Вимоги пожежної безпеки для суден у сфері дозвілля, відпочинку та розваг

Вимоги пожежної безпеки для суден у сфері дозвілля, відпочинку та розваг

Судна, які постійно або тимчасово експлуатуються біля причалу або берега, а також судна, що стаціонарно встановлені на березі і використовуються як готелі, ресторани та інші подібні заклади, користуються у населення чималим попитом. Через перебування на них великої кількості людей та з урахуванням специфіки їх функціонування ці об’єкти потребують посиленої уваги до дотримання правил пожежної безпеки

1. Загальні вимоги

1.1. Вимоги, наведені в цій статті, стосуються суден-об’єктів, які стаціонарно встановлені на березі. Якщо передбачається тимчасове використання стоянкового судна, то його протипожежне обладнання та системи повинні відповідати цим вимогам тільки при зміні штатних режимів роботи суднових енергетичних установок, що забезпечують режими стоянки, а також при зміні пасажиромісткості.

1.2. Судна, що знаходяться на плаву, повинні відповідати вимогам Правил Регістру судноплавства України або вимогам документів іншого класифікаційного товариства у разі укладеного з ним договору.

1.3. Зміни щодо використання судна за новим призначенням повинні бути засвідчені документами класифікаційного товариства, клас якого має судно. У разі зміни функціонального призначення суден та їхніх приміщень повинні виконуватися вимоги пожежної безпеки, що встановлені нормативними документами відповідно до їх нового призначення.

1.4. Перед початком роботи нових суден-об’єктів (ресторанів, барів, готелів тощо), які стаціонарно встановлені на березі або постійно експлуатуються біля причалу (берега) вони повинні бути введені в експлуатацію з урахуванням вимог Кодексу цивільного захисту України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2013 р. № 440 та змінами, внесеними згідно з постановою КМУ «Про затвердження Порядку подання і реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки» від 20 травня 2015 р. № 311.

1.5. Якщо на судні-об’єкті є екіпаж, то відповідальність за забезпечення пожежної безпеки несе капітан судна або особа, яка виконує його обов’язки.

2. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки суден

2.1. Особи, що мешкають або перебувають на судні-об’єкті, зобов’язані дотримуватися та виконувати вимоги пожежної безпеки, не повинні допускати дій, що можуть призвести до виникнення пожежі та створення загрози для життя і здоров’я людей, що перебувають на цьому судні-об’єкті.

2.2. Обов’язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки під час оренди судна-об’єкта (частково або повністю) визначаються в договорі оренди. У разі, якщо в договорі це питання не обумовлено, забезпечення пожежної безпеки покладається на орендодавця в частині оснащення об’єкта оренди засобами протипожежного захисту, забезпечення його евакуаційними шляхами та іншими протипожежними заходами, а на орендаря — в частині дотримання протипожежного режиму, утримання у справному стані наявних засобів виявлення та гасіння пожеж.

2.3. На об’єкті необхідно розробити та затвердити інструкцію про заходи пожежної безпеки. Інструкція повинна встановлювати відповідний протипожежний режим, зокрема визначати:

— порядок організації та проведення тимчасових вогневих та вогненебезпечних робіт та здійснювати контроль за дотриманням вимог пожежної безпеки під час їх виконання. Вогневі та вогненебезпечні роботи повинні виконуватися тільки для ремонту судна-об’єкта;

— порядок знеструмлення електрообладнання після закінчення роботи та у разі виникнення пожежі;

— перелік приміщень, що підлягають обов’язковій щоденній перевірці перед закриттям, та порядок їх огляду;

— дії екіпажу та інших працівників судна-об’єкта у разі виявлення пожежі;

— порядок оповіщення про пожежу.

2.4. Працівники судна-об’єкта зобов’язані:

— знати і дотримуватися вимог пожежної безпеки;

— під час проведення робіт обережно поводитися з пожежонебезпечними речовинами та матеріалами;

— у разі виявлення пожежі повідомити про це пожежну охорону, адміністрацію судна-об’єкта та вжити можливих заходів для рятування людей, майна та гасіння пожежі.

