Гончар – майстер, який виготовляє вироби із глини.
Гончарство — одне з найдавніших (від доби неоліту) ремесел народів світу. Це обробка глини та виготовлення різноманітного керамічного посуду, а також цегли, кахлів, іграшок, прикрас, сувенірів та іншої кераміки. Гончарством людина почала займатися, як тільки зрозуміла, скільки потрібних речей можна зробити з глини. Добуту породу очищали від механічних домішок, потім місили, виготовляли з неї вироби, підсушували їх і випалювали. Спочатку вироби ліпили вручну і випалювали на відкритих вогнищах або у звичайних печах. Згодом їх почали оздоблювати орнаментом.
Гончарство в Україні відоме ще з кінця доби мезоліту. Зважаючи на те, що територія України багата на поклади різних видів глини, це ремесло було поширене в усіх регіонах. Досягло воно високого розвитку в добу Трипілля. Від XVI—XVII століть гончарство безперервно розвивалося і в ХІХ ст. стало однією з найважливіших галузей української кустарної промисловості.
Від неоліту і до сьогоднішніх днів принцип і засоби виготовлення предметів побуту із глини практично не змінилися. У давнину вироби виліплювали з мокрої глини пальцями. Глиняний виріб доводилось постійно повертати вручну. Все кардинально змінилося після винаходу у третьому тисячолітті до нашої ери гончарного круга.
Гончарний круг — основне знаряддя для виготовлення гончарних виробів. Раніше його обертали ногами, нині – за допомогою механічних пристроїв. Фактично, це і є головною із змін, що відбулися протягом існування виробництва з глини.
Робота гончара, на перший погляд, здається не дуже складною. Але таке легке візуальне враження є результатом дуже копіткої та виснажливої праці, яка потребує знань та практики. Чутливість пальців рук, координація, швидкість і точність рухів мають виняткове значення для роботи гончара.
Для виготовлення якісної продукції гончар повинен добре знати технологічний процес, прийоми та способи виготовлення виробів на гончарних верстатах, прийоми завантаження печей, основи композиції, якість та сорти глини, води, шамоту (подрібленої, випаленої глини), властивості барвників і вплив на них температурної обробки.
Взагалі процес виготовлення кераміки включає в себе три стадії: підготовчу (відбір вихідної сировини, її видобуток, обробка та складання формувальної маси); творчу (здійснюється виготовлення власне посудини певної форми) і закріплювальну (посудині додають міцність, усувають її вологопроникність).
Для зміцнення керамічних виробів у гончарному виробництві використовують горно — споруду для обпалювання керамічних виробів.
Увага!
Робота гончаря має шкідливі виробничі фактори, які впливають на здоров’я людини. Протипоказано освоювати цю професію людям, які мають хвороби органів зору, дихання, алергічні та ревматичні захворювання.
Експертиза умов праці
Виготовлення гончарних виробів передбачає пластичне формування гончарного матеріалу за допомогою гончарного круга і спікання нагріванням виробу при надвисокій температурі. Випікання закріплює форму і надає виробу твердості. Температура може становити як 300–950 °C, так і 900–1200 °C при використанні поливок чи глазурі.
Гончарна глина дуже часто містить оксиди заліза, вапна, луги, гіпс тощо. Декоративний візерунок наносять або до випалювання або після нього. Для забезпечення непротікання на поверхню виробу наносять глазур або димлять. Найпростішу глазур готують з окису свинцю і кварцового піску.
Оскільки контакт харчових продуктів з солями свинцю повинен бути виключений, нині санітарний нагляд забороняє використовувати цю глазур при виготовленні предметів домашнього побуту. Проте легкоплавкі сполуки свинцю використовують, як і раніше, у складі глазурі, призначеної для декоративних цілей.
Робоче місце гончара потребує атестації за умовами праці
Згідно зі Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, від 17 листопада 1997 №1290, гончар має право на додаткову відпустку від 4 до 14 календарних днів, залежно від виробництва. Пільги надаються за результатами проведеної атестації.
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека» за матеріалами Управління Держпраці у Рівненській області.
