Як показує аналіз, основною організаційною причиною багатьох нещасних випадків на виробництві є незадовільне функціонування, недосконалість чи відсутність на підприємствах системи управління охороною праці (СУОП). Незважаючи на це, комісії із спеціального розслідування далеко не завжди вказують її у своїх висновках. Це, в свою чергу, негативно позначається на якості заходів, спрямованих на недопущення аналогічних нещасних випадків у майбутньому та дозволяє уникати відповідальності тим, хто повинен нести персональну відповідальність за впровадження та належне функціонування СУОП
Про причини і наслідки
Проаналізуємо обставини та причини однієї з трагедій, що сталася в Подільському регіоні, і спробуємо розібратися, наскільки об’єктивними є висновки комісії із спеціального розслідування в зазначеному контексті.
Приблизно через 15 хв. після обідньої перерви, під час укладання цегляної кладки кута зовнішньої стіни багатоповерхового будинку, що зводився на одній з вулиць обласного центру, впав додолу муляр приватного будівельного підприємства «П». Внаслідок нещасного випадку потерпілий отримав несумісні з життям травми, від яких помер на місці пригоди ще до приїзду швидкої допомоги.
За висновком комісії із спеціального розслідування, нещасний випадок стався через те, що:
1) зазначений працівник перебував на робочому місці в стані алкогольного сп’яніння;
2) був допущений до виконання робіт на висоті (понад 1,3 м і на відстані менше 2 м від границі перепаду по висоті) на робочому місці, що не мало захисного огородження, без запобіжного пояса;
3) був прийнятий на роботу без документального підтвердження фахової підготовки, без попереднього медичного огляду та стажування.
Однак з огляду на п. 2 класифікатора Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Порядок) зазначені членами комісії причини нещасного випадку мали б бути розділені на технічні, організаційні та психофізіологічні, чого в даному випадку не було зроблено. Разом з тим визначена нормативно-правовим актом класифікація причин є доволі резонною, бо вона повніше відображає масштаби та перелік недоліків, що стали передумовами трагедії.
А тепер давайте про це детальніше.
Оскільки в цьому випадку ні виконроб, який був керівником робіт, ні інженер з охорони праці, який мав би здійснювати контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт, ні будь-який інший посадовець підприємства, причетний до профілактики виробничого травматизму, не завадили працівнику під час обіду вживати спиртні напої, допустили перебування муляра на будівельному майданчику в стані алкогольного сп’яніння, дозволили приступити до кладки в небезпечній зоні, то, виходить, що організаційною причиною трагедії є відсутність системи управління охороною праці (СУОП). Адже, якби вона була, то на будівельному майданчику не було б терпимості до пияцтва. Зазначений працівник не мав би можливості заглядати в чарку під час обідньої перерви та перебувати в нетверезому стані на об’єкті.
Якби функціонувала СУОП, то робоче місце муляра неодмінно мало б огородження, а в разі його відсутності працівник обов’язково використовував би запобіжний пояс, адже вона саме для того і впроваджується, щоб унеможливити проведення робіт з порушеннями вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Якщо в цьому випадку про дотримання вимог безпеки не подбав виконроб, то його мав би змусити це зробити інженер з охорони праці, інший посадовець чи сам роботодавець. Але ні той, ні інший цього не зробив.
На превеликий жаль, в матеріалах спеціального розслідування відсутня інформація про те, чи проходили у встановлені законодавством терміни посадовці підприємства та сам роботодавець навчання та перевірку знань з охорони праці. В той же час, це є важливою обставиною. Може вони взагалі не знали про існування будівельних норм і правил, не розбираються в елементарних питаннях безпеки праці в галузі?
На користь цієї версії свідчить той факт, що підприємством не було отримано дозволу на виконання робіт та на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки, ним не були задекларовані роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 м.
Якби функціонувала СУОП, то муляр не був би прийнятий на роботу без документального підтвердження його фахової підготовки, без попереднього медичного огляду та стажування. Упущення цих питань одним посадовцем неодмінно змусило б іншого виправити ситуацію.
До речі, про відсутність СУОП на підприємстві свідчать і інші порушення, що були виявлені державними інспекторами під час проведення ініційованої правоохоронними органами перевірки. Всього у виданому роботодавцеві приписі їх значиться понад 60, більшість з яких створювали безпосередню загрозу для життя та здоров’я будівельників.
Міра відповідальності
А тепер про визначення кола осіб, дії чи бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку. Комісія, як ми вже знаємо, сказала своє слово, але чи врахувала вона при цьому масштаб допущених кожним посадовцем порушень? Давайте в цьому розберемося.
Крім муляра, який, на думку комісії, порушив трудову та виробничу дисципліну, та виконроба, який допустив до виконання робіт підлеглого в стані сп’яніння, без дотримання вимог безпеки на робочому місці, що не відповідало будівельним нормам та правилам, комісія поклала відповідальність і на директора підприємства «П». На думку членів комісії, керівник підприємства є відповідальним за нещасний випадок, оскільки прийняв на роботу працівника без проходження ним попереднього медичного огляду, без наявності підтвердження фахової підготовки, без стажування на робочому місці. Але чи не надто звуженою є інкримінована директору провина?
Зазначені порушення, за які, на думку членів комісії, повинен нести відповідальність роботодавець (як, до речі, й за ті, що допустили працівник та виконроб), є наслідком відсутності на підприємстві СУОП, яка у випадку її належного функціонування мала б запобігти нещасному випадку. То чому ж тоді комісія і словом не обмовилася про основне організаційне упущення директора?
