иробничим середовищем. За нормальних мікрокліматичних умов в організмі працівника, завдяки терморегуляції, підтримується постійна температура тіла (36,6 °С).
Кількість тепла, що утворюється в організмі, залежить від фізичного навантаження працівника, а рівень тепловіддачі – від мікрокліматичних умов виробничого приміщення. Віддача тепла організмом людини здійснюється, в основному, за рахунок випромінювання і випаровування вологи з поверхні шкіри.
Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту. Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого збезводнюється, порушується обмін речовин. Тому працівники «гарячих» цехів забезпечуються газованою підсоленою водою.
Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Проте надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.
Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У гарячих виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання.
Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму. Різкі коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протягом), значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.
Можливості організму пристосовуватись до метеорологічних умов значні, але небезмежні. Верхньою межею терморегуляції людини, що знаходиться у стані спокою, прийнято вважати 30–31 °С при відносній вологості 85% чи 40 °С при відносній вологості 30%. При виконанні фізичної роботи ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої роботи теплова рівновага зберігається при температурі повітря 12-14 °С.
Таким чином, для нормального теплового самопочуття людини важливе певне співвідношення температури, відносної вологості і швидкості руху повітря. Нормативним документом, що визначає параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень». В таблиці наведені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату у робочій зоні виробничих приміщень для різних категорій важкості робіт в теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища вище +10° C.) та холодний періоди року (середньодобова температура зовнішнього повітря +10° C і нижче).
Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
| Період
року |
Категорія
робіт |
Температура, °C | Відносна
вологість (%) на робочих місцях – постійних і непостійних |
Швидкість
руху (м/сек.) на робочих місцях – постійних і непостійних |
|||
| Верхня межа | Нижня межа | ||||||
| На постійних робочих місцях | На непостійних робочих місцях | На постійних робочих місцях | На непостійних робочих місцях | ||||
| Холодний
період роху |
Легка Iа | 25 | 26 | 21 | 18 | 75 | не більше 0,1 |
| Легка Iб | 24 | 25 | 20 | 17 | 75 | не більше 0,2 | |
| Середньої важкості IIа | 23 | 24 | 17 | 15 | 75 | не більше 0,3 | |
| Середньої важкості IIб | 21 | 23 | 15 | 13 | 75 | не більше 0,4 | |
| Важка III | 19 | 20 | 13 | 12 | 75 | не більше 0,5 | |
| Теплий
період року |
Легка Iа | 28 | 30 | 22 | 20 | 55 – при 28° C | 0,2 – 0,1 |
| Легка Iб | 28 | 30 | 21 | 19 | 60 – при 27° C | 0,3 – 0,1 | |
| Середньої важкості IIа | 27 | 29 | 18 | 17 | 65 – при 26° C | 0,4 – 0,2 | |
| Середньої важкості IIб | 27 | 29 | 15 | 15 | 70 – при 25° C | 0,5 – 0,2 | |
| Важка III | 26 | 28 | 15 | 13 | 75 – при 24° C і нижче | 0,6 – 0,5 | |
Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють комплекс мікрокліматичних чинників, які в умовах тривалої та систематичної дії на людину створюють комфортні теплові відчуття та збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції.
Допустимі мікрокліматичні умови – комплекс мікрокліматичних чинників, які в умовах тривалої та систематичної дії на людину можуть викликати дискомфортні відчуття та зміни теплового стану організму, однак вони швидко минають і нормалізуються за рахунок напруження механізмів терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей.
Нормалізація несприятливих мікрокліматичних умов здійснюється за допомогою комплексу заходів та способів, які включають: будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-технічні та ін. заходи колективного захисту. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовуються засоби індивідуального захисту, медико-біологічні тощо.
Формовані параметри мікроклімату на робочих місцях повинні бути досягненні, в першу чергу, за рахунок раціонального планування виробничих приміщень і оптимального розміщення в них устаткування з тепло-, холодо- та вологовиділеннями. Для зменшення термічних навантажень на працюючих передбачається максимальна механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними процесами і устаткуванням.
При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) – спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.
Джерело: прес-центр Управління Держпраці у Тернопільській області
