Роз’яснення законодавства
11 серпня 2015 року Державна регуляторна служба України прийняла рішення № 3 «Про необхідність усунення Державною службою України з питань праці порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі — Рішення).
Відповідно до Положення про Державну регуляторну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 371, Державна регуляторна служба України (далі — Регуляторна служба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну регуляторну політику та політику у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності і координує дії з питань спрощення регуляторної бази та дерегуляції господарської діяльності.
Тож прийняття Регуляторною службою Рішення цілком спрямоване на виконання поставлених перед нею законодавством України завдань та відповідає її компетенції.
Регуляторною службою вірно виявлено те, що пункт п. 5.2. Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держкомітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 р. № 15 (далі — Типове положення), який передбачає, що перші заступники та заступники міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, перші заступники та заступники міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади Ради міністрів Автономної Республіки Крим, заступники керівників обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; керівники об’єднань підприємств, керівники підприємств (чисельністю понад 1000 працівників), керівники та фахівці служб охорони праці, члени комісій з перевірки знань з питань охорони праці цих підприємств; експерти технічні з промислової безпеки; керівники та викладачі кафедр охорони праці вищих навчальних закладів, керівники й штатні викладачі галузевих навчальних центрів проходять навчання у Головному навчально-методичному центрі Держгірпромнагляду.
Тобто, зазначений вище пункт Типового положення надає право виключно Головному навчально-методичному центру Держгірпромнагляду проводити навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки певного кола осіб. Як вірно встановлено Регуляторною службою, це дійсно порушує принципи державної регуляторної політики, встановлені ст. 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: адекватність — відповідність форм і рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив; ефективність — забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб’єктів господарювання, громадян і держави; збалансованість — забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів підприємств, громадян і держави.
Крім цього, зазначений вище пункт Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці порушує ст. 18 Господарського кодексу України, яка визначає, що органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.
Головний навчально-методичний центр Держгірпромнагляду України, який 27 квітня 2015 р. наказом № 4 Державної служби України з питань праці перейменовано у ДП «Головний навчально-методичний центр Держпраці», є суб’єктом господарської діяльності державної форми власності, що відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, зареєстрований 11 березня 1996 р., має сформований статутний капітал та надає послуги згідно з КВЕД 2010: оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; професійно-технічна освіта; інші види освіти; спеціалізована медична практика; неспеціалізована оптова торгівля; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов’язана з ними діяльність.
Ці послуги ДП «Головний навчально-методичний центр Держпраці» надає з метою отримання прибутку та користується тими є самими правами та виконує ті ж самі обов’язки в сфері господарських правовідносин, що й підприємства інших форм власності. Тому будь-які переваги щодо надання ДП «Головний навчально-методичний центр Держпраці» послуг з навчання, які надаються регуляторними актами, порушують принципи державної регуляторної політики та конкурентне законодавство України.
Законом не можна встановлювати будь-які обмеження щодо права будь-якої особи звернутись до будь-якої організації за власним вибором з метою отримання послуг із навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки.
Звісно, авторитет та досвід ДП «Головний навчально-методичний центр Держпраці» не слід ігнорувати. Тому, якщо законодавець і визначає норми навчання в цьому підприємстві, вони не мають носити імперативний (обов’язковий) характер, якою є норма п. 5.2. Типового положення. Натомість норми повинні бути диспозитивними, тобто надавати певну свободу вибору поведінки. В такому разі можна буде уникнути порушення принципів державної регуляторної політики та конкурентного законодавства.
Варто звернути увагу на те, що Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було прийнято у 2003 році, Типове положення затверджено у 2005 році, а Рішення про необхідність усунення Державною службою України з питань праці порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» було прийнято Регуляторною службою лише у 2015 році. Це дає право зробити висновок про те, що фактично протягом десяти років і навіть сьогодні, оскільки відповідні зміни до Типового положення не внесені, останнє суперечить засадам державної регуляторної політики та конкурентного законодавство.
Грант Бабаджанян, юрист
Журнал “Охорона праці та пожежна безпека”, №12, 2015
