В Правилах пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 р. № 1417 (п. 2 розділу ІІ): «Керівник підприємства повинен визначити обов’язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту».
З огляду на зміст Правил, слід знайти відповіді на такі запитання:
1. Чи передбачено обов’язками інженера з охорони праці бути «відповідальним за протипожежний стан будівлі заводоуправління»? Ні!
2. Чи передбачено колективним договором підприємства наділяти працівників різноманітною відповідальністю та обов’язками без їх згоди? Як правило, ні!
Також слід визначитися, чи є інженер з охорони праці посадовою особою.
Слід врахувати, що жоден нормативний документ в Україні не дає визначення, що таке «посадова особа». В той же час Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена більша відповідальність посадових осіб в порівнянні з громадянами, хоча посадові особи також є громадянами. Визначення поняття посадової особи зводиться до роз’яснювальних листів Мінюсту, які можна трактувати по-різному.
Також слід зазначити, що Правила пожежної безпеки в Україні ППБУ визначають обов’язок керівника підприємства«призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель», а не «відповідальних за протипожежний стан будівлі».
Законодавець не визначає, з числа яких осіб має бути призначений відповідальний на пожежну безпеку — посадових осіб чи рядових працівників. У зв’язку з чим виникають навіть деякі казуси, наприклад, коли директор однієї із установ призначав відповідальним за пожежну безпеку будівлі технічну працівницю, тобто прибиральницю.
На деяких підприємствах призначення відповідальних за пожежну безпеку зводять до банально простого: призначають спостерігати (саме «спостерігати» — так і зазначають в розпорядчому документі) за станом електромереж енергетика. Спостерігати за станом повітропроводів, каналізаційних, водопровідних, теплових мереж тощо, станом самих будівель призначають інших осіб, а відповідальним за весь стан пожежної безпеки, тобто за діяльність та бездіяльність всіх цих спостерігачів, призначають інженера з охорони праці або інженера з пожежної безпеки (за наявності такої посади), або й взагалі прибиральницю.
Призначення іншої особи відповідальним за всіх і за все не має правового обґрунтування, хоча такі рішення й влаштовують деяких керівників, бо дозволяють виправдати свою бездіяльність і уникнути відповідальності. Звичайно, при такому «менеджменті» кількість негараздів не підприємстві значно зростає.
Законодавець не визначає жодних повноважень, тобто прав, для відповідальних за пожежну безпеку. Всі повноваження зводяться лише до відповідальності.
Ніхто не розглядає бажання самого працівника нести відповідальність за пожежну безпеку на підприємстві, тобто і за невиконання обов’язків іншими не підпорядкованими йому особами. Виникає запитання, як це погоджується з Кодексом законів про працю України. Законодавець не визначає також порядку доплати відповідальному за пожежну безпеку.
Таким чином, відповідальність за пожежну безпеку мають нести ті особи, на яких покладено повноваження із забезпечення пожежної безпеки, згідно з вимогами ст. 55 Кодексу цивільного захисту України, а не окремо призначені громадяни.
Між іншим, у країнах Євросоюзу відповідальність за пожежну безпеку підприємства несе його власник.
З огляду на здоровий глузд і враховуючи, що в будівлі заводоуправління знаходяться структурні підрозділи, які не підпорядковані інженеру з охорони праці (бухгалтерія, служба матеріально-технічного забезпечення, інженерні служби тощо), відповідальним за пожежну безпеку будівлі заводоуправління (якщо це окрема будівля) доцільно призначати одного з керівників заводу, рішення якого будуть найвагоміші. А інженер з охорони праці мав би бути призначений відповідальним за пожежну безпеку приміщення (кабінет, клас тощо) з охорони праці.
Отже, відмовлятися від необґрунтованих призначень чи погоджуватися з рішеннями роботодавця — кожен працівник вирішує особисто, з урахуванням того факту, що основні трудові права працівників визначені статтею 2 Кодексу законів про працю України.
Володимир Ященко,
спеціаліст із пожежної безпеки, експерт журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека»
|
Придбати журнал із додатком |
