1 липня 2013 року набув чинності Кодекс цивільного захисту України (далі — Кодекс), який регулює відносини, пов’язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
З дня введення Кодексу в дію втрачає чинність низка законодавчих актів, у тому числі Закон України «Про пожежну безпеку». Значна кількість базових положень Кодексу потребує розроблення конкретних механізмів їхнього впровадження відповідними підзаконними актами, роботу над якими вже розпочато. Проте вже зараз відповідальним особам підприємств слід готуватися до впровадження нових змін щодо забезпечення належного цивільного захисту взагалі й пожежної безпеки зокрема.
Розглянемо основні зміни та новації, передбачені Кодексом. В ньому термін «пожежна безпека» визначається як відсутність неприпустимого ризику виникнення й розвитку пожеж та пов’язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Держтехногенбезпеки України розробляє Концепцію вдосконалення наглядової діяльності в сфері пожежної безпеки на основі ризик-орієнтованого підходу. Вона передбачає оцінювання пожежних ризиків від провадження господарської діяльності підприємців господарювання на об’єктах різного функціонального призначення. Кабінету Міністрів України доручено забезпечити перегляд критеріїв визначення підприємців з високим ступенем прийнятного ризику в сфері техногенної та пожежної безпеки.
Для координації діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та підприємств, пов’язаної з техногенно-екологічною безпекою, захистом населення й територій, запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації:
- Кабінетом Міністрів України утворюється Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
- Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями утворюються регіональні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
- районними держадміністраціями, виконавчими органами міських рад, районними у містах та селищними радами утворюються місцеві комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
- керівними органами підприємств утворюються комісії з питань надзвичайних ситуацій.
Забезпечення реалізації державної політики в сфері цивільного захисту здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту, яка складається з функціональних і територіальних підсистем та їхніх ланок.
Завдання і обов’язки підприємців
Згідно зі ст. 20 Кодексу, до завдань і обов’язків підприємців у сфері цивільного захисту належить:
1) забезпечення виконання заходів у сфері цивільного захисту на підприємствах;
2) забезпечення відповідно до законодавства захисту своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту;
3) розміщення інформації про заходи безпеки та відповідну поведінку населення при виникненні виробничої аварії;
4) організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна підприємства;
5) створення об’єктових формувань цивільного захисту, необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази і забезпечення готовності таких формувань до дій за призначенням;
6) створення диспетчерських служб, необхідних для забезпечення безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;
7) проведення оцінки ризиків виникнення надзвичайних ситуацій (НС) на підприємствах, здійснення заходів для неперевищення прийнятних рівнів таких ризиків;
8) здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі з правил техногенної та пожежної безпеки;
9) декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки;
10) розроблення планів локалізації та ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки;
11) проведення об’єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту;
12) забезпечення аварійно-рятувального обслуговування підприємств;
13) здійснення за власні кошти заходів цивільного захисту, що зменшують рівень ризику виникнення НС;
14) забезпечення безперешкодного доступу посадових осіб органів державного нагляду, працівників аварійно-рятувальних служб, з якими укладені угоди про аварійно-рятувальне обслуговування підприємств, для проведення обстежень на відповідність протиаварійних заходів планам локалізації і ліквідації наслідків аварій на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах, сил цивільного захисту — для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт при виникненні НС;
15) забезпечення дотримання вимог законодавства щодо створення, зберігання, утримання, використання та реконструкції захисних споруд цивільного захисту;
16) здійснення обліку захисних споруд цивільного захисту, які перебувають на балансі (утриманні);
17) дотримання протиепідемічного, протиепізоотичного та протиепіфітотичного режиму;
18) створення та використання матеріальних резервів для запобігання та ліквідації наслідків НС;
19) розроблення заходів щодо забезпечення пожежної безпеки, впровадження досягнень науки і техніки, позитивного досвіду із зазначеного питання;
20) розроблення й затвердження інструкцій та видання наказів з питань пожежної безпеки, здійснення постійного контролю за їх виконанням;
21) забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов і розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
22) утримання в справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, недопущення їх використання не за призначенням;
23) впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
24) своєчасне інформування відповідних органів та підрозділів цивільного захисту про несправність протипожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на території підприємства;
25) виконання інших завдань і заходів у сфері цивільного захисту, передбачених Кодексом та іншими законодавчими актами.