2.5. Знаки безпеки, які використовують на суднах, повинні відповідати резолюціям ІМО А.654 (16) «Графические символы, относящиеся к схемам противопожарной защиты», ІМО А.760 (18) «Символы, относящиеся к спасательным средствам и устройствам» та для суден, побудованих 1 січня 2004 р. та після цієї дати, — ІМО А.952 (23) «Графические символы судовых схем противопожарной защиты». 

3. Утримання суден, суднових приміщень, суднового обладнання 

3.1. Проводити реконструкцію, технологічне переоснащення, перепланування суднових приміщень дозволяється тільки за наявності проектної документації, що пройшла попередню експертизу (перевірку) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки.

3.2. Не дозволяється зниження проектної вогнестійкості конструкцій і погіршення умов евакуації людей, демонтаж передбачених проектом полотнищ протипожежних дверей, вогнестійких та вогнезатримувальних переборок.

3.3. Місця масового перебування людей (ресторани, кафе, клуби, дискотеки тощо) необхідно влаштовувати на верхній або на відкритій палубах.

3.4. Призначені для використання на суднах-об’єктах матеріали (залежно від показників пожежної небезпеки) слід застосовувати з урахуванням таких положень:

— обрешетник та облицювання переборок, покриття палуб (підлог), оббивка меблів мають бути виконані з матеріалів, що не поширюють чи повільно поширюють вогонь. Для внутрішнього оздоблення приміщень судна не повинні застосовуватися лаки, фарби і подібні оздоблювальні покриття на нітроцелюлозній чи іншій легкозаймистій основі;

— у житлових і службових приміщеннях та коридорах килими, килимові доріжки та інші палубні покриття повинні надійно кріпитися до підлоги і бути здатними протистояти поширенню полум’я, помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність і не бути легкозаймистими;

— маса горючих матеріалів, що застосовуються для виготовлення внутрішніх переборок, обрешетників, зашиття, декоративної обробки меблів та іншого обладнання житлових і службових приміщень (крім саун та охолоджувальних комор), не повинна перевищувати 45 кг на 1 кв. м площі палуби цих приміщень;

— протипожежні двері та люки, що з технологічних чи інших умов експлуатації знаходяться у відкритому положенні, повинні мати справні пристосування для їх автоматичного закриття під час пожежі (за винятком дверей на шляхах евакуації).

3.5. У разі перетинання протипожежних перешкод різними комунікаціями зазори (отвори), що утворилися між цими конструкціями та комунікаціями, мають бути щільно затулені негорючим матеріалом, який забезпечує необхідну межу вогнестійкості та димонепроникнення.

3.6. На всіх відкритих ділянках палуби надводного борту та палуб надбудов і рубок мають бути справні леєрні огорожі або фальшборти.

3.7. На суднах-об’єктах у будь-який час доби має бути забезпечений доступ до всіх приміщень, що зачиняються. Ключі від них зберігаються у визначеному місці, до якого гарантований цілодобовий доступ.

3.8. Куріння на суднах-об’єктах допускається в житлових приміщеннях, залах ресторанів, барів, у кафе, а також у спеціально відведених місцях. Місця куріння мають бути позначені знаками чи написами, обладнані урнами, в каютах (номерах) готелю повинні бути попільниці.

3.9. На суднах-об’єктах режими роботи устаткування, апаратури та установок і їх навантажень повинні відповідати вимогам паспортних даних.

3.10. На суднах-об’єктах необхідно передбачати на щиті живлення від зовнішнього джерела електричної енергії клему для заземлення нейтрального проводу. З’єднання елементів заземлення мають бути доступні для контролю і за можливості розташовані у місцях, що не підлягають випадковим механічним впливам.

3.11. Забороняється на суднах-об’єктах зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети.

