Забезпечення протипожежного режиму потребує від керівництва кожної організації та підприємства реалізацію низки організаційних та інших заходів, призначених для запобігання виникненню пожеж у приміщеннях, спорудах, об’єктах підприємств.
Загальні положення
Перш за все, протипожежний режим підприємства слід розуміти як комплекс заходів, які повинні бути реалізовані підприємством для забезпечення нормального протипожежного стану підприємства.
Нормативну базу цього питання становлять Кодексу цивільного захисту України (глава 13) та Правила пожежної безпеки України, затверджені наказом МВС від 31.12.2014 № 1417.
Згідно з цими правилами, керівник будь-якого підприємства України зобов’язаний встановити протипожежний режим. Нормативне визначення цього поняття наявне в ДСТУ 2272:2006 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять», згідно з яким протипожежний режим — це комплекс установлених норм поведінки людей, правил виконування робіт та експлуатування об’єкта, спрямованих на забезпечення пожежної безпеки.
Що включає цей комплекс заходів? Нормативний перелік визначає низку обставин та особливостей, врегулювання яких забезпечує протипожежну безпеку на підприємстві.
Це і визначення порядку утримання шляхів евакуації, спеціальних місць для куріння, правил проїзду та стоянки авто, особливостей застосування відкритого вогню, порядку огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи, організації експлуатації та обслуговування засобів протипожежного захисту, проведення планово-попереджувальних ремонтів і оглядів електроустановок, визначення порядку дій у разі виникнення пожежі тощо.
Тобто іншими словами, керівник підприємства зобов’язаний видати спеціальні накази, затвердити положення, порядки та інші документи, у яких потрібно врегулювати всі питання, які входять до обсягу заходів, які становлять протипожежний режим підприємства.
Хто відповідає за пожежну безпеку на підприємстві?
Як зазначалось вище, оскільки забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об’єктів, то уся відповідальність за забезпечення пожежної безпеки на підприємстві покладається на його власника та керівника (п. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України).
Водночас Правила пожежної безпеки в Україні визначають, що керівник підприємства повинен призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Тобто такий відповідальний призначається окремо за кожен із зазначених об’єктів підприємства та загальний — за все підприємство.
Відповідальних осіб (особу) призначають наказом по підприємству. Їх в обов’язковому порядку ознайомлюють з даним наказом під підпис. У кожному приміщенні повинна також розіщуватись табличка з прізвищем, ім’ям, по батькові та телефоном відповідального за пожежну безпеку в конкретному приміщенні.
Обов’язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов’язках, положеннях про підрозділ.
Що стосується спеціальних вимог (щодо стажу роботи, освіти, віку, статі тощо) до таких осіб, то слід зазначити, що діюче законодавство таких вимог не регламентує. Водночас спікер зазначив, що виконання даної роботи потребує мінімального досвіду робіт із питань пожежної безпеки, деяких технічних знань та вмінь, навичок роботи з комп’ютером, знання державної мови.
Також, згідно із законодавством, відповідальний з пожежної безпеки підлягає обов’язковому проходженню навчання у навчальному центрі не рідше ніж один раз на три роки.
Інструкції та інструктажі з пожежної безпеки
На кожному підприємстві також повинні бути розроблені та затверджені інструкції з пожежної безпеки, які закріплюють основні положення протипожежного режиму в кожному приміщенні чи на об’єкті підприємства. Право затверджувати дані акти має керівник підприємства або будь-яка інша делегована ним посадова особа.
Правила з пожежної безпеки закріплюють низку вимог до згаданих інструкцій та визначають їх структуру і основні розділи. Так, зокрема, інструкції повинні містити інформацію про категорію (А, Б, В, Г, Д) приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки (для виробничих, складських приміщень та лабораторій), вимоги щодо утримання евакуаційних шляхів та виходів, визначати спеціальні місця для куріння та вимоги до них, порядок утримання та прибирання приміщень, робочих місць, спецодягу, порядок проведення зварювальних та інших вогневих робіт, обов’язки та дії працівників у разі виникнення пожежі тощо.
Інструкції вивчають під час протипожежних інструктажів, навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму, виробничого навчання і вивішують на видимих місцях.
Усі працівники при прийнятті на роботу на робочому місці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки. Факт проведення інструктажів фіксується у спеціальному журналі, який має бути прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою підприємства та підписом керівника.
Види протипожежних інструктажів, а також порядок організації та проведення протипожежних інструктажів, навчання і перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму встановлено постановою КМУ «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» від 26.06.2013 № 444.
