Особа може отримати компенсацію за моральну шкоду після смерті її матері, в результаті незабезпечення роботодавцем безпечних умов праці.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 12 серпня 2021 року у справі № 213/4130/19.
Обставини справи
Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 834 600,00 грн без урахування утримання податку на доходи фізичних осіб (через смерть матері).
Позиція ВС
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з втратою близької людини встановлений судами попередніх інстанцій. Зокрема, суди зазначали, що позивач, у зв’язку із втратою матері, переживає душевні та психологічні страждання, позбавлена можливості отримувати від неї піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв’язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлений й причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача — втрата життєвих зв’язків позивача з рідною людиною.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, позивач втратила матір. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому її душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тяжкість.
Відповідно до частини другої статті 153 Кодекс законів про працю забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
З матеріалів справи вбачається, що факт смерті потерпілої від нещасного випадку встановлений актом про груповий нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом від 20 вересня 2011 року, що передбачає право членів сім’ї померлої на відшкодування їм моральної шкоди.
Тобто суди зробили обґрунтований висновок про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі № 213/4098/18.
Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв’язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини по справі, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, яка втратила турботу та підтримку близької людини, зважаючи на те, що позивач є особою з інвалідністю першої групи з дитинства, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості.
Джерело: ЛІГА:ЗАКОН