3.12. Після припинення роботи у постах управління електроосвітлення та інші електроприлади, крім тих, що працюють в автоматичному режимі, слід вимикати. Приміщення необхідно закривати на замок, ключ від якого зберігати у вахтових. Запасні ключі від станцій пожежогасіння, аварійного дизель-генератора й деяких інших приміщень, передбачених специфікацією, необхідно зберігати в спеціальній опломбованій скриньці під склом поблизу вхідних дверей.

3.13. У медичних приміщеннях допускається зберігання не більше 3 кг медикаментів і реактивів, що належать до ЛЗР (ефір, спирт тощо), при цьому тільки у спеціальних негорючих шафах, що замикаються. Під час зберігання необхідно враховувати їх сумісність.

3.14. У прасувальних приміщеннях необхідно виконувати такі вимоги:

— стіл для прасування повинен бути заземлений на корпус судна;

— праска повинна мати спеціальну підставку з негорючого матеріалу;

— забезпечити безрознімне вмикання праски через пакетний вимикач, у разі вмикання якого повинна засвічуватися сигнальна лампа, яку встановлюють біля входу у приміщення.

3.15. На робочі агрегати, прилади й устаткування камбузів, хлібопекарень та інших приміщень харчоблоку повинні бути інструкції щодо їх обслуговування. Запобіжні заходи безпеки у формі коротких написів повинні бути нанесені фарбою або іншим способом на помітних місцях.

На камбузі необхідно не рідше одного разу на місяць очищати плити, димоходи, іскрогасники, жироуловлювачі й надплитні зонтики витяжної вентиляції.

3.16. Оснащення й протипожежний режим у приміщеннях суднових комор встановлюють залежно від характеру матеріалів, що там зберігають, і ступеня їх горючості.

3.17. Балони з горючими газами повинні зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям та іншими окислювачами.

3.18. Приміщення, призначені для зберігання ЛЗР і ГР, повинні мати припливно-витяжну вентиляцію. Вихідні отвори вентиляційних труб повинні бути обладнані арматурою, що перериває полум’я. У цих приміщеннях дозволяється лише водяне, парове низького тиску або повітряне опалення. На зовнішніх дверях цих приміщень необхідно вивішувати напис, який попереджує про небезпеку вибуху й забороняє застосування відкритого вогню й куріння, а також напис із зазначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється застосовувати під час пожежі.

3.19. Заправка ліхтарів і ламп, видача ЛЗР та речовин, що окислюють, повинні проводитись у світлий час доби або за достатньої освітленості штатними електроосвітлювальними приладами. Норма видачі не повинна перевищувати витрати за добу. Невикористані ЛЗР після закінчення роботи необхідно здавати у комори їх постійного зберігання.

3.20. Для комор, що рідко відвідуються (судновий архів, багажні, митні, культінвентарю тощо), розробляється графік їх огляду й перевірки протипожежного стану, про що робиться відповідний запис у пожежно-контрольному формулярі.

3.21. У білизняних коморах не допускається зберігання навалом брудної і вологої білизни, зіткнення її з опалювальними й освітлювальними приладами. Чиста білизна повинна зберігатися на стелажах. Відстань між опалювальними та освітлювальними приладами та білизною, що зберігається, повинна бути не менше 0,5 м. Одяг та взуття слід сушити тільки на спеціальних пристроях, якими повинні бути обладнані суднові сушильні приміщення.

3.22. Провізійні комори слід використовувати за призначенням з розміщенням у камерах і на стелажах видів провізії відповідно до будівельної специфікації.

3.23. У приміщеннях фотолабораторії хімічні реактиви, відходи фотопаперу, плівки й інші горючі матеріали повинні зберігатися в металевому ящику з кришкою або в металевій шафі та після закінчення робочого дня видалятися з приміщення фотолабораторії. Фотопаперу та фотоплівки у фотолабораторії може бути тільки у витратних кількостях.

Електророзетки фотолабораторії повинні мати окремий захист із виведенням сигнальних ламп назовні для контролю за роботою електричних приладів.

