Вимоги з дотримання пожежної безпеки до об’єктів зв’язку

Вимоги з дотримання пожежної безпеки до об’єктів зв’язку

Сьогоднішній мобільний світ неможливо уявити без сучасних засобів зв’язку, які забезпечують людині безліч можливостей для спілкування та задоволення своїх потреб. Враховуючи специфіку функціонування підприємств, що здійснюють відповідно поштовий, спеціальний, телефонний, електро- та радіозвязок, а також велику кількість матеріальних цінностей, що тимчасово чи постійно знаходяться на них, вимоги до дотримання вимог пожежної безпеки на цих об’єктах досить суворі

Вимоги до утримання територій та доріг

1. Ворота в’їзду на територію об’єкта, що відчиняються за допомогою електроприводу, повинні мати пристосування (пристрої), які дають змогу відчиняти їх вручну.

2. Стоянка транспорту на відстані менше 10 м від в’їзних воріт на територію об’єкта забороняється, про що повинен повідомляти відповідний знак заборони.

3. Територія об’єкта повинна мати освітлення, що забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання, входів до будинків і споруд.

4. Дороги, проїзди та проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, очищатися від снігу та льоду.

5. Усі джерела водопостачання для потреб пожежогасіння повинні мати придатні під’їзди. Колодязі пожежних гідрантів (ПГ) та пожежні водоймища (ПВ) слід завчасно втеплити та в холодну пору року регулярно очищати від снігу та льоду.

6. Рейкові колії, тимчасові траншеї та канави не повинні ускладнювати рух пожежних автомобілів. Проїзди та проходи через залізничні колії повинні мати суцільні настили на рівні головок рейок. Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.

7. Стоянка транспорту в наскрізних проїздах будівель менше як за 5 м від ПГ, забірних пристроїв вододжерел, пожежного обладнання та інвентарю на поворотних майданчиках тупикових проїздів забороняється. У зазначених місцях слід установлювати відповідні знаки.

Вимоги до будинків, споруд, приміщень, евакуаційних шляхів та виходів

1. Усі будинки, споруди та приміщення повинні своєчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

2. Для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення та лабораторій визначаються категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, а також клас зони. На вхідних дверях до приміщень, а також на межах зон усередині приміщень та зовні розміщуються таблички з позначенням категорії та зон.

3. Протипожежні системи, установки, устаткування будівель, споруд і приміщень (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватись у справному стані

4. Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, сходи на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель та споруд повинні утримуватися постійно в справному стані, бути пофарбованими.

5. У разі потреби встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися.

6. Отвори в протипожежних стінах, перегородках і перекриттях повинні бути обладнані захисними пристроями (протипожежні двері, вогнезахисні клапани, водяні завіси тощо) від поширення вогню та продуктів горіння. Забороняється встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей, а також знімати пристрої для їхнього самозачинення.

7. Дерев’яні конструкції в будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім V ступеня, повинні піддаватися вогнезахисній обробці, за винятком вікон, дверей, воріт, підлоги, вбудованих меблів, стелажів, якщо в будівельних нормах не зазначені інші вимоги. Пошкодження вогнезахисних покриттів (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітроводів, металевих опор та перегородок повинні негайно усуватись.

8. У будівлях, спорудах, приміщеннях забороняється:

— прибирати приміщення та прати одяг із застосуванням ЛЗР і ГР;
— відігрівати замерзлі труби паяльними лампами й іншими засобами із застосуванням відкритого вогню;
— залишати неприбраними промаслені обтиральні матеріали.

9. Евакуаційні шляхи та виходи повинні постійно утримуватись вільними, нічим не захаращуватися, а в разі виникнення пожежі повинні гарантувати безпеку під час евакуації людей, які перебувають у приміщеннях будівель і споруд.

