Німецький закон про охорону праці покладає на плечі роботодавців піклування про збереження фізичного та психічного здоров’я співробітників. Дотримуватися умов виробничої безпеки – прямий обов’язок компаній. Але як у Німеччині стежать за станом здоров’я персоналу? Чи потрібно в цій країні проходити медогляд?
Коли медогляд обов’язковий
Синдром емоційного вигорання, туговухість, пиловий бронхіт, ністагм, -у переліку міністерства праці ФРН 80 професійних захворювань. Попередити їхній розвиток допомагають профілактичні обстеження. Коли мова йде про особливо шкідливі умови праці, медогляди обов’язкові. Обстеження в будь-якому випадку повинен проходити той, хто має справу з небезпечними хімічними речовинами, як, наприклад, азбест, метанол, нікель або вінілхлорид, займається зварюванням або різанням металів, працює в умовах підвищеної вологості більш як чотири години на день, піддається впливу зернового пилу, має справу з рентгенівськими установками або біологічними речовинами.
Обов’язкова медкомісія призначається перед зарахуванням на роботу, потім, найпізніше, через рік, а далі – кожні два-три роки в залежності від сфери діяльності. Якщо роботодавець не організує медогляд, йому загрожує штраф, а якщо співробітник відмовляється його пройти, його можуть відсторонити від роботи.
Медогляд У Німеччині
Профілактичний медогляд в Німеччині проводять раз у два-три роки.
Деяких фахівців, чия діяльність пов’язана з небезпекою не тільки для себе, але і для інших, без медичного огляду просто не допускають до виконання трудових обов’язків. Для отримання ліцензії без медогляду не обійтися водіям, машиністам, кранівникам, військовослужбовцям бундесверу, водолазам, пілотам. Для цієї групи фахівців також обов’язковий періодичний огляд у лікаря. Пілоти, наприклад, зобов’язані проходити медкомісію раз на рік, а у віці 40 років і старше – кожні півроку.
Офісні працівники: медкомісія бажана
“У Німеччині медогляд правильніше було б назвати консультацією фахівця з виробничої медицини. Адже розпізнати, скажімо, рак легенів на ранній стадії у молодої людини, що працює з канцерогенними речовинами, в рамках такого медогляду не можна, – пояснює в інтерв’ю DW директор Інституту виробничої медицини університету в Майнці, професор Штефан Летцель (Stephan Letzel). – Тут важливіше дати співробітникам відповідні рекомендації “. Тобто пояснити, наприклад, як працювати з небезпечними речовинами, попередити про наслідки неправильного поводження з ними, дати поради по роботі, якщо в співробітника є хронічне захворювання. Консультацію отримує не тільки персонал, але і роботодавець. Він зобов’язаний періодично проводити оцінку ризику і вживати заходів по його зниженню. У цьому теж допомагає виробничий лікар.
Не меншк, ныж раз на три роки, роботодавець повинен надати можливість пройти медогляд і співробітникам, чиї умови праці менш небезпечні, але все ж пов’язані з ризиком для здоров’я. У цьому випадку проходження медкомісії – справа добровільна. Перш за все це стосується фахівців, які схильні до впливу занадто високих або низьких температур, шуму, працюють з вагами або вібронебезпечним інструментом.
До цієї групи належать і ті, у кого є ризик заразитися небезпечною інфекцією і передати її іншим: співробітники лабораторій і дослідницьких центрів, ті, хто працюють із очисними спорудами або мають прямий контакт із тваринами, співробітники медустанов, а також вчителі та вихователі.
“При роботі за комп’ютером також показаний профілактичний медогляд. Проходити його чи ні, вирішує сам співробітник, але в Німеччині роботодавець зобов’язаний пропонувати таку можливість, – підкреслює професор Летцель. – Мені, наприклад, як співробітнику університету регулярно приходить пропозиція пройти таке обстеження”. Зниження гостроти зору, неправильно підібрані окуляри, головні болі або болі в області шиї, проблеми з хребтом від тривалого сидіння, психічні навантаження, – офісні працівники теж ризикують здоров’ям, відзначає експерт з виробничої медицини.
Хто проводить медогляд
Для проходження медкомісії в Німеччині не доведеться бігти до окуліста, лора, невропатолога, хірурга, терапевта. Огляд зазвичай проводить лікар, що спеціалізується на виробничій медицині, і який може працювати на підприємстві (як правило, великому). Витрати на обстеження бере на себе роботодавець. Знайомство з виробничим лікарем може відбутися вже незабаром після працевлаштування. “Навіть якщо медогляд не є обов’язковим за законом, роботодавець нерідко просить його пройти. Такий підхід провокує суперечки. Деякі вважають, що й без медогляду півроку випробувального терміну достатньо, щоб зрозуміти, чи дозволяє співробітнику його стан здоров’я впоратися з роботою”, – відзначає професор з Майнца.
Має бути стандартна перевірка зору, слуху, тиску, прослуховування серця і легенів, але це не означає, що начальник дізнається результати: лікар не має права розголошувати такі дані. Принаймні, так відбувається з 2013 року. До того роботодавцю, як пояснює професор Летцель, надавали виписку з результатами обстеження та вкладенням від лікаря про профпридатність працівника. Зараз же лікар для себе становить анамнез, а в спеціальній картці (аналог медичної книжки), яку отримує роботодавець, зазначає лише дату проходження цього і наступного медогляду. Навіть якщо за медичними показаннями співробітнику рекомендується зміна діяльності, дізнатися про це шеф може тільки з його згоди і тільки якщо мова йде про обов’язковий медогляд. Після припинення трудових відносин картка знищується.
Не треба боятися того, що співробітник може втратити роботу через проблеми зі здоров’ям, встановлені в рамках медогляду. Лікар доповідає роботодавцю про стан справ, не називаючи імен, в загальних рисах – наприклад, про те, що у багатьох співробітників є проблеми із зором, і дає свої рекомендації, як краще організувати робочий простір.
Джерело: редакція журналу «Охорона праці і пожежна безпека» за матеріалами www.dw.com