3.24. У токарних і слюсарних приміщеннях, а також в електромайстернях повинні виконуватися вимоги пожежної безпеки, встановлені для машинних приміщень. Робота в майстернях із ГР дозволяється тільки за наявності над місцем роботи ввімкненої вибухобезпечної примусової витяжної вентиляції. Гас та інші розчинники повинні зберігатися в щільно закритому небиткому посуді, встановленому в металевий ящик у кількості, що не перевищує добової потреби.

3.25. Клеєварки та інші електронагрівальні прилади повинні розташовуватися поза приміщенням теслярні. У разі відсутності такої можливості допускається установка клеєварки в теслярні в спеціальному металевому ящику (шафі), обладнаному витяжною вентиляцією.

3.26. Збирати сміття та інші предмети, призначені для спалювання, слід у спеціально відведеному приміщенні або бункері-накопичувачі, встановленому на відкритій палубі.

3.27. Установки, що працюють на скрапленому газі, допускається використовувати на суднах тільки для приготування їжі й у водопідігрівачах, що споживають не більше 1,5 кг скрапленого газу за годину.

Все обладнання суднових побутових установок, включаючи газопроводи, повинне мати надійне кріплення. Відстань від газових приладів до переборок повинна бути не менше 75 мм.

3.28. Гази та їх суміші, які використовуються на суднах для господарських потреб, повинні бути допущеними до застосування як побутове пальне й відповідати вимогам національних стандартів.

3.29. У разі надходження на судно балонів зі скрапленим газом адміністрація судна повинна отримати від постачальника сертифікат про характер газу, що постачається, перевірити стан балонів, наявність маркування щодо випробування й терміну придатності, справність запірної апаратури.

3.30. Балони на суднах повинні зберігатися у спеціальних приміщеннях на відкритій палубі. Приміщення для зберігання балонів повинно мати ефективну природну вентиляцію, електричне освітлення й електричне обладнання. Температура у приміщенні не повинна перевищувати 50 °С. Для контролю температури в приміщенні встановлюється термометр, що видно зовні. На дверях повинен бути напис, який попереджує про небезпеку вибуху і забороняє застосування відкритого вогню й куріння.

Електричне обладнання в приміщенні зберігання балонів із скрапленими газами повинно бути вибухозахищеним, вся арматура — виготовлена з бронзи, латуні або іншого корозійностійкого матеріалу.

3.31. Біля виходу із приміщення для балонів на трубопроводі встановлюється запірний кран або клапан, який управляється ззовні приміщення. Цей кран або клапан повинен мати обмежувач повороту й покажчик положення пробки.

3.32. У машинних приміщеннях необхідно стежити за справністю устаткування і пристроїв, які забезпечують герметичність контуру тих машинних приміщень, які захищені об’ємними засобами пожежогасіння.

4. Первинні засоби пожежогасіння

4.1. Судна-об’єкти мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння. Відповідальність за своєчасне і повне оснащення первинними та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, а також навчання працівників судна-об’єкта правил користування цими засобами на судні несе його власник (орендар), а якщо на судні є екіпаж — капітан чи уповноважена ним особа.

4.2. Вогнегасники слід розміщувати так, щоб вони були захищені від впливу прямих сонячних променів, теплових потоків, механічних впливів та інших несприятливих факторів. Вони мають бути добре помітні та легкодоступні у разі пожежі. Вогнегасники не повинні перешкоджати евакуації людей під час пожежі.

4.3. Рекомендується переносні вогнегасники встановлювати на підвісних кронштейнах або у спеціальних шафах. Вогнегасники необхідно розташовувати так, щоб основні написи й піктограми, що показують порядок приведення їх у дію, були добре помітні й звернені назовні.

4.4. Вогнегасники потрібно встановлювати на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги (палуби) до ручки вогнегасника, на такій відстані від дверей, яка є достатньою для їх повного відчинення, а також можуть встановлюватися на настил палуби з обов’язковою фіксацією від можливого падіння.