10. Кількість і розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їх конструктивні та планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

Телефонні й телеграфні станції

1. Автоматичні телефонні станції (АТС), розміщені в житлових, адміністративних та громадських будівлях, повинні бути відокремлені від інших приміщень протипожежними перегородками та перекриттями з межею вогнестійкості не менше 0,75 години.

2. Розміщення приміщень у будівлях АТС повинно унеможливлювати проходження через автоматичний зал. Прохід передбачається тільки на випадок пожежі.

3. Входи в приміщення АТС повинні бути ізольовані від інших входів приміщення будинку.

4. Приміщення кросу й автоматичного залу повинні бути суміжні.

5. Комутаторний зал, якщо в ньому працює 25 чоловік і більше, слід розміщувати не вище третього поверху.

6. У будівлях міських телефонних станцій (МТС), як правило, необхідно розміщувати:

— у підвальному поверсі — приміщення для вводу кабелів, приміщення цеху електроживлення, компресорну;
— на першому поверсі — штативний зал, крос, апаратну і студію міської, міжміської телефонної станції та міжміську оповіщувальну апаратуру, загальні промислові приміщення;
— на другому поверсі — приміщення комутаторного цеху;
— на третьому поверсі — приміщення лінійно-апаратного цеху (ЛАЦ) міжміських і зонових зв’язків;
— на четвертому, п’ятому та шостому поверхах — приміщення автоматичного вузла комутації каналів (АВКК), ЛАЦ місцевого зв’язку, сільсько-приміський вузол.

7. Автоматична міська телефонна станція (АМТС) квазіелектронного й електронного типу ЕПУ повинна розміщуватися на одному або суміжному з цехом АВКК поверсі.

8. У вертикальних кабельних шахтах дозволяється розміщувати в одній шахті лінійні і живильні кабелі постійної напруги; суміщення лінійних і силових кабелів змінної напруги не дозволяється.

9. У комутаторних залах, студіях і радіостудіях облицювання стін та стелі для поглинання звуку повинно виконуватися неспалимими або важкоспалимими матеріалами.

10. Забороняється застосовувати спалимі матеріали для влаштування перегородок і каркасів передавачів.

11. Електроживильні установки слід розміщувати децентралізовано з максимальним наближенням до навантаження.

12. Для чищення діючого обладнання слід користуватися лише спиртом. При цьому забороняється користуватися бензином.

Для чищення приладів на робочому обладнанні необхідно застосовувати щітки з рукоятками з ізоляційного матеріалу.

13. При відсутності міського водопроводу протипожежне водозабезпечення для зовнішнього пожежогасіння будівель I і II ступенів вогнестійкості об’ємом до 5000 куб.м та витратою води до 10 л/с дозволяється передбачати з пожежних водойм.

Кабельні лінії та приміщення для їхнього розміщення

1. Уводи кабелів у мережні вузли, кінцеві та проміжні підсилювальні пункти в будівлях АТС, АМТС, телеграфних станцій та інших об’єктів зв’язку прокладаються через спеціально обладнані приміщення вводу кабелів (шахти), розташовані, як правило, у підвальному (цокольному) поверсі, а в будівлях без підвалу — на першому поверсі, з улаштуванням приямків у підлозі приміщення.

2. Канали ввідних блоків кабельної сигналізації у будівлях АТС, АМТС (МТС) та міжповерхові перекриття над приміщеннями вводу кабелів зв’язку, акумуляторної і тамбурів до них повинні бути газонепроникні.

3. Станційні колодязі слід установлювати на відстані не далі 30 м від будинку АТС.

4. У приміщеннях уводу кабелів не дозволяється:

— улаштування вводу силових кабелів, радіофідерів, водопроводу, теплоцентралі та газопроводу;
— сумісне прокладання кабелів зв’язку, проводів пожежної сигналізації та електроживлення з трубами розводки вогнегасильних речовин та повітроводами.

5. У вертикальних кабельних шахтах на рівні перекриттів повинні передбачатися неспалимі діафрагми з межею вогнестійкості не менше 0,75 г.