Організація підприємством заходів цивільного захисту
Організація на підприємстві заходів цивільного захисту здійснюється його підрозділами (посадовими особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівників підприємства з урахуванням таких вимог:
- на підприємствах, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту, з чисельністю працівників понад 3 тисячі осіб створюються підрозділи з питань цивільного захисту;
- на підприємствах, а також закладах охорони здоров’я із загальною чисельністю працівників і осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч та на у суб’єктах господарювання, віднесених до другої категорії цивільного захисту, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;
- у навчальних закладах денної форми навчання з чисельністю 500 і більше осіб, які навчаються, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;
- на підприємствах з чисельністю працівників до 200 осіб призначаються особи з питань цивільного захисту за рахунок штатної чисельності підприємства.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані згідно із законом як підприємці, виконують заходи цивільного захисту особисто.
Організація навчання дій у НС
Організація навчання дій у НС покладається:
- працюючого та непрацюючого населення — на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в сфері цивільного захисту, Раду міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, які розробляють і затверджують відповідні організаційно-методичні вказівки та програми з підготовки населення до таких дій;
- дітей дошкільного віку, учнів та студентів — на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, який розробляє та затверджує навчальні програми з вивчення заходів безпеки, способів захисту від впливу небезпечних факторів, викликаних НС, з надання домедичної допомоги за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Стандартами професійно-технічної та вищої освіти передбачається набуття знань у сфері цивільного захисту.
Навчання працюючого населення дій у НС є обов’язковим і здійснюється в робочий час за рахунок коштів роботодавця за спеціальними програмами, а також під час проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту.
Порядок організації та проведення спеціальних об’єктових навчань і тренувань з питань цивільного захисту визначається центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Для отримання працівниками відомостей про конкретні дії у НС з урахуванням особливостей виробничої діяльності на кожному підприємстві обладнується інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту.
Під час прийняття на роботу та щороку за місцем роботи працівники проходять інструктаж з питань цивільного захисту, пожежної безпеки та дій у НС.
Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, мають попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки.
Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань цивільного захисту, зокрема з пожежної безпеки, забороняється.
Програми навчання з питань пожежної безпеки погоджуються з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Експертиза у сфері цивільного захисту
Експертизі у сфері цивільного захисту підлягають:
- проекти містобудівної документації в частині дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки;
- проекти об’єктів, які належать підприємствам, у частині дотримання вимог нормативно-правових актів з інженерно-технічних заходів цивільного захисту, питань техногенної, пожежної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності та необхідної довговічності.
Порядок проведення експертизи у сфері цивільного захисту та перелік об’єктів виробничого і соціального призначення, які можуть спричинити НС техногенного чи природного характеру і вплинути на стан захисту населення та територій від їхніх наслідків, визначається Кабінетом Міністрів України.
Експертиза проектів будівництва щодо додержання нормативів з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки проводиться відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Державний нагляд з питань цивільного захисту
Державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення й територій від НС природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексу та інших законодавчих актів.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту й діяльності аварійно-рятувальних служб.
Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Крим) значення, а також через підрозділи, які здійснюють пожежно-технічне обслуговування підприємств, установ, організацій, інших об’єктів на підставі договорів.
Центральний орган виконавчої влади здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до закону.
На підприємствах приватної форми власності органи державного нагляду у сфері цивільного захисту контролюють виконання заходів щодо захисту населення та працівників на випадок НС, а також вирішення питань техногенної та пожежної безпеки, які стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян.
Стаття надана редакцією журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
спеціально для інтернет-порталу www.oppb.com.ua
Автор: Анатолій РОЖКОВ,
експерт з питань пожежної та техногенної безпеки
(детальніше – журнал «Охорона праці і пожежна безпека», № 2, 2013)