Періодичність проведення інструктажів встановлюється керівником підприємства, однак повинна становити не рідше одного разу в рік. Інструктажі проводяться працівником, який пройшов навчання з пожежної безпеки в навчальному центрі.
Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).
Місця для куріння
Як повідомив спікер, керівник підприємства своїм розпорядчим документом повинен визначити спеціальні місця для куріння, які необхідно позначити відповідним знаком або написом, і місця, де встановлюють урну або попільницю з негорючих матеріалів. У таких місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров’ю!».
Такі спеціальні місця для куріння повинні займати сумарну площу не більше 10% загальної площі відповідної споруди чи приміщення, мають бути обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму.
Куріння за межами спеціально відведених місць забороняється. У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». Перелік місць, де куріння заборонено взагалі, визначено Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».
План евакуації
Ще одним документом, який розробляється майже на кожному підприємстві, є план евакуації. Додатково до нього на об’єктах з масовим перебуванням людей повинна бути розроблена та затверджена керівником інструкція по евакуації на випадок пожежі, за якою не рідше 1 разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників.
Спікер зазначив, що згідно із законодавством план евакуації розробляється та має бути вивішений на видних місцях, зокрема, на об’єктах з постійним або тимчасовим перебуванням на них 100 і більше осіб або таких, що мають хоча б одне окреме приміщення із одночасним перебуванням 50 і більше осіб, у будинках та спорудах (крім житлових будинків), котрі мають 2 поверхи і більше, у разі одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб, а для одноповерхових — більше 50 осіб.
Спеціальних вимог до змісту та форми плану евакуації немає (раніше діяли ГОСТ СРСР), єдині вимоги, які залишились діючими, стосуються розробки плану евакуації з об’єктів ринку.
Вогнегасники
Що стосується вогнегасників, то спікер зазначив, що на будь-якому підприємстві повинні бути вогнегасники. Починаючи з 2018 року, порядок експлуатації, повірки та заправки вогнегасників регулюється Правилами експлуатації та типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом МВС від 15.01.2018 № 25.
Будинки і приміщення різного призначення мають бути оснащені переносними або пересувними вогнегасниками відповідно до цих Правил. Будинки адміністративного та побутового призначення і громадські будинки на кожному поверсі повинні мати не менше 2 переносних вогнегасників (з масою заряду — 5 кг і більше). Приміщення, у яких розміщено оргтехніку, слід оснащувати переносними газовими вогнегасниками не менше ніж 1 вогнегасник на приміщення. Інші норми необхідної наявності вогнегасників на різних типах підприємств визначені вищезгаданими Правилами.
Є різні види вогнегасників: водяний (ВВ), водопінний (ВВП), газовий, вуглекислотний (ВВК), порошковий (ВП), пристрій вогнегасний водопінний аерозольний (ВВПА). Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в кілограмах (для ВВПА — в грамах), що міститься в його корпусі.
Що потрібно перевіряти при купівлі вогнегасників? Слід розуміти, що разом з вогнегасником на підприємстві має зберігатись пакет документів, що до нього додається, а саме: сертифікат відповідності, інструкція з експлуатації та паспорт на кожний вогнегасник.
Особі, відповідальній за пожежну безпеку, необхідно обов’язково провести огляд вогнегасників перед розміщенням їх на об’єкті, зокрема перевірити цілісність пломб на запірних пристроях, наявність чи відсутність зовнішніх пошкоджень на корпусах вогнегасників, положення стрілок індикаторів тиску закачних вогнегасників та наявність у маркуванні та в експлуатаційній документації відомостей про виробника, дату виготовлення (продажу) і технічного обслуговування.
Після проведення огляду вогнегасникам присвоюються облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об’єкті системою нумерації. Особа, відповідальна за пожежну безпеку на об’єкті, має вести журнал обліку вогнегасників. Спікер зазначив, що огляд вогнегасників при їх експлуатації здійснює особа, відповідальна за пожежну безпеку на об’єкті, не рідше 1 разу на місяць.
Як бачимо, законодавство встановлює низку вимог до реалізації заходів, що входять до складу протипожежного режиму. Ці вимоги розповсюджуються і на осіб, які відповідальні за пожежну безпеку на підприємстві, так і до самих приміщень та спеціальних засобів протипожежного захисту. Слід розуміти, що в кінцевому висновку відповідальність за забезпечення належного протипожежного режиму на підприємстві несе керівник, тому саме його скоординовані та комплексні заходи можуть запобігти виникненню пожеж на підприємстві.
Джерело: Українське право