6. Кабелі з’єднувальних ліній МТС, що використовуються для системи передачі з дистанційним живленням, із приміщення уводу кабелів (шахта) повинні прокладатися безпосередньо в ЛАЦ на стійки вводно-кабельного обладнання (без заходу в крос).

7. Шахту приміщення вводу кабелів слід обладнувати дверима, що щільно зачиняються й оббиваються з двох боків листовим залізом по азбесту.

8. Усі пускові пристрої (пускачі, вимикачі і т.ін.) необхідно розміщувати поза приміщенням шахти.

9. Вільні канали телефонної каналізації потрібно щільно закривати дерев’яними або бетонними чопами і зашпаровувати.

10. У приміщенні вводу кабелів допускається застосування переносних світильників напругою не більше 12 В чи ручних електричних (акумуляторних) ліхтарів у вибухонебезпечному виконанні.

11. У колодязі, до якого можливе надходження газів, забороняється користуватися відкритим вогнем. Якщо потрібне штучне освітлення, то воно повинно здійснюватися згори через люк чи від переносного світильника у вибухонебезпечному виконанні з напругою живлення 12 В.

12. При роботі з відкритим вогнем кабелі, якими подається дистанційне живлення та які розташовані поруч, повинні огороджуватися щитами з вогнетривкого матеріалу.

13. Палити в приміщеннях уводу кабелів (шахті) забороняється.

14. Технічний огляд повинен проводитися в присутності особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію КСУ. Результати оглядів мають оформлятися актом.

15. Установка для утримування кабелю під тиском може розміщуватися як у підземній, так і в наземній його частині. Для підтримання кабелів під надлишковим тиском належить застосовувати стиснене повітря; у закритих приміщеннях (необслуговуваних підсилювальних пунктах, обслуговуваних підсилювальних пунктах, підсилювальних пунктах, шахт тощо) застосовувати азот для підтримання кабелю під надлишковим тиском забороняється. У процесі застосування сухого азоту для просушування ізоляції жил кабелів закриті приміщення необхідно вентилювати.

16. Припаювати до кабелю, який перебуває під тиском, повітропровід (вентиль) забороняється.

17. Станційні кабелі і кабелі живлення необхідно прокладати на різних трасах. Якщо неможливо рознести траси за напрямками, то зазначені кабелі мають бути прокладені різними рівнями на відстані не менш як 30 см.

18. Кабелі зв’язку, електроживлення постійного і змінного струму повинні прокладатися по різних трасах. У разі неможливості — відстань між кабелями зв’язку, постійного і змінного струму повинна становити не менш як: 100 мм — між кабелями зв’язку та кабелями постійного струму, 200 мм — між кабелями постійного та змінного струму, 300 мм — між кабелями змінного струму та кабелями зв’язку.

19. Дозволяється прокладати проводи і кабелі групових ліній робочого освітлення з груповими лініями аварійного й евакуаційного освітлення в одному лотку та монтажному профілі. При цьому відстань між проводами робочого, аварійного й евакуаційного освітлення має бути не менш як 20 мм.

20. У приміщеннях підземного введення кабелів необхідно встановлювати стаціонарні сигналізатори для контролю довибухонебезпечних концентрацій горючих газів у повітрі з виведенням сигналу на колективну попереджувальну сигналізацію. У разі відсутності автоматичного сигналізатора наявність горючих газів повинна визначатися щоденно за допомогою газового індикатора з записом у журналі.

Вимоги пожежної безпеки до підприємств зв’язку

Обробка, перевезення та обмін пошти  

1. Технологічні процеси необхідно проводити відповідно до регламентів та іншої затвердженої у встановленому порядку нормативно-технічної та експлуатаційної документації.

2. Неприпустимо виконувати виробничі операції на обладнанні, установках з несправностями, які можуть спричинити загоряння або пожежу, а також якщо відключені контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.

3. Протипожежні системи, установки, устаткування приміщень, будівель та споруд (протидимний захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися в робочому стані.