4.5. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників здійснюється відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 2 квітня 2004 р. № 152 (НАПБ Б.01.008-2004).

4.6. Вогнегасники, встановлені за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, знімаються холодної пори року (не нижче +5 °С).

4.7. У приміщеннях із коштовною апаратурою й устаткуванням кількість первинних засобів пожежогасіння може бути збільшено вдвічі.

4.8. Використані вогнегасники або вогнегасники, що потребують перезарядки, замінюються відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

4.9. Забороняється використовувати первинні засоби пожежогасіння, пожежний інвентар та обладнання для господарських та інших потреб, не пов’язаних з пожежогасінням. 

5. Норми забезпечення суден-об’єктів вогнегасниками

5.1. Залежно від розмірів та призначення судна-об’єкта, що знаходиться в експлуатації, норми забезпечення первинними засобами пожежогасіння повинні бути прийняті згідно з правилами класифікації та побудови суден класифікаційних товариств. Норми забезпечення вогнегасниками суден-об’єктів, за якими не встановлено нагляду класифікаційними товариствами, наведено в Таблиці 1.

Таблиця 1. Норми оснащення суден-об’єктів вогнегасниками

ВВК — вогнегасник вуглекислотний;

ВПП — вогнегасник повітряно-пінний;

ВП — вогнегасник порошковий.

Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників здійснюється залежно від їх вогнегасної здатності, розмірів можливого осередку пожежі, граничної площі, класу пожежі, горючих речовин і матеріалів у приміщенні.

5.2. Необхідна кількість вогнегасників визначається окремо для кожного приміщення судна-об’єкта, палуби згідно з проектом судна-об’єкта.

5.3. У разі вибору місця розміщення необхідно взяти до уваги такі рекомендації:

5.3.1. Якщо в приміщенні передбачається кілька вогнегасників, частина їх має бути розташована поблизу від входів, а решта — у місцях можливого виникнення пожежі всередині приміщення.

Якщо передбачається тільки один вогнегасник, він має бути встановлений поблизу входу до приміщення.

5.3.2. Не допускати розміщення великої кількості вогнегасників в одному місці, тому що це призводить до затримання під час їх отримання учасниками гасіння.

5.3.3. У машинних приміщеннях розміщення вогнегасників має бути таким, щоб від будь-якої точки приміщення до найближчого вогнегасника відстань не перевищувала 10 м.

5.4. У разі вибору конкретного типу вогнегасника враховується особливість його експлуатації (при цьому перевага надається простоті застосування та приведення в дію). Крім того, необхідно керуватися такими правилами:

— вага вогнегасника повинна відповідати фізичним можливостям людей, які будуть його використовувати;

— для гасіння електрообладнання застосовують порошкові і вуглекислотні вогнегасники.

6. Забезпечення безпечної евакуації

6.1. На суднах-об’єктах повинна бути достатня кількість схем і покажчиків шляхів евакуації всіх людей, що відпочивають і мешкають на цьому судні, а також працівників та екіпажу судна-об’єкта з місць їх роботи й відпочинку. Схеми (плани) евакуації повинні бути розміщені на добре помітних і освітлених місцях: у рульовій рубці, машинних приміщеннях, коридорах житлових і службових приміщень з обох бортів кожної палуби, салонах відпочинку, ресторанах (барах) та інших місцях масового перебування людей, а також біля сходових трапів на берег. Біля трапів також встановлюється схема (план) розміщення засобів пожежогасіння.

6.2. До схем (планів) повинні розроблятися інструкції, які встановлюють порядок оперативних дій працівників у разі виникнення пожежі чи задимлення.

6.3. Коридори і проходи, евакуаційні шляхи й виходи мають бути вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безперешкодне переміщення та безпеку евакуації всіх людей, що перебувають на судні-об’єкті.

6.4. У приміщеннях, що мають один евакуаційний вихід, дозволяється одночасне перебування не більше 15 осіб.

