Сьогодні, коли кожен заробляє, як може, в українському суспільстві вдаються до цікавих і не досить коректних, як на мене, засобів «заробітку» грошей.
Структури, яким надано право виконувати наглядові функції і забороняти діяльність підприємства від імені держави, чомусь часто виконують це з метою отримати користь, як кажуть, для власної кишені.
Цікаве запитання надійшло від ТОВ «ТПК Профіль ГП», що у м. Біла Церква. Редакція попросила мене надати відповідь. Розібравшись із запитанням, яке надійшло до редакції журналу, по суті, стало зрозумілим, що те, чого вимагають від фірми, є чистої води чиїмось заробітчанством.
На підставі чітко виписаних нормативних державних та галузевих документів проектна організація спроектувала, а ТОВ «Т» виконав роботи та передав на баланс ТОВ «П» топочну, яка розташована в прибудованому приміщенні і в якій для нагрівання води, що використовується для опалення приміщень у будинку, де і знаходиться ТОВ «П», застосовано три модульні проточні газові водонагрівачі типу МН-120.
Модулі нагріву є проточними газовими водонагрівальними апаратами у шафовому виконанні.
В Україні Правилами будови та безпечної експлуатації парових котлів, що працюють під тиском не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/см2), водогрійних котлів та водопідігрівачів з температурою води не вище 115 град. С» (із змінами, внесеними згідно з Наказом Держнаглядохоронпраці від 24 липня 1997 р. № 206) регламентовано всі вимоги для котельного обладнання подібного типу. Та, мабуть, щоб не розробляти подібні правила ще раз для побутових та автономних пристроїв, паливом для яких є природний газ, загальні правила мають такий пункт:
«Вимоги цих Правил не поширюються на: проточні газові водонагрівачі…». Тобто в правилах все записано чітко. Крім того, п. 3.1 Правил вимагає: «Вжити заходів до вивчення вимог Правил державними інспекторами, експертами Експертно-технічних центрів та іншими посадовими особами Держнаглядохоронпраці, працівниками підприємств, установ, організацій міністерств, відомств».
Вивчивши методики проектування, експлуатації автономних модульних пристроїв, зазначу, що всі вони мають дворівневу ефективну систему аварійного захисту. Тому сміливо можна сказати, що автономні модулі типу МН-120 за надійністю та безпечністю перевершують звичайні побутові газові плити, з якими у побуті постійно стикається більшість домогосподарок України.
Тож усе нібито зрозуміло. На автономні системи обігріву, виконані на модулях типу МН, як і на інші будь-які побутові прилади, в яких спалюється газ низького тиску до 0,03 МПа, виготовлення плану ліквідації аварійної ситуації (ПЛАС) недоречне.
За час вивчення проблеми я зіткнувся з тим, про що писав на початку коментаря, — більшість підприємств, на яких встановлено автономну модульну систему опалення, виконану на модульних водогрійних котлах проточного типу, примусили замовити «у певних фірм» написання ПЛАСів. Тут вбачається такий розвиток подій: «Зроблю — не чіплятимуться», хоча знають, що це не потрібно, але — зробіть, бо все одно будемо наполягати. Це ситуація, коли державний чиновник добре знає вимоги, та, користуючись необізнаністю «клієнта», напинає перед ним щоки.
Від себе додам: високоефективні автономні котельні мають високий ККД — до 97 %, витрачають значно меншу, в рази, кількість споживання природного газу. Можливо, саме такі характеристики й гальмують розвиток і впровадження в Україні автономних котелень подібного типу. Краще списати газ на недодані споживачам калорії, на тепло, втрачене в багатокілометрових трубопровідних системах.
Леонід Євмєньєв, фахівець з пожежозахисту
Матеріал надано редакцією журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
