Розпочинаючи новий бізнес, створюючи підприємство або починаючи використовувати найману працю у якості фізичної особи, власник підприємства або уповноважений ним орган незалежно від форм власності автоматично потрапляє під визначення «Роботодавець» згідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці». А отже на нього покладається відповідальність за створення на кожному робочому місці умов праці у відповідності до діючих вимог нормативно-правових актів, а також за забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці:
- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань з охорони праці;
- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків;
- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;
- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства;
- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.
І першим помічником, а у більшості випадків і безпосереднім виконавцем зазначених заходів має бути служба охорони праці на підприємстві.
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
І тільки створивши зазначену службу, сформувавши колектив професіоналів, чітко визначивши їх завдання та обов’язки та встановивши контроль за виконанням, роботодавець може бути впевненим, що для працівників його підприємства будуть створені належні та безпечні умови праці.
На жаль практика свідчить, що деякі роботодавці починають приділяти увагу охороні праці та пошуку спеціалістів цієї галузі тільки коли трапляється нещасний випадок на виробництві, та виникає потреба у організації проведення розслідування. У таких випадках вся відповідальність за нещасний випадок покладається на роботодавця, що не створив відповідні служби на підприємстві та не налагодив систему управління охороною праці.
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека» за матеріалами Управління Держпраці у Донецькій області.
