У робочій зоні навантажувачів не повинні проводитися інші перевантажувальні роботи, проходити шляхи ручного перенесення та перевезення вантажів (п. 7.5.5 Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів, НПАОП 0.00-1.22-08). Працівникам не дозволяється перебувати або проходити під піднятим вантажозахоплювальним пристроєм навантажувача незалежно від того, чи є на ньому вантаж (п. 7.5.18 НПАОП 0.00-1.22-08).
Небезпечна зона навантажувача — простір, у якому працівники піддаються ризику щодо свого здоров’я або безпеки внаслідок переміщення вантажу навантажувачем або внаслідок падіння вантажу під час його переміщення та штабелювання навантажувачем з урахуванням горизонтальної проекції на землю траєкторії переміщення найбільшого зовнішнього габариту вантажу та відстані можливого відлітання вантажу.
Робоча зона навантажувача — майданчик, необхідний для маневрування навантажувача під час під’їзду до місця навантаження або розвантаження та від’їду назад (пункти 2.1.33, НПАОП 0.00-1.22-08).
При завантаженні та розвантаженні кранів-штабелерів підлоговими електронавантажувачами зони роботи тих та інших повинні бути розділені огорожами, які виключають можливість їх взаємного наїзду. У зоні роботи крана-штабелера забороняється бути присутнім стороннім особам, не допускається піднімати і переміщати людей краном-штабелером (пункти 10.2.3.5, 10.2.3.6 Правил охорони праці при експлуатації баз, складів і сховищ, виконанні вантажно-розвантажувальних робіт на об’єктах оптової торгівлі, НПАОП 63.12-1.03-96). Тобто огородження робочої зони передбачено у разі використання для вантажно-розвантажувальних робіт вантажопідіймальних механізмів та долішніх навантажувачів.
Слід зазначити, що межі небезпечних зон поблизу робочих органів, що рухаються, і їх частин не можуть бути меншими ніж 5 м, якщо інших вимог немає у паспорті або інструкції заводу-виробника (п. 4.20 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення», НПАОП 45.2-7.02-12).
Вимоги безпеки під час робіт з використанням тари, до якої відносяться і піддони, визначаються інструкціями з охорони праці, що розроблюються суб’єктом господарювання, який їх експлуатує. Як правило, інструкції з охорони праці розробляються відповідно до переміщуваних вантажів або видів робіт. Крім того, наприклад, пункти 7.3.27, 7.4.21 Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів (НПАОП 0.00-1.01-07) передбачають наявність виробничої інструкції з огляду знімних вантажозахоплювальних пристроїв та тари.
Кожний стелаж повинен мати паспорт, інструкцію з монтажу та експлуатації, структура яких повинна відповідати вимогам ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 «ЕСКД.Эксплуатационные документы» (п.4.2 ГОСТ 16140-77 «Стеллажи сборно-разборные. Технические условия»).
Вантажі не повинні виступати за габарити стелажів (як виняток, довгомірні вантажі повинні звантажуватись на стелажі таким чином, щоб кінці виступаючих кінців вантажів мали однакову довжину). Пакетування на плоских піддонах повинно відбуватися з дотриманням таких вимог безпеки при зберіганні пакетів в штабелях:
- вантажі в пакетах не повинні виступати за межі піддону більш ніж на 5 см і повинні мати правильну геометричну форму;
- маса пакета не повинна перевищувати вантажопідйомність устаткування передбаченого технологією для вантажопереробки.
Вантажі, які при укладанні на плоскі піддони не створюють стійкого пакета і здатні руйнуватися під дією навантажень, слід пакувати в піддони ящиків (пункти 8.2.7, 8.2.8 НПАОП 63.12-1.03-96).
Великогабаритна тара — транспортна тара, розміри якої 1,2 м × 1,0 м × 1,2 м і більше (п. 3.3 ДСТУ 2890-94 «Тара і транспортування. Терміни та визначення»).
Микола Федоренко,
головний державний інспектор з охорони праці
Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській обл. і м. Києві
Матеріал надано редакцією журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