4. Допоміжні електричні світильники, що встановлюються над горючим обладнанням та матеріалами, повинні бути закритого типу.

5. При перевезенні пошти авіаційним транспортом необхідно виконувати вимоги правил пожежної безпеки, що є чинними на об’єктах Державної авіаційної служби України.

6. Автомобілі, призначені та спеціально обладнані для перевезення пошти, повинні бути укомплектовані двома вогнегасниками: один (ОП-5) має бути в кабіні водія, другий (ОП-2) — у кузові автомобіля.

7. При перевезенні поштових вантажів контейнерами залізницею необхідно виконувати вимоги пожежної безпеки, що встановлюються галузевими правилами пожежної безпеки на залізничному транспорті.  

Поштові вагони

1. Освітлення у вагонах повинно бути тільки електричним. На випадок несправності електроосвітлення в кожному вагоні повинен бути електричний ліхтар.

2. Запалювати сірники, запальнички в коморі та купе, а також користуватися паяльними лампами, примусами, перевозити і зберігати ЛЗР (бензин, гас, ефір або спирт) у поштових вагонах забороняється. Курити дозволяється в тамбурі і в канцелярії вагона за наявності попільничок з негорючих матеріалів.

3. Поштові вагони повинні мати, як правило, водяне опалення.

4. Установлювати і переносити прилади пічного опалення в поштових вагонах без дозволу відповідної служби залізниці і без узгодження з пожежною охороною на залізничному транспорті забороняється.

5. Щорічно, перед початком опалювального сезону, представники пожежної охорони повинні оглянути всі встановлені, перенесені і відремонтовані прилади опалення у вагоні і скласти відповідні акти про огляд і прийняття їх до експлуатації.

6. Якщо в дорозі буде виявлено несправний прилад опалення, що може створити пожежну небезпеку, варто негайно припинити опалювання до усунення несправності.

7. Як паливо для печей і котлів у поштових вагонах дозволяється застосовувати дрова та вугілля і зберігати їх у спеціальних ящиках.

8. Перед виходом із вагона працівники повинні загасити піч, а залишки палива в топці залити водою так, щоб не залишилося вугілля, яке жевріє.

9. У поштових вагонах забороняється:

— застосовувати відкритий вогонь;
— топити печі або звільняти топку від шлаку і золи тоді, коли вагон подано на завантаження.

10. Для гасіння пожежі запас води в баці, установленому в убиральні, повинен постійно становити не менше 50 % його місткості. Для забирання з бака аварійного запасу води встановлюється трубка з краном, біля якого завжди зберігається ключ спуску води.

11. При виникненні пожежі під час перевезення вантажу потрібно повідомити машиніста, який повинен:

— викликати підрозділи пожежної охорони;
— стоп-краном або за допомогою сигналів зупинити поїзд;
— негайно вжити заходів щодо гасіння пожежі і порятунку майна.

Первинні засоби пожежогасіння

1. Будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини чи повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у початковій стадії їхнього розвитку.

Новозбудовані, після реконструкції, розширення, капітального ремонту об’єкти (будинки, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння (згідно з належними нормами) до початку їх експлуатації.

2. Норми належності первинних засобів пожежогасіння для об’єктів слід установлювати згідно з нормами технологічного проектування, ураховуючи таке:

