Про необхідність проведення атестації робочих місць розповідає начальник відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Стаханові Луганської області Євген Івонін.
«Укладаючи трудовий договір з працівником, роботодавець повинен проінформувати його під розпис про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, про їх вплив на здоров’я, а також про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах (п. 1 ст. 29 КЗпП).
Щоб виконати цю вимогу, необхідно провести цілий комплекс досліджень, включити в колективний договір перелік пільг за роботу в шкідливих умовах, норми забезпечення засобами індивідуального захисту, спецодягом тощо. Подібні дослідження проводяться в рамках атестації робочих місць. Періодичність атестації обумовлюється в колективному договорі, але повинна проводитися не рідше 1 разу на 5 років. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здоров’я та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Атестаційна комісія зобов’язана вивчити і зробити висновки про оснащеність робочих місць необхідними інструментами та засобами індивідуального захисту, їх відповідність, а також відповідність технологічного процесу, будівель, споруд, обладнання вимогам, зазначеним в проектно-конструкторській документації, стандартах і нормах з охорони праці. Матеріали атестації робочих місць повинні зберігатися на підприємстві 50 років, оскільки можуть бути затребувані при виникненні судових тяжб з працівниками, які вимагають видачі акту про нещасний випадок або визнання захворювання професійним.
Відповідальному за охорону праці на підприємстві, а також посадовим особам, в обов’язки яких входитиме розроблення посадових інструкцій, необхідно ознайомитися з Переліком робіт, що потребують професійного відбору. Цей документ вимагає не тільки проходження працівниками медичного огляду, а й спеціального попереднього навчання та щорічної перевірки знань нормативних актів про охорону праці (ст.ст. 17 і 18 Закону України «Про охорону праці»). Встановлені також обмеження щодо прийому на окремі види робіт жінок і неповнолітніх (статті 14 , 15 Закону України «Про охорону праці»), є Перелік важких робіт, на яких забороняється застосування праці жінок, та Перелік важких робіт, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх. Всі згадані особливості повинні бути проаналізовані під час атестації робочих місць і відображені в якості обмежень для заняття посад (професій) у посадових інструкціях, а також враховані при формуванні та обладнанні робочих місць, а також при розробленні нормативних актів про охорону праці.
Хотілося б нагадати, що з 1 січня 2011 року набули чинності зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до частини четвертої статті 47 цього Закону (у новій редакції) у разі не проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до законодавства підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків може бути віднесено на підставі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує дане підприємство, до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва після введення в дію відповідної нормативної бази».
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
