Проект видавничого дому «МЕДІА-ПРО»
Отримувати новини

Статті

Повернутися до переліку cтатей
Охорона праці

Безпека праці під час перевезення зерна автотранспортом. Частина 2

Закінчення. Читайте початок статті:  Безпека праці під час перевезення зерна автотранспортом. Частина 1

Загальні вимоги безпеки під час перевезення зерна автотранспортом

За основну тару для зернових вантажів використовують цупкі та сухі мішки, які не заражені шкідниками і не мають сторонніх запахів. Під час виконання вантажних операцій заборонено кидати та тягнути мішки, застосовувати гаки та відбирати проби способами, що призводять до пошкодження мішків. Мішки із зерном потрібно навантажувати та розвантажувати за допомогою мотузяних стропів, вантажних сіток з мотузяного троса та вантажних піддонів.

Готуючи автомобілі для перевезення зерна насипом, необхідно забезпечити ущільнення у місцях з’єднання підлоги та бортів кузова, а також наростити борти кузова до висоти 1,0–1,1 м. Автомобілі для перевезення зерна на приймальні пункти обладнують запонами, які прикріплюють до кузова.

У разі механізованого розвантажування зерна на приймальних пунктах перекидачами водій має установити автомобіль (автопоїзд) на перекидач, загальмувати його, увімкнути нижчу передачу, вийти з кабіни і перебувати у безпечній зоні у межах видимості оператора перекидача. Водію заборонено зачищати від залишків зерна кузов автомобіля, який встановлено на перекидачі.

Швидкість руху автотранспортних засобів на території елеватора не повинна перевищувати 10 км/год. Щоб організувати безпечний рух автотранспорту на території елеватора, розробляють схематичний план (схему) руху автотранспортних засобів та працівників, де зазначають дозволені та заборонені напрямки руху, поворотів, зупинок, виїздів, в’їздів тощо. Цей план (схему) розміщують біля в’їзду на територію підприємства.

У рейс дозволено випускати лише технічно справні укомплектовані автотранспортні засоби (зерновози), що має бути підтверджено підписами у дорожньому листі особи, відповідальної за випускання автомобіля у рейс, та водія. Водій може виїжджати у рейс тільки після проходження медичного огляду та відповідної відмітки про це у дорожньому листі. Перед виїздом водія потрібно поінформувати про умови праці на маршруті, місця вантажних робіт та особливості перевезення зерна.

ВАЖЛИВО

Водій може виїжджати у рейс тільки після проходження медичного огляду та відповідної відмітки про це у дорожньому листі.

Зчіплювання та розчіплювання автомобілів з причепами та напівпричепами дозволено проводити тільки на рівній неслизькій поверхні з твердим покривом.Зчіплювання автомобіля з причепом мають забезпечувати три працівники — водій, працівник-зчіплювач та особа, яка координує їх роботу.

Порядок їх взаємодії такий. Водій подає автомобіль назад з мінімальною швидкістю, неухильно виконуючи команди працівника, який координує зчіплювання. Координатор має перебувати на місці, з якого йому одночасно добре видно водія та працівника-зчіплювача протягом усієї тривалості зчіплювання. Він не повинен допомагати зчіплювачу, а також залишати своє місце до закінчення зчіплювання

У виняткових випадках (далекі рейси, перевезення зерна з поля тощо) зчіплювання може проводити сам водій. За цих умов він повинен:
— загальмувати причіп стоянковим гальмом;
— перевірити стан буксирного обладнання;
— покласти упорні колодки під задні колеса причепа;
— провести зчіплювання, забезпечивши з’єднання гідравлічних, пневматичних та електричних систем автомобіля та причепа, а також кріплення страхувальних тросів (ланцюгів) на причепах без автоматичного обладнання.

Заборонено проводити зчіплювання у разі несправності дишла причепа (відсутність пружин дишла, упора, їх несправності тощо).

Борти напівпричепа під час зчіплювання та розчіплювання мають бути закриті. Перед зчіплюванням необхідно переконатися, що сідельно-зчіпний пристрій, шкворень та їх кріплення справні; напівпричіп загальмовано стоянковим гальмом; передню частину напівпричепа розташовано так, щоб під час зчіплювання передній край опорного листа потрапляв по висоті на полозки або на сідло. За необхідності потрібно підняти або опустити передню частину напівпричепа.