— визначення видів та кількості первинних засобів пожежогасіння залежить від фізико-хімічних та пожежонебезпечних властивостей горючих речовин, їх взаємодії з вогнегасними речовинами, а також розмірів площ виробничих приміщень, відкритих майданчиків та установок;
— необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння визначають окремо для кожного поверху та приміщення, а також для етажерок відкритих установок;
— якщо в одному приміщенні розміщені декілька різних за пожежною небезпекою виробництв, не відділених одне від одного протипожежними стінами, то всі ці приміщення забезпечують вогнегасниками, пожежним інвентарем та іншими видами засобів пожежогасіння за нормами найбільш небезпечного виробництва;
— покривала повинні мати розмір не менш як 1 x 1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2 x 1,5 м, 2 х 2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, D, Е;
— бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території підприємств з розрахунку установки однієї бочки на 250–300 кв. м захисної площі;
— бочки для зберігання води для пожежогасіння відповідно до ГОСТ 12.4.009-83 повинні мати місткість не менше ніж 0,2 куб. м і бути укомплектованими пожежним відром місткістю не менше 8 л;
— пожежні щити (стенди) установлюються на території підприємства з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 кв. м. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники — 3 шт., ящик з піском — 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 x 2 м —1 шт., гаки — 3 шт., лопати — 2 шт., ломи — 2 шт., сокири — 2 шт. Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори за чинним державним стандартом. На пожежних щитах (стендах) потрібно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежної охорони, порядковий номер пожежного щита зазначають після літерного індексу «ПЩ»;
— ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1 або 3 куб. м та бути укомплектовані совковою лопатою.

Конструкція ящика повинна забезпечувати зручність видобування піску та унеможливлювати потрапляння опадів.

3. Визначити тип та необхідну кількість вогнегасників можна за Таблицями 1, 2 залежно від їх вогнегасної здатності, граничної площі, класу пожежі горючих речовин та матеріалів у приміщенні, яке захищається, або на об’єкті (стандарт ISO 3941-77).

Таблиця 1
Рекомендації щодо мінімального оснащення приміщень переносними вогнегасниками

Таблиця 2
Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками

У Таблицях 1 та 2 знаком «++» позначені вогнегасники, якими слід оснащувати об’єкти, знаком «+» — вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності вказаних вище вогнегасників та за наявності відповідного обґрунтування; знаком «–» — вогнегасники, оснащення підприємств якими неприпустиме.

4. Крім перерахованих параметрів, береться до уваги також категорія приміщень за рівнем вибухопожежної та пожежної небезпечності.

5. Вибір типу вогнегасника (пересувний чи переносний) зумовлений розмірами можливих осередків пожеж; у разі збільшення їхніх розмірів рекомендується використовувати пересувні вогнегасники.

6. Для гасіння великих площ горіння, якщо застосування ручних та пересувних вогнегасників недостатньо, на об’єкті слід передбачити додатково ефективні засоби пожежогасіння.

7. Для граничної площі приміщень різних категорій необхідно передбачати кількість вогнегасників одного з типів, які позначено знаками «++» або «+».

8. Громадські будинки та споруди повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників.

9. У місцях зосередження дороговартісної апаратури та устатковання кількість засобів пожежогасіння може бути збільшена.

10. Коли від пожежі захищаються приміщення з ЕОМ, телефонних станцій, архівів тощо, варто враховувати специфіку вогнегасних речовин у вогнегасниках, які призводять під час гасіння до псування обладнання. Ці приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням граничнодопустимої концентрації вогнегасної речовини.

11. Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можна не оснащувати вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 кв. м. Потребу встановлення вогнегасників у таких приміщеннях визначають керівники об’єктів.

12. Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 20 м для громадських будівель та споруд; 30 м — для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини); 40 м — для приміщень категорій В, Г; 70 м — для приміщень категорії Д.

13. Приміщення, обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння, забезпечуються вогнегасниками на 50 % з огляду на їхню розрахункову кількість.

14. Вогнегасники слід установлювати в легкодоступних та помітних місцях (коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо), а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та безпосередньої (без загороджувальних щитків) дії опалювальних та нагрівальних приладів.

15. Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинні забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

16. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися згідно з паспортами заводів-виготовлювачів, затверджених у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.

17. Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.

18. Відповідальність за своєчасне й повне оснащення об’єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їхнього технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть керівники цих об’єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

Світлана Трошина,
заступник начальника відділу пожежно-профілактичної роботи ДПТ України

Журнал «Охорона праці та пожежна безпека», № 3-4, 2017

Придбати видання