Однією із проблем сучасної економіки є значне зношення устаткування, адже деяке експлуатується вже понад 50 років.
Крім того, суттєво ускладнилися технологічні процеси на діючих та новостворених підприємствах, особливо там, де використовують значну кількість хімічно- та вибухонебезпечних речовин.
Як наслідок, збільшується кількість аварій і катастроф, які забирають людські життя та завдають значних матеріальних збитків для підприємств та економіки держави в цілому.
Виникнення небезпечних подій мало б спонукати керівників підприємств задуматися над причинами, та підвищити оперативність і надійність управління процесами з ліквідації та попередження виникнення надзвичайних ситуацій.
Відсутність чіткої інформації про об’єкт, про небезпечні речовини, які на ньому зберігаються та знаходяться в зоні дії надзвичайної ситуації, небезпечні чинники, що ускладнюють ліквідацію аварії – це все створює загрози і для персоналу підприємств, і для населення, яке проживає поруч із зоною лиха.
Аби попередити такі небезпечні аварійні ситуації, проаналізувати ймовірні ризики, прийняти ефективні управлінські рішення щодо мінімізації наслідків, а також задля приведення службової документації відповідно до вимог законодавства України, підрозділу підприємства з питань охорони праці, пожежної та техногенної безпеки необхідно розробити ряд важливих документів.
Перше, що повинно зробити підприємство, це оцінити ризики виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Зробити це слід з точки зору можливого небезпечного впливу на виробництво, населення і навколишнє середовище. Така оцінка виконується під час ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів (ПНО). Здійснюється вона згідно з методикою ідентифікації ПНО, затвердженої Державною службою України з надзвичайних ситуацій.
Об’єкт визначається як потенційно небезпечний, за наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, яке може спричинити надзвичайну ситуацію об’єктового, місцевого, регіонального або державного рівнів.
Під час проведення процедури ідентифікації ПНО розглядаються і враховуються внутрішні та зовнішні фактори небезпеки. Внутрішні фактори небезпеки зумовлені аварійним станом будівель, споруд, особливостями технологічних процесів об’єкта та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території. Зовнішні – безпосередньо не пов’язані з функціонуванням об’єкта, однак, за певних умов, можуть ініціювати виникнення надзвичайних ситуацій та негативно впливати на їх розвиток. Це, наприклад, природні явища або аварії на об’єктах, що розташовуються у безпосередній близькості.
За результатами аналізу визначається наявність або відсутність джерел небезпеки, і їх можливі рівні. Далі складається Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки, яке узгоджується з органами ДСНС України.
Суб’єкт господарювання, визначений як потенційно-небезпечний об’єкт, повинен оформити Паспорт ПНО, що підлягає реєстрації в Державному реєстрі ПНО. Кожному окремому ПНО надається відповідний реєстраційний номер. Документом, що засвідчує факт реєстрації потенційно небезпечного об’єкта у Державному реєстрі ПНО є Свідоцтво.
Видача Свідоцтва є заключним етапом проведення паспортизації та реєстрації ПНО. Паспорт ПНО підлягає переоформленню кожні п’ять років.
Наступним кроком, передбаченим Законом України «Про об’єкти підвищеної небезпеки», є вимога до суб’єктів господарської діяльності проводити ідентифікацію об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН). Зазначу, що будь-який об’єкт з наявними небезпечними речовинами вважається таким, що може становити загрозу населенню та навколишньому середовищу, або потенційно небезпечним об’єктом.
Для того, щоб визначити реальну ступінь небезпеки такого об’єкта, проводиться його ідентифікація. За результатами ідентифікації потенційно небезпечний об’єкт може бути віднесений до категорії об’єктів підвищеної небезпеки, з присвоєнням класу небезпеки І або ІІ, або не віднесений до цієї категорії. Тоді підприємство залишається «потенційно небезпечним об’єктом».
Процедура ідентифікації ОПН полягає в тому, що на підставі спеціальних розрахунків із загальної кількості об’єктів, виявляються ті, що являють собою особливу небезпеку. При цьому розраховується не тільки маса небезпечних речовин, але і наскільки близько об’єкт розташований до місць масового скупчення людей, транспортних магістралей національного значення, природоохоронних зон, дитячих садків, шкіл, лікарень тощо. Якщо ця відстань менша за нормативну – небезпека зростає.
За наслідками ідентифікації об’єкт готує повідомлення, яке надсилає у відповідні органи: Головне управління держпраці та ДСН, а також в місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Органи влади упродовж 30 діб публікують дані про об’єкт підвищеної небезпеки в місцевих ЗМІ.
За наслідками розгляду повідомлення, фахівці Головного управління Держпраці реєструють об’єкт в Державному реєстрі об’єктів підвищеної небезпеки з присвоєнням номеру ОПН.
Після реєстрації об’єкту як «об’єкта підвищеної небезпеки», Законом України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» та Кодексом цивільного захисту України визначено необхідність розробки Декларації безпеки об’єкта підвищеної небезпеки та Плану локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій (ПЛАС).
Декларація безпеки ОПН – документ, який визначає ризики підприємства та комплекс заходів, які необхідно передбачити суб’єкту господарської діяльності, аби запобігти аваріям, а також створення умов для ефективної локалізації аварій та ліквідації їх наслідків. Декларація безпеки проходить експертизу та подається органам Держпраці, як обов’язковий елемент для одержання ліцензії на експлуатацію об’єктів.
План локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій розробляється з метою планування та узгодження дій персоналу об’єкту, підрозділів спеціалізованих служб та ДСНС України, населення, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій природного та техногенного характеру, зменшення їх можливих наслідків. План повинен охоплювати всі рівні розвитку аварії, які встановлені в процесі аналізу небезпек.
Окрім вищезазначеного, керівники об’єктів підвищеної небезпеки повинні облаштувати належні їм ОПН системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення, створити диспетчерські служби на підприємствах та здійснити обов’язкове страхування цивільної відповідальності ОПН.
Автор: Олег Горохівський, експерт будівельний І категорії к.пед.н.
Джерело: galinfo.com.ua
