Питання безпеки праці жінок регламентується Кодексом законів про працю України (статті 174 та 175), статтею 10 “Охорона праці жінок” Закону України “Про охорону праці”, відповідно до яких забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.
Відповідно до цих норм розроблено і затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені наказом Міністерства охорони здоров`я від 29.12.1993 року.
Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством. Норми охорони праці жінок, пов`язаних з материнством, передбачають:
- встановлення полегшених умов праці (до робіт у нічний час, надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направлення у відрядження вагітних жінок, матерів, які годують груддю, і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП України);
- надання пільг у зв`язку з материнством (на час вагітності жінки переводяться на іншу легшу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою (ст. 178 КЗпП України), Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР, статтею 179, 180 КЗпП України встановлені жінкам оплачувані відпустки по вагітності і пологам, додаткові перерви для годування дитини, які включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком, передбачені такі ж відпустки жінкам, що усиновили дітей (ст. 182 КЗпП України), передбачені відпустки робітникам, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП України);
- використання праці жінок, що мають дітей (забороняється відмовляти жінкам у прийомі на роботу і заборонено звільняти вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років, та одиноких матерів, які мають дітей до чотирнадцяти років, або дитину-інваліда і таке інше (ст. 184 КЗпП України), встановлення таким жінкам неповного робочого часу (статті 51 та 56 КЗпП України).
Такі ж гарантії мають особи, які виховують малолітніх дітей без матері (ст. 186-1 КЗпП).
Ольга Ткачівська,
начальник відділу управління Держпраці в Івано-Франківській області
Джерело: ПФУ
