Низькі температури повітря у приміщеннях та на відкритих майданчиках, як шкідливий фактор виробничого середовища, несприятливо впливають на організм і виробничу діяльність людини. Найчастіше цей фактор зустрічається у робітників гірничодобувної промисловості, в холодну пору у будівельників, працівників лісової промисловості, сільського господарства, дорожніх робітників, а також на підприємствах, де це зумовлено технологічним процесом (холодильні камери, текстильне виробництво) та за відсутності опалення у виробничих приміщеннях.
В умовах тривалого перебування при низькій температурі повітря може статися загальне охолодження організму — стан, який виникає при зниженні температури тіла нижче 35 °С.
Швидкість і глибина охолодження залежать окрім інтенсивності та тривалості дії холодового фактора від стану організму та умов, в яких він перебуває. Стійкість організму до охолодження знижується при фізичній втомі людини; переохолодження скоріше настає в умовах високої вологості повітря або сильного вітру.
Охолодження є наслідком порушення теплового балансу і розвивається у тих випадках, коли в організмі тепловіддача перевищує теплопродукцію. У процесі розвитку охолодження розрізняють фази компенсації і декомпенсації терморегуляції. У фазі компенсації терморегуляції терморегуляторні реакції організму мають рефлекторний, пристосувальний характер і спрямовані на попередження зниження температури тіла шляхом, з одного боку, зменшення тепловіддачі, а з другого — збільшенням теплопродукції.
Зменшення тепловіддачі досягається припиненням виділення поту, звуженням кровоносних судин шкіри і м’язів, зменшенням кровотоку в них. Теплопродукція посилюється за рахунок підвищення обміну речовин. У фазі декомпенсації терморегуляції рівновага між теплопродукцією і тепловіддачею порушується, переважає тепловіддача, і тому розвивається стан патологічної гіпотермії. При цьому має місце гіпоксія як результат розладу дихання і кровообігу. Цей стан посилюється порушенням мікроциркуляції внаслідок зниження тонусу судин, уповільнення кровообігу і погіршання реологічних властивостей крові.
Охолодження може викликати замерзання, під яким розуміють патологічну гіпотермію, що супроводжується тяжкими розладами функцій організму аж до його загибелі.
Розрізняють наступні ступені загального охолодження:
- Легка ступінь загального охолодження. Температура тіла 35 °С. Шкірні покриви бліді або помірно синюшні, «гусяча шкіра», лихоманка, рухи тіла мляві, мова сповільнена. Частота пульсу сповільнюється до 60–66 ударів за хвилину.
- Середня ступінь загального охолодження. Температура тіла 32–29 °С. Шкірні покриви бліді, холодні на дотик, іноді з мармуровим забарвленням, різка сонливість, пригнічення свідомості, безглуздий погляд, рухи різко ускладнені. Частота пульсу до 52–32 в 1 хвилину, слабкого наповнення. Дихання рідке 8–12 в 1 хв.
- Важка ступінь загального охолодження (відмороження). Температура тіла нижче 30 °С. Свідомість відсутня, судоми, різке підвищення м’язового тонусу. Шкірні покриви бліді, синюшні, холодні на дотик. Різка брадикардія — пульс до 32 ударів за хвилину, слабкого наповнення. Зниження артеріального тиску, дихання рідке, поверхневе, переривчасте.
Важливо!
Для мінімізації дії шкідливого фактора низьких температур на організм людини проводять медогляди.
Періодичні медичні огляди проводять один раз на рік відповідно до п. 5.8 (додаток 4) наказу МОЗ України «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» від 21.05.2007 р. № 246.
При попередньому медичному огляді осіб, які працевлаштовуються, слід враховувати перелік протипоказань для роботи в умовах дії холодового фактора.
Роботодавці зобов’язані створити належні умови для працівників, які працюють в умовах низької температури. Необхідно:
- проводити періодичні медогляди працівників;
- надавати перерви для обігріву та відпочинку;
- припиняти за певних несприятливих погодних умов роботу;
- забезпечувати працівників засобами індивідуального захисту від впливу погодних умов (головні убори, сезонний одяг, взуття тощо).
Джерело: Управління Держпраці
