Вірус імунодефіциту передається через контакт з кров’ю та іншими біологічними рідинами. Найчастіше існує загроза зараження через кров та інші рідини з видимими домішками крові, сперму, вагінальні виділення. Джерелом інфекції не можуть бути калові маси, виділення з носа, мокротиння, піт, сльози, сеча, блювотні маси чи слина.
Потенційну небезпеку становлять порізи використаним інструментом, включаючи укол голкою. Небезпечним також є контакт слизових оболонок чи ушкодженої шкіри з кров’ю та іншими біологічними рідинами. При тривалому контакті з інфікованою тканиною, кров’ю та іншими біологічними рідинами – невелика, але все ж існує – ймовірність зараження через неушкоджену шкіру.
Читайте також: Гігієна праці в подробицях: основні санітарно-гігієнічні вимоги під час роботи в офісі
Саме тому особливо актуальна така профілактика в хірургічній і стоматологічній галузі, де ризик передавання виявляється максимальним. Працівникам медичної сфери рекомендується проводити такі заходи:
- моніторинг робочого столу з дотриманням техніки безпеки для лабораторних проб крові і інструментів;
- використання тільки продезінфікованих пристосувань;
- з метою профілактики всі роботи повинні проводитися в одноразових медичних рукавичках;
- шкірні ушкодження потрібно заклеювати лейкопластиром.
Для проведення операцій важливо користуватися спецодягом, що після використання, поміщається в спеціальний контейнер.
Сортування брудної білизни та біовідходів слід проводити в призначеній для цього кімнаті в спецодязі.
У разі потрапляння крові на слизові, порізи і місця проколу рукавички з ранки видавлюється кров, і ділянку обробляється спеціальним антисептичним розчином. Можливе застосування антиретровірусних ліків в першу добу після передбачуваного інфікування (така профілактика проходить курсом 4 тижні).
Читайте також: Гігієна праці: атестація робочих місць
Трудові права ВІЛ-інфікованих людей
Люди, які живуть з ВІЛ, та які належать до груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, – користуються всіма правами та свободами, передбаченими Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
Дискримінація людини на підставі наявності в неї ВІЛ-інфекції, а також належності людини до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ забороняється. Дискримінацією вважається дія або бездіяльність, що у прямий чи непрямий спосіб створює обмеження, позбавляє належних прав особу або принижує її людську гідність на підставі однієї чи кількох ознак, пов’язаних з фактичною чи можливою наявністю в неї ВІЛ, або дає підстави віднести особу до груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ.
Рівність трудових прав гарантується статтею 21 Кодексу законів про працю України. Зокрема, в ній зазначено, що будь-яка дискримінація у сфері праці залежно від стану здоров’я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД заборонена.
Тому дискримінацією у сфері праці у зв’язку з ВІЛ є випадки, коли роботодавець:
– відмовляє в укладанні або подовженні трудового договору;
– направляє на обов’язкове тестування на ВІЛ під час працевлаштування або при переведенні на іншу роботу;
– запроваджує обов’язкове тестування на ВІЛ під час проходження первинного чи періодичних медичних оглядів тощо.
Читайте також: Гігієна праці: професійні захворювання працівників сільського господарства
Згідно з чинним в Україні законодавством, роботодавець не має права вимагати від працівника обов’язкового проходження тесту на ВІЛ. Проте з метою запобігання поширенню ВІЛ-інфекції має:
– заохочувати працівників до самостійного проходження тестування на ВІЛ;
– запроваджувати програму підтримки здоров’я працівників або мати форму окремих положень в колективних договорах/галузевих угодах;
– реалізовувати окрему політику недискримінації у зв’язку з ВІЛ-статусом людини.
Коли існує ризик ВІЛ-інфікування на робочому місці, працівники повинні проходити навчання й підготовку щодо шляхів передачі та заходів із запобігання ризику та інфікуванню.
Під час заходів із підвищення рівня обізнаності слід наголошувати, що ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом: через повітря при чханні, кашлі, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку інфікованій чи хворій людині, не страшні також дружні поцілунки, якщо на губах відсутні виразки чи тріщинки. Тому присутність особи, яка живе з ВІЛ, не слід розглядати як небезпеку на робочому місці.
Читайте також: Гігієна праці в подробицях: вимоги виробничої санітарії до робочого місця
Джерело: Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, Мар’їнська міська військова адміністрація