У разі вимушеної зупинки автомобіля на узбіччі або на краю проїжджої частини дороги для проведення ремонту водій зобов’язаний увімкнути аварійну світлову сигналізацію, одягнути сигнальний жилет (за наявності) та установити знак аварійного зупинення або миготливий червоний ліхтар на відстані не ближче 20 м до автотранспортного засобу (в населених пунктах) та 40 м — за їх межами.

Під час ремонтування автомобіля на дорозі водій зобов’язаний дотримуватися вимог безпеки праці, які передбачено для технічного обслуговування та ремонтування автотранспортних засобів на підприємстві. За відсутності у водія необхідних пристроїв та інструменту для безпечного виконання певного виду робіт виконувати ремонтні роботи заборонено. Також не можна допускати до ремонту автомобіля на лінії сторонніх осіб.

Вимоги безпеки під час перевезення протруєного зерна

Насіннєве зерно, протруєне пестицидними протруйниками, прирівнюється за небезпечністю до пестицидів. Тому завантажувати протруєне зерно потрібно у мішки, з міцних, непроникних для пестицидів матеріалів. На мішках повинен бути напис тривкою фарбою «ОТРУЙНЕ» або «ПРОТРУЄНЕ». Мішки з протруєним насіннєвим зерном потрібно зашивати спеціальними машинами або щільно зав’язувати. Заборонено перевозити людей разом із протруєним зерном.

Вимоги щодо забезпечення належного режиму праці та відпочинку водіїв зерновозів

Для забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, збереження здоров’я та працездатності водіїв законодавством України передбачено певні заходи. Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв, порядок його обліку встановлено у Положенні про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженому наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 7 червня 2010 р. № 340.

Основні вимоги до режиму праці та відпочинку водіїв:

  • нормальна тривалість робочого часу водіїв не має перевищувати 40 год. на тиждень;
  • якщо за умовами роботи не може бути додержано встановлену для водіїв щоденну (щотижневу) тривалість робочого часу, допускається запроваджувати підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин;
  • у разі підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не повинна перевищувати 10 год.;
  • тривалість роботи (зміни) водія напередодні святкових і неробочих днів та у нічний час скорочується на 1 год.;
  • змінний період керування водія, разом з надурочними роботами, не має перевищувати 9 год.; для водіїв, які перевозять великовагові, великогабаритні та небезпечні вантажі, змінний період керування, разом з надурочними роботами, не має перевищувати 8 год.;
  • змінний період керування водія (не плановий, а фактичний) може бути збільшений понад встановлені норми у разі виникнення непередбачених обставин (технічна несправність транспортного засобу, зупинення його руху у рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови тощо);
  • тривалість керування водія на тиждень, разом з надурочними роботами, не має перевищувати 48 год.;
  • після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хв., якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку; ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хв. кожна, розподіленими протягом періоду керування, при цьому перерва для відпочинку та харчування не входить до робочого часу водія;
  • тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше 45 послідовних годин.

Роботодавець не має права направляти водія у рейс, якщо він не мав до виїзду відпочинку, передбаченого законодавством (п. 1.15 розділу XIII Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 9 липня 2012 р. № 964).

ВАЖЛИВО

Після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хв.

Водії підлягають медоглядам у разі прийняття на роботу, а також у процесі трудової діяльності згідно з Положенням про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 31 січня 2013 р. № 65/80. Медичний огляд є заходом, спрямованим на профілактику професійних, виробничо-обумовлених хвороб працівників, а також таких загальних хвороб, які можуть прогресувати через вплив шкідливих чинників виробничого довкілля.

Медичний огляд водіїв транспортних засобів передбачає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові та післярейсові огляди, а також позачергові огляди, спричинені необхідністю. Водії також проходять один раз на два роки наркологічні та психіатричні огляди.

Роботи, пов’язані з керуванням автотранспортом, входять до Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженого наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України від 23 вересня 1994 р № 263/121, тому водії проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів охорони праці. З водіями проводять інструктажі: з безпеки руху (вступний, первинний, передрейсовий (цільовий), періодичний (повторний), позаплановий (спеціальний)), а також з питань охорони праці та протипожежні інструктажі (вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий).

