Туберкульоз – хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерії туберкульозу (паличка Коха). На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища. Проте переважно на нього хворіють алкоголіки, наркомани, безпритульні або найбідніші люди. Туберкульоз вражає всі органи й системи людського організму, та найчастіше – легені.
Зараження відбувається повітряно-пиловим, повітряно-крапельним шляхом, а також через їжу, посуд, побутові речі хворого. Можливі й інші шляхи зараження (статевий, контактний через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, переливання зараженої туберкульозом крові, внутрішньоутробний тощо). Однак, найчастіше туберкульозом заражаються від хворих.
Причинами розвитку захворювання на туберкульоз може послужити знижений імунітет, тривалий стрес, депресії, виразкова хвороба, цукровий діабет, алкоголізм, наркоманія, а також недостатнє харчування, виснажлива праця.
Найчастішими симптомами туберкульозу є стійкий кашель із виділенням мокротиння, тривале підвищення температури тіла, швидка втома, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення, особливо вночі, задишка, кровохаркання. В деяких випадках, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або проявлятися лише один із симптомів.
Лікування хворого туберкульозом повинно бути раннім (лікування повинно розпочинатися відразу після виявлення захворювання), безупинним (лікування проводиться специфічними протитуберкульозними препаратами тривалістю від 6 до 12 місяців, а іноді до 2 років), етапним.
Перший етап (інтенсивна антибактеріальна терапія) – це інтенсивне лікування, яке проводиться з метою зменшення кількості мікобактерій туберкульозу та пригнічення їхнього розмноження. Тривалість цього етапу складає 2 – 4 місяці.
Другий етап (фаза стабілізації) – це закріплення досягнутих результатів. На цьому етапі впливають на мікобактерії туберкульозу, що збереглися, щоб попередити їхнє розмноження, досягають стійкого клінічного ефекту лікування. Лікування триває 4 – 8 місяців.
Лікування хворих повинно бути комбінованим та комплексним. При лікуванні обов’язково використовують комбінацію протитуберкульозних засобів. На першому етапі призначають одночасно 3 чи 4 протитуберкульозних препарати, а при розповсюджені процесу захворювання – 5. На другому етапі частіше застосовують комбінацію з двох протитуберкульозних препаратів. До антибактеріальної терапії приєднують лікарські засоби, що підвищують захисні сили організму і усувають побічні дії хіміопрепаратів (вітаміни, гормони та інші), а також різні фізіопроцедури. Хворий повинен вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватися. Якщо хвороба набуває хронічного перебігу, то хворого потрібно лікувати роками, або, навіть, усе життя.
Після виявлення хворого на туберкульоз усі члени його родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовиділення хворий має бути ізольований у стаціонар. У помешканні хворого з бактеріовиділенням проводиться дезобробка з використанням дезінфікуючих засобів, посуд, постільні речі та засоби особистої гігієни підлягають знезараженню.
Для специфічної профілактики туберкульозу використовується вакцина БЦЖ. Первинна вакцинація проводиться доношеним новонародженим дітям у пологовому будинку на 3 – 5 день життя дитини. Ревакцинація проводиться здоровим дітям, які мають негативну реакцію Манту в семирічному віці.
Джерело: cn.dsp.gov.ua
| Завжди актуальні матеріали в журналі «Охорона праці і пожежна безпека» |
Придбати видання |
