Відповідно до статті 26 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), під час укладення трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Згода працівника на прийняття на роботу з випробувальним терміном має бути зазначена у заяві працівника про прийняття на роботу. Відмова працівника від випробувального терміну може бути підставою для відмови роботодавця від укладення трудового договору. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу, з яким працівник має бути ознайомлений під підпис.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю. Працівнику нараховується заробітна плата за виконану роботу на умовах, встановлених у колективному договорі або іншому локальному нормативному актів для його посади або роботи. Про прийняття на роботу вноситься запис до трудової книжки, інформація про встановлення випробувального терміну до трудової книжки не вноситься.
Період випробування дає право працівнику на основну та додаткові щорічні відпустки, передбачені для його посади або роботи. У разі настання тимчасової або стійкої втрати працездатності працівник має право на матеріальне забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.
Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, – шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека» за матеріалами Управління Держпраці у Тернопільській області.