6.5. Двері евакуаційних виходів із коридору палуби, вестибюля (фойє) не повинні мати запорів, що перешкоджають їх вільному відчиненню зсередини без ключа. За наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть зачинятися лише на внутрішні запори, що легко відмикаються.

6.6. У вестибюлях (фойє) дозволяється розміщувати відкриті гардероби й огороджені робочі місця для охорони так, щоб вони не перешкоджали евакуації людей та не зменшували мінімально допустимої ширини проходів, передбаченої проектом судна.

6.7. Лацпорти, двері, встановлені у зовнішніх бортах, в місцях евакуації, повинні мати пристрої, що забезпечують надійне їх утримання у відкритому положенні.

6.8. Трапи і внутрішні відкриті сходи повинні мати справне огородження з поручнями. Висота огороджень трапів, що ведуть із судна-об’єкта на берег, має бути не менша 0,9 м.

6.9. Дверні прорізи, коридори та проміжні майданчики, що включені до шляхів евакуації, мають бути тих же розмірів, що й трапи.

6.10. Судна-об’єкти повинні мати не менше двох сходових трапів на берег, розташованих на максимально можливому віддаленні один від одного.

6.11. Ширина сходових трапів має бути не менше 0,9 м, якщо загальне число осіб, що перебувають (мешкають), і працівників (екіпажу) на борту не перевищує 50 осіб. На кожні наступні 10 осіб ширина сходових трапів повинна бути збільшена на 5 см.

6.12. Судна-об’єкти, на яких можливе перебування (екіпажу, працівників і відвідувачів/мешканців) не більше 50 осіб, допускається встановлювати кормою до причалу чи берега. При цьому необхідно передбачити запасний трап з іншого боку судна, де повинен знаходитися плавзасіб, здатний прийняти не менше третини всіх людей, що перебувають на судні, а також з подачею трапа повинен бути організований негайний спуск рятувальних засобів. У зв’язку з цим необхідно поставити додаткові завдання вахтовій службі (черговому персоналу).

6.13. Шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінок у разі перебування на судні-об’єкті людей. За відсутності природного освітлення шляхи евакуації повинні постійно освітлюватися (у разі наявності на судні-об’єкті людей) електричним світлом. Над кожним евакуаційним виходом має передбачатися добре видимий напис «Вихід» білого кольору на зеленому фоні.

6.14. На шляхах евакуації, включаючи трапи й виходи, повороти й перетинання, встановлюється низькорозташоване освітлення (НРО). В усіх житлових приміщеннях (каютах) на внутрішній стороні дверей повинен бути плакат, який пояснює систему НРО.

6.15. В усіх проходах НРО повинно бути безперервним для забезпечення видимого обрису шляху виходу, за винятком розривів, утворених коридорами і дверима кают. НРО повинно бути встановлено щонайменше з одного боку коридору або на перебірці в межах 300 мм від палуби, або на палубі в межах 150 мм від перебірки. У коридорах шириною більше 2 м НРО встановлюється по обидва боки. У тупиках коридорів повинні бути стрілки, розміщені на відстані не більше 1 м, або рівноцінні покажчики напрямку, які вказують вихід з тупика.

6.16. На всіх трапах НРО повинно бути розташоване щонайменше з одного боку на висоті 300 мм від сходинок. НРО повинно бути розташовано по обидва боки трапа, якщо його ширина становить 2 м і більше. Верхня та нижня сходинки кожного прогону трапа повинні бути позначені, щоб було видно, де сходинок більше немає.

6.17. Знаком НРО позначаються усі двері виходів і шляхи евакуації. Знаки повинні наноситися на відстані 300 мм від палуби або нижньої крайки дверей і бути контрастними до фону, на який вони наносяться.

Світлана Трошина,
заступник начальника відділу пожежно-профілактичної роботи ДПТ України

Джерело: Журнал «Охорона праці та пожежна безпека», № 5-6, 2016

Переконайтеся, що ви передплатили журнал і вся необхідна інформація є під рукою!