування;
— опис робочого (робочих) місця (місць) оператора;
— опис застосування машини за призначенням;
— попередження щодо неприпустимих видів використання машини, що, як свідчить досвід, можуть мати місце;
— правила складання, встановлення та приєднання, в тому числі креслення, схеми та засоби приєднання і опис шасі або устаткування, на яких машина повинна монтуватися;
— вказівки щодо встановлення та складання для зменшення шуму або вібрації;
— порядок введення в експлуатацію та порядок експлуатації машини і, якщо це необхідно, настанову щодо навчання операторів;
— опис залишкових ризиків, які існують, незважаючи на заходи щодо забезпечення безпеки, передбачені під час проектування, а також захисні та додаткові запобіжні заходи;
— опис заходів безпеки, які повинні бути вжиті користувачем, у тому числі необхідність застосування засобів індивідуального захисту;
— основні характеристики інструментів, які можуть бути встановлені на машині;
— умови, за яких машина зберігає стійкість під час експлуатації, транспортування, збирання, демонтування в разі виведення з експлуатації, під час випробувань та передбачуваних відмов;
— правила убезпечення операцій транспортування, маніпулювання та зберігання, які повинні враховувати масу машини та її частин, що зазвичай транспортуються окремо;
— опис дій, які слід виконувати у разі настання нещасних випадків або аварії;
— опис дій, які треба застосувати для безпечного розблокування машини в разі, коли спрацював блокувальний пристрій;
— опис операцій регулювання та технічного обслуговування, які слід виконувати користувачеві, та заходи профілактичного технічного обслуговування, котрих необхідно дотримуватися;
— правила безпечного регулювання і обслуговування, зокрема запобіжні заходи, яких слід вживати під час виконання цих операцій;
— специфікації запасних частин, які застосовуються, якщо вони мають вплив на здоров’я та безпеку операторів;
— у разі коли машина може бути джерелом неіонізуючого випромінювання, яке може завдати шкоди людям, зокрема з імплантованими активними або неактивними медичними приладами, інформацію про випромінювання, яке діє на оператора та інших людей у зоні впливу…»

Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека» №2, 2018.

Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!

Матеріали до теми


З 1 листопада 2024 року спеціальність «Охорона праці» повернулася у вищі навчальні заклади України
Кабінет Міністрів України постановою від 30.08.2024 № 1021 «Про внесення змін до переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється ...
Як розробити інструкцію з ОП для оператора-гальваніка автоматичних та напівавтоматичних ліній
Дія такої інструкції має поширюватися на працівників підприємства, які працюють на посаді «оператор-гальванік автоматичних та напівавтоматичних ліній» (далі — оператор). ...