Вагомою компенсацією для водіїв, які працюють за несприятливих умов, є пільги та компенсації за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, передбачені ст. 7 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII. Водії мають право на пільги та компенсації, зокрема: щорічні додаткові відпустки, доплати та надбавки за умови праці, інші пільги та компенсації, передбачені законодавством.

Загальні вимоги безпеки до технічного стану зерновозів

Технічний стан автотранспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів безпеки дорожнього руху та охорони довкілля, а також правил технічної експлуатації, інструкцій заводів-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Обладнання та укомплектованість автомобілів, причепів, напівпричепів усіх типів, марок і призначення, що перебувають в експлуатації, повинні відповідати вимогам Правил дорожнього руху, інструкцій заводів-виробників, а також НПАОП 0.00-1.62-12 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті», затверджені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 9 липня 2012 р. № 964.

ВАЖЛИВО

Органи керування автотранспортного засобу мають бути зі справними ущільнювачами, що перешкоджають проникненню відпрацьованих газів до його кабіни (салону).

Системи живлення, мащення та охолодження повинні бути справними і не допускати витікання палива, оливи, антифризу та води. Розміщення елементів паливної системи повинно бути таким, щоб у разі витікання паливо потрапляло тільки на дорогу, але аж ніяк на елементи вихлопної системи автотранспортного засобу.

Елементи і з’єднання системи випускання відпрацьованих газів мають бути справними. Вентиляція картера двигуна не повинна допускати проривання газів у підкапотний простір.
Стоянкова гальмова система має забезпечувати нерухомий стан транспортного засобу повної маси на шляху з ухилом не менше 16 %, вантажних автомобілів та автопоїздів у спорядженому стані — не менше 31 %. Також стоянкова гальмова система причепа (напівпричепа) у разі від’єднання його від тягача повинна забезпечувати нерухомий стан причепу на схилі.
Перелік вузлів зерновозів, які потрібно періодично перевіряти та випробовувати, щоб забезпечити безпеку експлуатації, наведено на Схемі.

Схема. Перелік параметрів вузлів зерновозів, що зумовлюють безпеку експлуатації

Диски коліс повинні бути надійно закріплені на маточинах, замкові кільця — бути справними і правильно встановлені на своїх місцях. За наявності тріщин та погнутості дисків коліс їх експлуатувати заборонено.

Технічний стан електрообладнання автотранспортного засобу має забезпечувати запускання двигуна за допомогою стартера, безперебійне та своєчасне запалювання суміші у циліндрах двигуна, безвідмовну роботу приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а також унеможливлювати іскроутворення у проводах і затискачах.

Усі проводи електрообладнання повинні бути укріплені і мати надійну непошкоджену електроізоляцію, що унеможливлює їх обривання, перетирання, зношення або коротке замкнення. Акумуляторну батарею необхідно надійно закріпити у легкодоступному місці. Не можна допускати витікання електроліту з моноблока акумуляторної батареї.

Великовагові та великогабаритні автотранспортні засоби облаштовують проблисковими маячками оранжевого кольору. У разі направлення у рейс тривалістю понад добу вантажні автомобілі додатково укомплектовують підставками (козелками), лопатою, буксирним пристроєм, запобіжною вилкою (переносним пристроєм) для замкового кільця колеса, а взимку — додатково ланцюгами проти ковзання. Храповик колінчастого вала повинен мати неспрацьовані прорізи, а пускова рукоятка - пряму шпильку відповідної довжини та міцності.

Двері кабін, капоти повинні мати справні обмежувачі відкривання і фіксатори відкритого та закритого положення. Підніжки, буфери, спеціальні майданчики повинні мати незношену рифлену поверхню і бути надійно закріплені у місцях, передбачених конструкцією транспортного засобу.

Автор: Олександр Войналович, завідувач кафедри охорони праці та інженерії середовища Націаонального університету біоресурсів і природокористування України.

Джерело: журнал «Охорона праці і пожежна безпека» №12, 2017.

Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!

 

Розсилка новин