Як правильно вибрати та експлуатувати вогнегасник
Для гасіння пожежі в початковій стадії загоряння використовуються первинні засоби пожежогасіння. Найбільш розповсюдженими є вогнегасники, які поділяються на водяні, порошкові, вуглекислотні, аерозольні та інші. Їх ефективне спрацювання залежить від багатьох факторів: уміння оператора привести його в дію, правильного обслуговування, зберігання, експлуатації тощо.
Ці питання висвітлив у своєму інтерв’ю для ОПіПБ директор Київського спецпідприємства «Пожтехніка» Добровільного пожежного товариства України Віктор ДАВИДЕНКО.
— Вікторе Миколайовичу, прошу Вас коротко розповісти про роботу вашого підприємства.
— Торік нашому заводу виповнилось 45 років. Свого часу підприємство розробило конструкторську та технічну документацію на виготовлення порошкових дволітрових вогнегасників. Пізніше почали випускати п’яти-, чотирьох- та дволітрові вогнегасники закачного типу з корпусами з утилізованих гільз снарядів протитанкових гармат.
Потім ми приступили до розробки та випуску стендового обладнання з технічного обслуговування вогнегасників.
Сьогоднішній напрямок роботи підприємства — це технічне обслуговування вогнегасників. На базі підприємства проводяться також практичні навчання ліцензіатів пунктів обслуговування вогнегасників з усієї України.
— Що включає в себе технічне обслуговування вогнегасника?
— Технічне обслуговування, діагностування, ремонт, опосвідчення, перезарядження — це комплекс операцій з перевірки та забезпечення працездатності вогнегасника для застосування за призначенням, транспортування та збереження або прийняття рішення щодо ремонту чи зняття його з експлуатації.
Вогнегасники, які мають сертифікат відповідності, підлягають технічному обслуговуванню за результатами їх огляду на підприємстві особою, відповідальною за пожежну безпеку, якщо вона виявила:
– пошкодження або відсутність маркування, пломби чи пристрою блокування на них;
– наявність механічних пошкоджень і слідів корозії на їхніх корпусах або запірно-пускових пристроях;
– відсутність робочого тиску в корпусі (для вогнегасників закачного типу).
— Часто на підприємствах можна чути таке запитання від користувачів вогнегасників: чи слід щорічно обслуговувати вогнегасник, якщо він протягом нормативного терміну не застосовувався?
— Насамперед слід уточнити, про який тип вогнегасника йдеться. Скажімо, порошкові вогнегасники заряджаються відповідним порошком, який під час спрацювання витискається газом (повітрям, азотом, вуглекислим газом). Ступінь працездатності приладу визначають за стрілкою манометра. Цей вогнегасник має широкий діапазон використання: від –40 до +50 °С. Перевагами його також є добрий ефект гасіння об’ємних і масштабних осередків пожежі і те, що незахищені поверхні вогнегасників не знають корозії. А ваду він має таку: під час гасіння пожежі порошок проникає на внутрішні поверхні побутової електротехніки й може призвести до виходу її з ладу.
Водяні вогнегасники частіше використовують для гасіння твердих горючих і тліючих предметів — дерева, вугілля, паперу, текстилю, деяких видів пластику та синтетичних матеріалів.
Водопінний вогнегасник під час своєї дії викидає піну, яка перекриває повітрю доступ до вогнища. Він досить ефективний, проте його заборонено використовувати для гасіння електроустановок під напругою, адже піна може проводити струм. Вадою є й те, що водопінні вогнегасники слід зберігати та використовувати лише при плюсових температурах.
Вуглекислотні вогнегасники використовуються для гасіння легкозаймистих і горючих рідин, електроприладів напругою до 1000 В.
ДСТУ 4297: 2004 «Технічне обслуговування вогнегасників» визначена періодичність технічного обслуговування порошкових вогнегасників один раз на два роки, а вуглекислотних — один раз на три роки.
Проте можна сперечатись з цим документом щодо порошкових вогнегасників. Виготовлювач індикаторів до них дає гарантію на індикатор лише на один рік. І буває, що індикатор показує наявність тиску в корпусі вогнегасника (стрілка знаходиться в зеленому секторі), а насправді тиску в корпусі немає через те, що мембрана індикатора вийшла з ладу. Тому рекомендую технічне обслуговування порошкових вогнегасників проводити щороку.
Технічне обслуговування вуглекислотних вогнегасників проводиться один раз на три роки, якщо немає зовнішніх пошкоджень і маса вогнегасної речовини відрізняється від початкової не більше ніж на 5 %. В іншому випадку до закінчення трьох років вогнегасник необхідно обслуговувати.
Звертаю увагу на те, що зважування вогнегасників необхідно проводити на повірених вагах.
При технічному обслуговуванні всіх типів вогнегасників необхідно керуватися Настановою з технічного обслуговування вогнегасників, розробленою виготовлювачем. На технічне обслуговування направляються вогнегасники, укомплектовані згідно з паспортом на цей виріб ( шланг подачі вогнегасної речовини, розтруб з нанесеною на ньому інформацією про ТУ на даний розтруб). Замінювати розтруби подачі вуглекислоти із одних типів вогнегасників на інші забороняється, тому що тоді змінюється розмір прохідного отвору для подачі вуглекислоти. А це в свою чергу призводить до зміни параметрів вогнегасної здатності, часу роботи вогнегасника та дальності струї.
— Чи можна переводити технічну діагностику вогнегасників спеціалістами безпосередньо у користувача?
