Стаття 51 Кодексу законів про працю України передбачає встановлення скороченої тривалості робочого часу для деяких категорій працівників.
Зокрема, для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень.
Встановлення скороченої тривалості робочого часу є обов’язковим для роботодавця та оплачується як робочий час нормальної тривалості.
Категорії працівників, які мають право на отримання скороченої тривалості робочого тижня, визначено у Переліку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 (далі – Перелік).
Як визначено Порядком застосування Переліку, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.2001 № 122, скорочена тривалість робочого тижня за роботу зі шкідливими умовами праці встановлюється працівникам відповідно до Переліку незалежно від відомчого підпорядкування виробництв, цехів, де він працює, а також від форм власності підприємств, організацій і установ. Так, наприклад, якщо промислове підприємство має підрозділ, який займається сільськогосподарським виробництвом, то працівники цього підрозділу мають право на скорочену тривалість робочого часу відповідно до розділу 27 «Сільське господарство» Переліку.
Працівникам, професії та посади яких передбачені в розділі «Загальні професії», скорочена тривалість робочого тижня встановлюється незалежно від того, на яких виробництвах або у яких цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Переліку.
Бригадирам, помічникам і підручним робітникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється тієї ж тривалості, як і робітникам відповідних професій, зазначених у Переліку.
Якщо виробництва та цехи зазначені в Переліку без найменувань конкретних професій і посад, то правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають.
Якщо в Переліку вказані розділи та підрозділи у вигляді найменувань робіт («Малярні роботи», «Зварювальні роботи» і т.п.), робітники, які виконують відповідні роботи, мають право на скорочений робочий тиждень незалежно від того, в якому виробництві або у цеху виконуються ці роботи.
Зазвичай у Переліку не зазначається тривалість зайнятості працівників на роботах зі шкідливими умовами, яка дає право на скорочення робочого часу. Відповідно до пункту 8 Порядку працівники за відсутності такого зазначення мають право на скорочену тривалість робочого часу, якщо вони зайняті у шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленої для відповідних працівників (робіт).
Однак, інколи в Переліку можемо побачити: «постійно зайнятий», «постійно працює», «зайнятий протягом усього робочого дня». У таких випадках працівники мають право на скорочення тривалості робочого часу лише в ті дні, в які вони фактично були зайняті у шкідливих умовах протягом усього скороченого робочого часу, встановленого для відповідних працівників.
Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442.
Підтвердження цього права працівникові можливе тільки при віднесенні його робочого місця до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Положення пункту 2 частини першої статті 51 КЗпП є нормою прямої дії. Тобто, це не виключає права працівника на скорочену тривалість робочого часу, якщо вона не встановлена колективним договором.
Шановні роботодавці! Нагадуємо про необхідність дотримання чинного законодавства про працю.
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека» за матеріалами Управління Держпраці у Запорізькій області.