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний створити на кожному робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до вимог нормативно-правових атів. Проте це аж ніяк не означає, що лише він один має перейматися охороною праці. Для того, щоб добитися створення на кожному робочому місці здорових і безпечних умов праці, роботодавець мав би забезпечити функціонування на виробництві СУОП, для чого створити відповідні служби і призначити посадових осіб, які займалися б вирішенням конкретних питань охорони праці.
Що стосується фахової підготовки покійного, то з усього видно, що вона в нього була, інакше б йому не доручили виконувати таку складну й відповідальну роботу, як кладка кута зовнішньої стіни. Як стверджують будівельники зі стажем, якісно виконати її може лише досвідчений муляр. Інша справа, наскільки ґрунтовними були його знання в питаннях охорони праці, наскільки він володів безпечними прийомами праці, наскільки був переконаний у необхідності дотримання вимог особистої безпеки.
У пошуках винного…
Але повернемось до організації медичних оглядів, стажування, перевірки документів, що підтверджують фахову підготовку працівників. Оскільки директор не завжди має час для того, аби займатися зазначеними питаннями, то ними мав би перейматися хтось із посадовців підприємства. Я не виправдовую роботодавця, не намагаються зняти з нього провину.
Навпаки, хочу наголосити, що якщо він і повинен нести відповідальність, то насамперед за те, що не впровадив системи СУОП, яка б унеможливила виникнення інкримінованих йому порушень, а не лише за окремі наслідки її відсутності.
Відповідно до п. 6 акта за формою Н-5 комісія із спеціального розслідування мала б не тільки визначити коло осіб, дії чи бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, а й внести свої пропозиції щодо притягнення їх до відповідальності. Але члени комісії цього не зробили. Не захотіли ускладнювати і без того нелегке морально-психологічне становище порушників? Пожаліли їх? А чи варто було це робити?
Ці питання далеко не риторичні, адже як свідчать результати огляду будівельного майданчика, здійсненого мною через два місяці після трагедії, там, як і раніше, допускалися порушення будівельних норм та правил.
Серед порушень:
- перекриття 8-го поверху змонтовано без попередньо викладеного з цегли борту, на два ряди вище плит (порушення вимог п. 12.2.3 ДБН А.3.2.-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека у будівництві»);
- по периметру будівлі, де ведеться кладка стін, не встановлені захисні козирки, або сітчаста огорожа (порушення вимог п. 12.1.4 ДБН А.3.2.-2-2009). До речі, зазначеного порушення свого часу чомусь не помітили ні комісія із спеціального розслідування, ні державні інспектори, які за вимогою правоохоронних органів проводили перевірку стану охорони праці на підприємстві.
І це дуже прикро, бо якби по периметру об’єкта, що зводиться, були встановлені захисні козирки (або сітчаста огорожа), то при падінні з висоти потерпілий мав би шанс затриматися на них і залишитися живим. Якби, звичайно, ці пристрої відповідали зазначеним у п. 12.1.4 ДБН А.3.2.-2-2009 вимогам, тобто: мали ширину не менше 1,5 м, були встановлені з ухилом до стіни 110 градусів, витримували навантаження не менше 1600 Н (160 кгс), прикладене в середині прогону тощо.
Щоправда, захисні козирки (або сітчасті огорожі) призначені для інших цілей, а саме для попередження випадків травмувань працівників у разі випадкового падіння з висоти будматеріалів, інструментів та інших предметів, що можуть використовуватися при проведенні будівельно-монтажних робіт. Але вони могли запобігти й падінню працівника, у потерпілого після падіння міг бути шанс залишитися неушкодженим. Але…
Про те, що загибель людини не додала відповідальності посадовим особам підприємства за дотримання вимог будівельних норм та правил, свідчать і інші порушення, що були зафіксовані при підготовці матеріалу.
Ціна виконання обов’язків
Звичайно, трагедії можна було запобігти, якби служба охорони праці підприємства, в особі інженера з охорони праці, як вже зазначалося, належним чином здійснювала покладені на неї Типовим положенням про службу охорони праці функції.
Відповідно до пунктів 2.4 та 3.14 зазначеного нормативно-правового акта, цей посадовець мав би здійснювати контроль як за організацією робочих місць відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, так і за дотриманням працівниками вимог особистої безпеки, а також за своєчасним проведенням медичних оглядів працівників, робота яких пов’язана з небезпечними умовами праці тощо.
Крім того, інженер з охорони праці наділений правом вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбаченого законодавством медичного огляду, не мають відповідного допуску до роботи, видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення зазначених порушень. Тож якби посадовець, основним завданням якого є організація проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення небезпечних факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, сповна використовував надані йому законодавством права та належним чином виконував свої обов’язки, то трагедії, про яку йдеться, можна було б запобігти.
До речі, про обов’язки. Для кожного посадовця вони визначаються посадовими інструкціями. Організація медичних оглядів, стажування, перевірка наявності у працівників, що приймаються на роботу, документа, що засвідчував би їх фахову підготовку, мала б входити в обов’язки інспектора з кадрів чи якогось іншого посадовця. Прізвище такої особи мало б значитися серед осіб, діяльність чи бездіяльність яких, за висновком комісії із спеціального розслідування, стала однією з причин нещасного випадку.
Оскільки цього не сталося, то, виходить, що ці питання в посадових інструкціях не відображені, або вони на підприємстві не були розроблені. Якщо це так, тоді відповідальність за ці упущення дійсно лягає на директора, бо, не переклавши зазначені функції на підлеглих йому посадовців, він автоматично взяв їх на себе. Але навіть якщо це так, то головною організаційною причиною трагедії все ж залишається відсутність чи недосконалість СУОП.
Василь Сопільняк, експерт з охорони праці
Стаття надана редакцією журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