— Так, ДСТ це дозволяє, але за умови, що запірно-пусковий пристрій порошкових вогнегасників буде мати зворотний клапан, який дозволяє перевірити працездатність індикатора. Між тим, жоден з вітчизняних заводів-виготовлювачів вогнегасників не використовує зворотний клапан, і тому це зробити неможливо, адже демонтаж індикатора призводить до скидання тиску в корпусі вогнегасника. Обслуговувати такі вогнегасники слід на стаціонарних пунктах технічного обслуговування, які мають відповідні ліцензії на цей вид робіт. Вогнегасники інших виробників, які мають зворотний клапан, спеціалісти можуть діагностувати у користувача. Треба пам’ятати прислів’я «Скупий платить двічі».
Виробник повинен укомплектувати вогнегасник запірно-пусковим пристроєм із запобіжним клапаном, який спрацьовує у випадку підвищення тиску в корпусі вогнегасника понад робочі значення. Це трапляється при нагріванні вогнегасників прямими сонячними променями чи нагрівальними приладами, а також якщо при заміні порошку змішувати порошок різних марок.
Діагностику працездатного вуглекислотного вогнегасника можна проводити безпосередньо у користувача за допомогою повірочних ваг, сертифікованих Держстандартом України.
— Порадьте, як правильно вибрати вогнегасник?
— При виборі вогнегасника слід звернути увагу на такі основні вимоги.
При виробництві вуглекислотного вогнегасника всередині його корпусу може з’явитися окалина. Виробник має прибрати її та захистити метал шаром фарби або лаку. Якщо захисного шару немає, а на металі корпусу є окалина, то під дією вуглекислоти окалина осипається на дно корпуса і при використанні вогнегасника може вивести його з ладу. Заряджати вогнегасник слід лише сертифікованою вуглекислотою, сертифікат на право перезарядки повинен мати й пункт обслуговування, який заряджатиме вогнегасник. При використанні несертифікованих вуглекислотних вогнегасників підвищення вологи може призвести до ураження струмом користувача.
При виборі порошкового вогнегасника слід перевірити, чи відкритий зварювальний шов на його корпусі. Якщо шов знизу закритий металевою обичайкою, то туди попадає волога, корпус іржавіє та швидко виходить з ладу. На Заході такі корпуси вогнегасників використовувати заборонено, хоча у китайських вогнегасниках цей недолік має місце.
— Які документи визначають норми експлуатації вогнегасників?
— Йдеться про такі нормативні документи:
– п.4.1 НАПБ Б.01.008-2004 «Правила експлуатації вогнегасників», затверджені наказом МНС України від 2 квітня 2004 року № 152;
– ДНАОП 0.00-1.07-94 «Правила будови та забезпеченої експлуатації посудини, що працюють під тиском»;
– ДСТУ 3675-98 «Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробування»;
– ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) «Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги»;
– ГОСТ 12.2037-78 ССБТ «Техника пожарная. Требования безопасности».
— Нагадайте, будь ласка, основні з норм експлуатації вогнегасників.
— Застосовувати вогнегасники слід згідно з паспортами підприємств-виробників та вказівками про порядок дій на етикетках.
За наявності вм’ятин, здутостей, або тріщин на корпусі, запірно-пусковому пристрої, накидній гайці, а також у разі порушення герметичності з’єднань вузлів вогнегасника та за несправності індикатора тиску експлуатувати вогнегасники категорично заборонено. Не можна ударяти по вогнегасниках, кидати у вогонь, а також розбирати та перезаряджати їх особам, які не мають на це права. Забороняється спрямовувати насадку вогнегасника (гнучкий рукав або розтруб) у бік людей, бо це може призвести до травмування. Використовувати вогнегасники для потреб, не пов’язаних з пожежогасінням, заборонено.
Доцільно нагадати, що гасити пожежу за межами приміщень потрібно з навітряного боку. Коли пожежу гасять одночасно кількома вогнегасниками, не можна струмені спрямовувати назустріч один одному. Для гасіння пожеж у музеях, картинних галереях, архівах, обчислювальних центрах, а також для гасіння займання комп’ютерного обладнання, радіоелектронних приладів тощо слід застосовувати вуглекислотні вогнегасники.
Як виняток, за браком газових вогнегасників дозволено використовувати порошкові вогнегасники для захисту електронного обладнання.
При застосуванні вуглекислотного або порошкового вогнегасника для гасіння пожежі електрообладнання під напругою до 1000 В слід витримувати безпечну відстань (не менше 1 м) від розпилювальної насадки вогнегасника до струмопровідних частин електрообладнання. Для ліквідації пожеж обладнання під напругою, а також для гасіння речовин, які вступають у хімічну реакцію з водою (наприклад, кальцію карбід) з інтенсивним виділенням тепла, заборонено застосовувати водяні та водопінні вогнегасники. Це стосується і тих випадків, коли під час пожежі розбризкується пальне.
При застосуванні порошкових вогнегасників слід пам’ятати про те, що утворюється висока запиленість повітря й це призводить до значного зниження видимості.
У повітрі приміщення, особливо невеликого за розмірами, в якому гасять полум’я вуглекислотними вогнегасниками, виникає небезпека зниження концентрації кисню.
При використанні пересувних вуглекислотних вогнегасників у повітрі приміщень може утворюватись небезпечна концентрація газів, тому необхідно застосовувати ізолювальні ЗІЗ органів дихання та обмежити до мінімуму кількість персоналу у приміщенні.
Інтерв’ю вів Валентин Стоєцький
